Мета вивчення
Після вивчення глави 17 Ви повинні знати:
1. Що таке внутрішній аудит комерційного банку.
2. Його місце і роль в системі внутрішнього контролю фінансово-господарської діяльності банку.
3. Основні види внутрішнього аудиту в банку.
4. Методику внутрішнього аудиту касових операцій.
5. Методику внутрішньо-банківського аудиту розрахункових операцій.
6. Принципи методики внутрішньо-банківського аудиту кредитних операцій.
7. Методику аудиту валютних операцій.
8. Основні принципи методики внутрішньо-банківського аудиту операцій з цінними паперами.
9. Методику внутрішньо-банківського аудиту доходів і витрат.
10. Методику внутрішньо-банківського аудиту оподаткування.
17.1. Внутрішньо-банківський аудит у системі внутрішнього контролю
У сфері банківської діяльності точиться постійна конкурентна боротьба не стільки і не лише за кількість клієнтів, а й за подальше нарощування видів і обсягів послуг для задоволення попиту користувачів цих послуг. У конкурентній боротьбі важливим засобом е внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. В банках з цією метою створюються відділи, що формують і координують виконання планів внутрішнього аудиту.
Отже, необхідно чітко усвідомити суть понять «зовнішній аудит банку» і «внутрішній аудит банку».
Зовнішній аудит банку — це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків Для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.
Внутрішній аудит банку — це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки і оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання посадових обов'язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які застосовуються банком для здійснення внутрішнього контролю.
Внутрішній аудит є однією з форм внутрішнього фінансово-господарського контролю діяльності банку.
Якщо внутрішньогосподарський контроль безперервний, здійснюється всіма організаційними, економічними і технічними службами і при цьому охоплює всі підрозділи фінансово-господарської діяльності банківської установи, то внутрішній аудит здійснюється періодично і тільки спеціалістами-аудиторами з конкретної теми (об'єкта).
Разом з тим об'єктом дослідження аудиторів є не внутрішній адміністративний контроль, а лише його підфункція — внутрішній бухгалтерський контроль, яка зумовлює ефективне інформаційне забезпечення процесу управління.
Завданням внутрішнього аудиту є функції запобіжного, оперативного, післяопераційного і стратегічного видів фінансово-господарського контролю, що особливо важливо в умовах недосконалості законодавчої бази з оподаткування.
Обов'язком внутрішніх аудиторів є перевірка системи контролю, яка скерована на розробку політики банку в межах чинного законодавства для досягнення його програмних цілей, а також оцінки економічності й ефективності операцій банку. Для цього внутрішній аудит вивчає систему контролю за активами і пасивами банку, аналізує ситуації ризику і заходи щодо запобігання банкрутства, варіанти інвестиційної політики банку, форми впровадження найбільш економічно доцільних нетрадиційних послуг (лізингових, факторингових і трастових).
Отже, тут внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, в процесі її проходження і після завершення дає експертну науково обгрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, що не є функцією внутрішньогосподарського контролю або ревізійної комісії Правління банку.
Враховуючи запобіжну і стратегічну роль внутрішньо-банківського аудиту, а також його загально визначені принципи, що грунтуються на практиці, можна виділити такі найважливіші функції:
— перевірка достовірності обліку надходження, використання, вибуття та нарахування зношення (з віднесенням його за напрямками цільового призначення) основних засобів та нематеріальних активів; достовірність розмежування за вартістю таких засобів праці, як малоцінні та швидкозношувані предмети та основні засоби;
— перевірка достовірності й правильності відображення в обліку різних видів господарських матеріалів і малоцінних предметів;
— правильність і законність касових операцій;
— дотримання правил виконання валютних операцій;
— законність і достовірність відображення в обліку і звітності кредитних та розрахункових операцій;
— правильність відображення в обліку і звітності цінних паперів, у тому числі боргових, для перепродажу, інвестиційних;
— достовірність і правильність відображення в обліку і звітності грошових коштів на розрахункових, поточних, депозитних, вкладних, кредитних та інших рахунках;
— достовірність віднесення витрат за рахунок собівартості чи власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку;
— правильність нарахування та використання коштів на рекламні та представницькі витрати;
— перевірка повноти, правильності й достовірності відображення в обліку доходів та фінансових результатів;
— правильність відрахувань у різні бюджетні та позабюджетні фонди;
— правильність нарахування і сплати всіх видів податків;
— всебічний аналіз фінансових операцій; активів (доходних і недоходних), пасивів (власних і залучених), доходів і витрат, прибутків (збитків), рентабельності та дотримання відповідних нормативів.
