Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Конспект лекцій Педагогіка
4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть.
В Україні загальна мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які об'єднані в напрями. Так, інтелектуальне (розумове) виховання передбачає:
— засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо);
— розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці;
— розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю
вати та відстоювати особисту позицію;
— вироблення вміння самостійно здобувати знання;
— готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності;
— формування особистісного світогляду — узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів.
Патріотичне виховання:
— виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини;
— формування національної свідомості;
— культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою та ін.;
— виховання бережливого ставлення до національного багатства країни: мови, культури, традицій;
— формування готовності до творчої праці на благо людей, подвигу в ім'я процвітання держави;
— формування відповідальності за долю Батьківщини;
— виховання громадянського обов'язку перед країною, суспільством;
— формування політичної культури;
— вироблення етики міжнаціональних стосунків.
Правове виховання:
— прищеплення поваги до прав та свобод людини і громадянина;
— виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів (Герба, Прапора, Гімну);
— засвоєння основ державного, трудового, цивільного, сімейного і кримінального права;
— формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
— виховання поваги до прав і свобод інших людей;
— формування активної протидії випадкам порушення законів.
Моральне виховання:
— формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей;
— виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь;
— виховання почуття власної гідності: честі, свободи,
рівності, працелюбності, самодисципліни;
— готовність будувати своє життя за принципами гуманізму;
— подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти;
— виховання культури поведінки.
Художньо-естетичне виховання:
— оволодіння основами народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри;
— формування системи знань про світову культуру і мистецтво;
— розвиток естетичних потреб і почуттів;
— розвиток художніх здібностей і творчої діяльності;
— готовність будувати власне життя за законами краси.
Трудове виховання:
— вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства;
— формування трудових навичок та умінь;
— формування уміння самостійно й ефективно працювати;
— розвиток потреби в творчій праці;
— виховання діловитості, підприємливості;
— виховання почуття господаря й господарської відповідальності;
— формування готовності до праці в умовах ринкової економіки.
Екологічне виховання:
— формування розуміння необхідної гармонії людини з
природою;
— оволодіння знаннями про природу свого краю;
— виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на землі;
— формування готовності до активної екологічної діяльності;
— формування основ глобального екологічного мислення.
Фізичне виховання:
— озброєння школярів знаннями про роль фізичної куль
тури в житті людини;
— забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді;
— фізичне, духовне і психічне загартування;
— виховання відповідального ставлення до зміцнення власного здоров'я;
— формування навичок дотримування санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування;
— розвиток потреби у здоровому способі життя. Статеве виховання:
— психосексуальна підготовка;
— формування готовності вкласти шлюб і виконувати сімейні обов'язки;
— формування культури сімейних і статевих відносин.
Мета і завдання виховання, визначені суспільством, мають об'єктивний характер, оскільки випливають із об'єктивної необхідності. Без чіткої стратегії неможлива соціальна перебудова: неминуче виникнуть розмиті ідеали, фальшиві зразки життя, еталони поведінки.
У розвинутих країнах світу цілеспрямоване виховання є головним напрямом діяльності школи, а моральне, духовне, становлення особистості - його найважливішими завданнями.
Так, у США документ ''Америка-2000: Стратегія розвитку освіти'' (1991) передбачає використати школу як ''центр, здатний перебудувати розвиток цивілізованого суспільства''. Програму морального виховання пропонує базувати на біблейських цінностях і принципах. На перший план висуваються чесність, цілісність, прямота, старанність, особиста відповідальність. Описано 60 головних рис характеру, які слід формувати у дітей (відвага, сталість, рішучість, настирливість, співчуття, терпимість та інші).
У доповіді національної комісії з освіти Великобританії (1993) сказано, що ''Освіта - це не тільки перевага знань, але й наділення моральною, духовною силою''. Школа повинна передавати підростаючому поколінню такі цінності, як громадянськість, правдивість, повагу до інших, почуття обов'язку перед суспільством, турботу про людей, а також культурну спадщину (музику, театр, живопис) тощо.
В інструкціях Міністерства освіти Франції (1985) підкреслюється, що ''У процесі навчання необхідно виховувати особистість цивілізованого і демократичного суспільства, спрямовану до істини, з вірою в людський розум, з почуттям відповідальності, власної гідності, поваги до інших людей, солідарності, неприйняття расизму, розуміння універсальності різних культур, любові до Франції, невід'ємної від любові до Свободи, Рівності, Братерства''.
У Японії закон про освіту (1947) проголошує, що на школу покладена місія формування нації, яка служить ідеалам миру і людяності. Документ визначає цілі ''повноцінного розвитку особистості'', виховання ''будівників миролюбної держави і суспільства'', людей, які ''люблять істину і справедливість, особисту свободу, працю, відповідальних і незалежних''. У 1966 році програма шкільного виховання була конкретизована. Було видано ''Опис ідеального японця'', в якому визначалися 4 групи якостей:
1) якості персональні: бути вільним, розвивати індивідуальність, бути самостійним, керувати своїми бажаннями, володіти почуттями пієтету (лат. pictas - благочестя);
2) якості сім'янина: вміти перетворити свій дім у місце любові, відпочинку і виховання;
3) якості суспільні: бути відданим роботі, сприяти добробуту суспільства, бути творчою людиною, поважати соціальні цінності;
4) громадянські якості: бути патріотом, поважати державну символіку, володіти найкращими національними якостями .
У Росії на основі Закону ''Про освіту'' виховання розглядається як діяльність, спрямована на формування і вільний розвиток особистості дитини, надання їй підтримки у життєвому самовизначенні, виховання якостей громадянина-патріота, професіонала-працівника, сім'янина-батька.
Соціальний (зовнішній) план розвитку особистості відображає її соціумність. Соціумність характеризується такими параметрами, як широта і висота підняття особистості до соціальних цінностей, ступінь орієнтації в них і рівень набутих на їх основі особистісних якостей.
Внутрішній план розвитку особистості передусім психофізичний, відображає її самість. Самість характеризує глибину індивідуальності особистості, її потреби, інтереси, цінності.
Справжнє виховання тому і поєднує в собі науку і мистецтво, що об'єктивні закономірності соціального розвитку у жорстких рамках культури повинні залишити місце для індивідуальної своєрідності, свободи особистісного ''я'', становлення суб'єктності.
К.Д. Ушинський
Гармонія самості (життя у собі) і соціумності (життя у суспільстві) характеризує особистість з позиції цілісності. Досягнення цієї гармонії є стратегічним напрямом гуманістичного виховання. Специфіка мети гуманістичного виховання полягає у створенні умов для саморозвитку і самореалізації особистості у гармонії із собою і суспільством.
Така мета виховання реалізує гуманістичні позиції суспільства щодо особистості і свого майбутнього. Вона розкриває перед особистістю спектр різних життєвих виборів, можливостей самостійно будувати життя, поведінку, діяльність, вчинки згідно з власними уявленнями про щастя. Водночас створює можливість зрозуміти своє право і відповідальність за розкриття власних здібностей, творчого потенціалу, за власну долю; краще осмислити співвідношення між внутрішньою свободою вибору самореалізації і саморозвитку та цілеспрямованим впливом суспільства.
Книга: Конспект лекцій Педагогіка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