За наслідками внутрішнього аудиту кожного об'єкта здійснюються як запобіжні заходи щодо виправлення обліку «невірно», з порушенням чинних державних законодавчих і нормативних актів, відображення операцій, так і орієнтування цих операцій на стратегічно більш економічно ефективні.
17.2. Внутрішній аудит касових операцій
Під розрахунково-касовим обслуговуванням банку розуміємо прийом, видачу і збереження грошових знаків. Його здійснюють через операційну касу банку, до складу якої (залежно від кількості клієнтів і обсягів операцій) можуть входити прибуткові й видаткові каси, прибутково-видаткові каси, каси розміну грошей, вечірні каси та каси перерахунку грошової виручки.
Облік касових операцій в банках України регламентується:
1. Інструкцією Національного банку України щодо організації емісійно-касової роботи в установах банків України за № 1 від 07.07.94 р.
2. Інструкцією Національного банку України щодо організації роботи з готівкового обігу установами банків України за № 4 від 20.06.95 р.
Перелічені нормативні документи передбачають:
— загальний порядок ведення касових операцій;
— правила зберігання грошових знаків;
— правила перевезення грошових знаків;
— порядок заміни і знищення пошкоджених банкнот і монет;
— порядок складання і подання звітності по касі. Документальними джерелами для здійснення внутрішнього аудиторського контролю касових операцій є:
— первинні касові документи;
— касові журнали на приход і видаток;
— касові книги;
— довідки касирів приходних і видаткових кас;
— виписки з особистих рахунків клієнтів, журнал реєстрації приходних і видаткових касових документів.
Деякі фахівці з банківського аудиту, зокрема, доцент кафедри банківської справи Фінансової академії при уряді Російської Федерації С. О. Горіна (див. список літератури в кінці підручника), радить планувати і проводити аудит касових операцій на основі програмно-контрольної оцінкової таблиці. За своєю побудовою вона є не тільки переліком питань, які необхідно з'ясувати під час перевірки, не лише розкриває технологію аудиторського процесу касових операцій, але й дає можливість здійснювати їх оцінку щодо законності, доцільності й правильності документального оформлення.
Нижче наводимо цю оцінкову таблицю, сформувавши її зміст відповідно до вимог Закону «Про банки і банківську діяльність в Україні» та вимог інструкцій і методичних вказівок НБУ з ведення касових операцій.
З урахуванням спеціалізації банку, обсягів тих чи інших операцій, замовлень керівництва тощо, у наведену таблицю можуть бути внесені зміни щодо кількості питань, які необхідно з'ясувати.
По закінченні перевірки касових операцій здійснюється оцінка стану їх організації та ведення обліку і розробляються управлінські або адміністративні заходи щодо ліквідації порушень і недоліків та облікові заходи щодо вдосконалення облікового контролю.
Досвід свідчить, що найбільш типовими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:
— порушення ліміту каси;
— порушення граничних норм розрахунку готівкою грошей;
— неправильне документування і ведення касових операцій;
— виправлення в приходних і видаткових касових документах;
— несвоєчасне проведення інвентаризації каси і т. п.
17.3. Внутрішньобанківський аудит розрахункових операцій
Аудит розрахункових операцій виявляє правомірність розрахункових операцій і дотримання розрахункової дисципліни згідно з інструкціями та іншими нормативними документами НБУ.
У процесі перевірки з'ясовується дотримання:
— визначеного порядку відкриття і закриття рахунків клієнтів у банку;
— встановлених лімітів залишку грошей в касі клієнтами;
— запровадженого порядку розрахункового обслуговування згідно з укладеною з клієнтом угодою;
— розрахункової дисципліни за рахунками (розрахунковими, поточними, бюджетними, валютними, кореспондентському);
— законодавства щодо здійснення безготівкових розрахунків. Як робоча програма рекомендується, як і для аудиту касових операцій, наведена нижче оцінкова таблиця розрахункових операцій.
Досвід свідчить, що найбільш типовими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є:
— неповна комплектація юридичних справ клієнтів (відсутність довідок про взяття на облік у державній податковій адміністрації, відсутність нотаріально завіреного свідоцтва про реєстрацію тощо);
— порушення черговості платежів;
— порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів;
— виправлення в розрахункових документах;
— несвоєчасність розрахунків за поданими клієнтами платіжних дорученнях та інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.
17.4. Внутрішньобанківський аудит кредитних операцій
Кредитні операції банків підрозділяють на активні та пасивні.
Активні кредитні операції — це операції з кредитування клієнтів і надання кредитів іншим банкам (міжбанківський кредит).
Пасивні кредитні операції— це операції з одержання міжбанківського кредиту в НБУ і в інших банках.
Аудит активних операцій здійснюється з метою:
— перевірки законності здійснюваних банком операцій;
— аналізу й оцінки ризику кредитних операцій;
— оцінки якості управління активними операціями.
Інформаційними джерелами для перевірки кредитних операцій є:
— нормативні документи Національного банку України;
— угоди про надання кредиту;
— угоди і документи про забезпечення зобов'язань з кредитування;
— угоди про заставу майна;
— кредитні справи клієнтів;
— регістри бухгалтерського обліку (меморіальні ордери, особисті рахунки, обігово-сальдові відомості);
— баланси клієнтів і банку.
Як механізм (програма) здійснення внутрішньобанківського аудиту кредитних операцій рекомендується використовувати оцінкову таблицю такої структури і змісту:
Найбільш типовими порушеннями, що можуть бути виявлені при перевірці кредитних операцій, є:
— недостатнє обгрунтування виданих позичок;
— невірне нарахування відсотків;
— несвоєчасне віднесення прострочених позичок на призначений для цього рахунок;
— відсутність або недостатній розмір резерву на можливі збитки за позичками;
— юридична неправомірність кредитних і заставних угод і відносин і т. ін.
17.5. Внутрішньобанківський аудит валютних операцій
Мета внутрішньобанківського аудиту валютних операцій — з'ясувати:
— чи дотримуються банком норми валютного регулювання;
— наскільки правомірно здійснюються валютні операції;
— достовірність відображення в обліку;
— постійний контроль за розрахунково-грошовими операціями з метою запобігання порушень, фінансових санкцій податкових органів та вишукання резервів зростання прибутковості валютних операцій. Основні законодавчі та нормативні документи, якими необхідно послуговуватися при внутрішньобанківському аудиті валютних операцій:
1. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютний контроль» № 15-93 від 19.02.93 р.
2. Інструкція НБУ «Про порядок застосування статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютний контроль» № 15-93 від 19.02.93 р.
3. Телеграма НБУ «Про комісійні збори в інвалюті» № 19009/ 1035 від 31.05.93р.
4. Указ президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення валютного контролю» № 195/193 від 08.06.93 р.
5. Інструкція НБУ «Про порядок здійснення розрахунків з експортно-імпортних операцій за умови відтермінування платежів або поставок» № 139 від 16.06.94 р. з доповненнями № 19011/649 від 24.02.95 р.
6. Телеграма НБУ «Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України» № 1 від 03.01.96 р.
7. Телеграма НБУ «Операції з міжнародних розрахунків у національних валютах країн СНД» № 13-112/383-1265 від 11.03.96 р.
8. Телеграма НБУ «Роз'яснення з питань придбання валюти на УМВБ і міжбанківському ринку» № 13-312/198-2106 від 17.04.96 р.
Документами, які підлягають перевірці та систематичному контролю за валютними операціями, е:
— первинні документи (митні декларації, рахунки-фактури і валютні документи при акредитивній формі розрахунків);
— облікова первинна документація;
— міжнародні контракти, угоди;
— кредитні угоди;
— регістри бухгалтерського обліку (машинограми, обіговосальдові відомості);
— бланки на дату перевірки.
Відповідно до мети аудиту валютних операцій питання, що перевіряються, і одержані результати доцільно відображати в окремій оцінковій таблиці-програмі для висновків і вжиття заходів з метою усунення виявлених порушень.
До найбільш поширених типових порушень, що виявляються при внутрішньобанківському аудиті валютних операцій, належать:
— невірність проведення переоцінки статей балансу в іноземній валюті на окремі звітні дати;
— порушення вимог валютного законодавства;
— недотримання умов, що передбачають зарахування виручки в банку на рахунок експортера;
— несвоєчасне зарахування на валютний рахунок клієнтів надходжень в іноземній валюті в повному обсязі;
— недотримання вимог щодо обгрунтування переказів за кордон.
17.6. Внутрішньобанківський аудит операцій з цінними паперами
Операції банків з цінними паперами поділяються на активні та пасивні.
Пасивні операції — це випуск (емісія) банками власних цінних паперів з метою залучення коштів та кредитних ресурсів.
Активні операції — це придбання банками цінних паперів з метою участі в управлінні і одержання дивідендів або з метою одержання спекулятивного доходу.
Розглянемо основні принципи внутрішньобанківського аудиту найважливіших видів цінних паперів, що обертаються на фінансовому ринку України:
— акцій власної емісії:
— облігацій внутрішньої державної позики;
— придбаних акцій не власної емісії;
— векселів.
Метою внутрішнього аудиту цінних паперів є:
1) перевірка дотримання встановлених вимог при операціях з цінними паперами;
2) перевірка стану обліку цінних паперів. Основними нормативними документами, що регулюють діяльність банків на ринку цінних паперів в Україні, є:
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 872-ХІІ від 20.03.91р.
2. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» (Цінні папери в Україні.— К.: УФБ, 1993).
3. Положення про переказний і простий вексель (Фінансовий Київ, 1992, №30).
4. Постанова Кабінету Міністрів і НБУ «Про застосування векселів у господарському обороті України» № 528 від 10.09.92 р.
5. Лист НБУ «Про порядок обліку і видачі простих і переказних векселів» № 22001/279 від 01.12.94 р.
6. Про порядок проведення банками операцій з векселями. Національний банк України, 1993 р.
7. Постанова Правління НБУ «Про порядок ліцензування банків в Україні» № 77 від 27.03.96 р.
8. Телеграма НБУ «Про джерела придбання комерційними банками облігацій державних внутрішніх позичок» № 15010/124-1747 від 25.04.95 р.
9. Телеграма НБУ «Положення про порядок проведення операцій з облігаціями внутрішньої державної позики в установах банків України» № 347 від 23.02.96 р.
10. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96-ВР від ЗО. 10.96 р.
Документальними джерелами інформації для аудиторської перевірки є:
— бланки цінних паперів;
— проспекти емісії;
— дані аналітичного обліку (балансового і позабалансового) цінних паперів;
— первинні документи, що підтверджують рух цінних паперів;
обігово-сальдові відомості;
— журнали реєстрації акціонерів;
— різні журнали для реєстрації, обліку, руху окремих видів цінних паперів;
— баланси банку на звітні дати.
Перевірку та її узагальнення рекомендуємо здійснювати на основі детальної програми у вигляді контрольних запитань, які нами деталізовані й систематизовані за максимально ймовірною кількістю операцій і ситуацій, що можуть бути здійснені з цінними паперами. Ця контрольна програма має вигляд оцінкової таблиці.
До найбільш поширених типових порушень, що виявляються при внутрішньобанківському аудиті операцій з цінними паперами, належать:
— недотримання запровадженого порядку зберігання цінних паперів;
— неправильне ведення реєстраційних журналів;
— невірні розрахунки відсотків за доходами від цінних паперів;
— відсутність резервів під знецінення цінних паперів;
— несвоєчасність опротестування векселів.
17.7. Внутрішньобанківський аудит доходів і витрат
Достовірність фінансового результату діяльності комерційного банку визначають за реально одержаними доходами та правильно сформованими витратами. Адже від правильності віднесення останніх на собівартість банківських послуг чи за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку, залежить як достовірність одержаного прибутку, так і рівень податків, яких найчастіше намагаються сплачувати менше. Але свідоме ігнорування чи несвідоме порушення законодавства щодо наведеного вище порядку розмежування витрат, у кінцевому результаті, при перевірках органами державної податкової адміністрації призводить до фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів (що в декілька разів перевищують суму заниженого податку) і нарахування пені.
Отже, завдання внутрішньобанківського аудиту полягає в тому, щоб упередити податкові органи своєю перевіркою щодо достовірності формування бухгалтерією доходів і витрат та своєчасно виправити власні помилки і порушення.
Нагальна необхідність у такій упереджувальній перевірці внутрішнім аудитом особливо актуальна ще і тому, що зовнішній аудит, як правило, здійснює її після річного звіту, який може бути складений з помилками і порушеннями, а, отже, і недостовірне.
Внутрішній аудит при перевірці правильності й достовірності формування доходів і витрат банку керується такими основними законодавчими і нормативними актами:
1. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 р. та Правилами його застосування (що діяли до 01.07.97 р.).
2. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р.
3. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/ 97-ВР від 03.04.97 р.
Програмою проведення внутрішньобанківського аудиту доходів і витрат можна вважати оцінкову таблицю, в якій систематизовано найбільш типові порушення, що виникають в обліку і спричинюють недостовірність формування фінансового результату та пов'язаного з ним оподаткування прибутку. Її структура і зміст такі.
Найбільш типовими порушеннями, які виявляються при перевірці доходів, витрат і збитків, що необгрунтовано занижують прибуток до оподаткування бюджету, можна вважати наступні:
1. Щодо заниження доходів:
а) зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподаткування;
б) віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його оподаткування.
2. Щодо завищення собівартості банківських послуг:
а) віднесення амортизації невиробничих основних фондів;
б) монтаж нових пожежної та охоронної сигналізації та телефонізації;
в) списання сплачених штрафів і пені;
г) усі види капітальних ремонтів власних, а не орендованих, основних засобів;
д) програмне забезпечення (замість включення його до складу нематеріальних активів);
є) пряме списання без виправдовуючих документів.
3. Щодо завищення збитків:
а) списання пені та штрафів усіх видів;
б) списання нестач;
в) списання витрат за відсутності виправдовуючих документів;
г) списання безнадійної дебіторської заборгованості.
17.8. Внутрішній аудит оподаткування банку
3 метою виявлення помилок і порушень у бухгалтерському обліку розрахунків з оподаткування, своєчасного їх виправлення і, таким чином, упередження штрафних санкцій та пені, що можуть бути нараховані податковими органами, здійснюється внутрішній аудит достовірності оподаткування комерційного банку.
При проведенні внутрішньобанківського аудиту необхідно керуватися такими основними законодавчими документами з оподаткування, що регламентують як базу, так і ставки різних видів податків та методику їх нарахування:
1. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 р. та Правилами його застосування (що діяли Ідо 01.07.97р.).
2. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р.
3. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. та ін.
Розглянемо основні принципи методичного спрямування Внутрішньобанківського аудиту провідних видів оподаткування:
— внутрішньобанківського аудиту податку на прибуток;
— внутрішньобанківського аудиту податку на додану вартість;
— внутрішньобанківського аудиту податку з власників транспортних засобів і в дорожні фонди;
— внутрішньобанківського аудиту податку на землю;
— внутрішньобанківського аудиту місцевих податків. Матеріали перевірки: регістри аналітичного і синтетичного обліку, податкові декларації та інша фінансова звітність, баланси та звіти про фінансові результати банку та їх розподіл тощо.
Для проведення аудиту різних видів податків пропонуємо скористатися оцінковою таблицею, яка є одночасно і програмою перевірки дотримання нормативів документів та правильності виконання провідних фінансово-господарських операцій.
Контрольні запитання
1. У чому полягає суть внутрішнього аудиту банку?
2. Визначіть місце і роль внутрішньобанківського аудиту в системі внутрішнього фінансово-господарського контролю.
3. Доведіть необхідність внутрішньобанківського аудиту касових операцій.
4. Назвіть найбільш типові порушення і можливі зловживання при оприбуткуванні готівки в касі.
5. Наведіть основні типові порушення і можливі зловживання при видачі готівки з каси.
6. У чому полягає мета аудиту розрахункових операцій?
7. Схарактеризуйте обгрунтованість і законність розрахункових операцій.
8. У чому полягає особливість аудиту розрахунків платіжними вимогами?
9. У чому полягає особливість аудиту розрахунків акредитивами?
10. Перерахуйте найбільш типові помилки, що трапляються при внутрішньобанківському аудиті розрахункових операцій.
11. Назвіть угоди і документи під забезпечення зобов'язань з кредитування.
12. Схарактеризуйте аудит цільового спрямування кредитів.
13. Розкрийте методику аудиту прострочених, сумнівних і безнадійних кредитів.
14. Розкрийте методику аудиту кредитних ризиків.
15. Схарактеризуйте аудит порядку зберігання бланків цінних паперів.
16. У чому полягають мета і методика аудиту акцій власної емісії?
17. У чому полягають мета і методика аудиту операцій з облігаціями державної внутрішньої позики?
18. У чому полягають мета і методика аудиту операцій з векселями?
19. Перерахуйте найбільш типові помилки, що виявляються аудитом цінних паперів.
20. У чому полягають мета і важливість внутрішньобанківського аудиту витрат і доходів банку?
21. Перерахуйте найбільш типові порушення і помилки при віднесенні витрат на собівартість банківських послуг замість власного прибутку (спецфондів), що залишається в розпорядженні банку.
22. Перерахуйте найбільш типові порушення і помилки при віднесенні витрат на збитки замість власного прибутку (спецфондів).
23. Перерахуйте найбільш типові порушення і помилки при аудиті валютних операцій.
24. У чому полягає мета внутрішньобанківського аудиту оподаткування прибутку банку?
25. Перерахуйте найбільш типові порушення при оподаткуванні прибутку банку.
26. У чому полягають мета і методика внутрішньобанківського аудиту податку на додану вартість? Типові помилки.
27. У чому полягають мета і методика внутрішньобанківського аудиту податку на транспортні засоби і в дорожні фонди? Типові порушення.
28. У чому полягають мета і методика внутрішньобанківського аудиту місцевих податків? Типові порушення.
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Комерційний банк придбав програмне забезпечення ЕОМ на суму 900 грн. На доведення його до використання витрачено ще 150 грн. Куди необхідно віднести витрати: на собівартість, чи за рахунок власних спецфондів, чи оприбуткувати?
• Складіть необхідні бухгалтерські проводки.
Вправа 2. Комерційний банк протягом кварталу продав акції власної емісії та зарахував надходження коштів до статутного фонду в сумі 200 000 грн.; купив акції у інших підприємств на 30 000 грн. і облігацій державної внутрішньої позики на 50 000 грн.
• Визначіть суму податків на операції з цінними паперами, які повинен нарахувати і сплатити банк.
• Складіть необхідні бухгалтерські проводки.
Вправа 3. Комерційному банку подано до виплати чотири перевідних векселі та один простий. Строк сплати: за першим — 05.08.97 р., за другим — після подання, за третім — протягом 5 днів від дня подання, за четвертим — строк не вказано. На всіх векселях передбачено нарахування відсотків за ставкою 30 %.
• За яким векселем банку необхідно списати відсотки на вексельну суму?
• Складіть необхідні бухгалтерські проводки з нарахування і виплати відсотків за векселем і на вексельну суму.
Вправа 4. Що є вексельним поручительством?
Варіанти відповідей:
1) акцепт;
2) акцепт і аваль;
3) аваль;
4) індосамент.
Вправа 5. Визначити, які з перелічених операцій комерційний банк може здійснювати без одержання ліцензії:
1) купувати і продавати дорогоцінні метали;
2) виготовляти товари і торгувати ними;
3) страхувати свої кредитні та валютні ризики;
4) надавати брокерські послуги;
5) купувати і продавати валюту;
6) здійснювати лізинг;
7) фінансувати капітальні вкладення за дорученням власників інвесторів;
8) здійснювати трастові операції;
9) випускати, продавати, купувати свої цінні папери;
10) здійснювати факторингові операції.
Вправа 6. Яка різниця між депозитом і ощадним сертифікатом банку?
Варіанти відповідей:
1) у часі обігу;
2) у правах власників;
3) нараховуваних відсотках;
4) в умовах забезпечення;
5) у категоріях власників.