1. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
2. Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
3. ДІЇ, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого,-
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення права власності щодо військового майна. Додатковим факультативним об'єктом у різних формах цього злочину можуть бути життя і здоров'я, воля, честь і гідність людини.
2. Предметом злочину е: зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини, засоби пересування, військова та спеціальна техніка, інше військове майно.
У цій статті поняття зброя охоплює всі можливі види зброї, які належать до військового майна: будь-яка вогнепальна зброя; інші звичайні засоби ураження; ядерна, хімічна, біологічна, лазерна, інфразвукова, радіологічна та інші види зброї масового знищення, у т.ч. нові їх види (скажімо, зброя об'ємного вибуху); холодна зброя;
газова зброя нервово-паралітичної дії; пневматична зброя калібру понад 4,5 мм зі швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;
спеціальна зброя для стрільби гумовою кулею; електрошокова зброя. Про поняття зброя див. також коментар до ст. 404.
Бойовими припасами є частина (вид) озброєння, безпосередньо призначена для ураження живої сили противника, знищення його бойової техніки, руйнування укріплень, споруд і виконання спеціальних завдань. До боєприпасів належать артилерійські, реактивні снаряди, бойові частини ракет і торпед, патрони до стрілецької'
зброї, гранати, авіаційні і глибинні бомби, інженерні і морські міни,
підривні заряди, димові шашки.
Боєприпасами мають визнаватися й імітаційно-піротехнічні вироби, освітлювальні засоби та вибухові пакети, які містять речовини. здатні до вибуху (тротил, гексоген, тетрил) і можуть бути приведені до дії без додаткових пристосувань, а також вибухові прилади кустарного виготовлення. Проте, боєприпасами не с навчальні та холості гранати, бомби, міни, а також стріли до арбалету чи подібних до нього видів холодної зброї (вони є складовою частиною такої зброї).
Вибухові речовини - це порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.
Термін "вибухові матеріали" об'єднує в собі два терміни - "вибухові речовини" і "засоби ініціювання". При цьому вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції з утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації (порохи) тощо. Отже, засоби ініціювання, тобто зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху, наприклад вогнепровідні та детонаційні шнури, електродетонатори, капсули-детонатори, запалювальні трубки, законодавством до вибухових речовин не відносяться. За умови, що вони призначені для вчинення вибуху, їх можна віднести до боєприпасів.
Крім вибухових, до інших бойових речовин можна віднести бойові отруйні речовини - сполуки, що використовуються для спорядження хімічних та біологічних боєприпасів (фосген, хлорпікрин, іприт, зарін, зоман тощо), а також частину так званих виробів спецхімії (піротехнічні суміші, сумішні ракетні палива та вироби на їх основі).
Поняття "військова та спеціальна техніка" частково охоплює собою поняття "зброя", "бойові припаси" і "засоби пересування", а останнє с юридичним синонімом до поняття " транспортні засоби", й означає механічні пристрої, обладнані двигуном і призначені для перевезення людей або вантажу, у т.ч. такі, на яких встановлено спеціальне обладнання або механізм, або для виконання спеціальних функцій (будівельних, ремонтних, медичних тощо), а також причепи та напівпричепи до них. У військових формуваннях до них належать призначені для використання при безпосередньому виконанні бойових і спеціальних завдань, зокрема: а) транспортні машини; легкові та вантажні автомашини, автобуси, мотоцикли;
б) спеціальні машини: автокрани, грейдери, трактори, бульдозери, санітарні машини, пересувні ремонтні майстерні; в) бойові машини: танки, броньовики, самохідні установки, машини з пересувними командними пунктами; г) відомчий залізничний рухомий склад;
д) відомчий повітряний транспорт: гелікоптери, літаки, планери, аеростати; е) підводні човни, авіаносці, крейсери, міноносці, катери та інші військові кораблі, машини-амфібії, плавучі бази, буксири, баржі тощо.
Крім зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин. засобів пересування, військової та спеціальної техніки до іншого військового майна можна віднести апаратуру керування вогнем, засоби зв'язку, спеціальну техніку інженерних військ і військ радіаційно-хімічного і біологічного захисту, спеціальне електронне, броньоване, захисне обладнання, спеціальні й індивідуальні засоби захисту від зброї масового знищення, токсичні речовини, пальномастильні матеріали та інше тилове майно, навчальну зброю тощо.
Військове майно взагалі - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Військове майно закріплюється за військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗС та інших військових формувань на праві оперативного управління, а також може потрапити в їх власність або розпорядження в результаті ведення ними господарської діяльності: виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, ведення підсобних господарств, отримання в оренду певних видів рухомого та нерухомого майна.
3. З об'єктивної сторони злочин характеризується діями, які можуть виразитися у таких формах: 1) викрадення військового майна;
2) привласнення військового майна; 3) вимагання військового майна; 4) заволодіння військовим майном шляхом шахрайства (ч. 1 ст. 410); 5) заволодіння військовим майном військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем (ч. 2 ст. 410);
6) розбій з метою заволодіння окремими видами військового майна - зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою (ч3 ст. 410).
Розбій з метою заволодіння іншими видами військового майна, крім прямо перелічених у ч, 3 ст. 410, кваліфікується за ст. 187 або за ч. З ст. 262 (щодо радіоактивних матеріалів), за ч. З ст. 308 (щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) чи ч. З ст. 313 (щодо обладнання для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів), а вимагання інших видів майна, крім перелічених у ч3 ст. 410, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, - за ч, 3 ст. 189 або, відповідно, за ч. З ст262, ч. З ст. 308 чи ч. З ст. 313.
Вчинені військовослужбовцем викрадення, привласнення, шахрайство щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних ' засобів, психотропних речовин або їх аналогів, офіційних документів, штампів і печаток, якщо вони є видами військового майна, повністю охоплюється ст. 410,
Про поняття викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства, розбій з метою заволодіння див. коментар
до ст. 262, а також до ст. ст. 185 - 191, а про поняття Військова службова особа - до ст. 423.
Ознака вчинене військовою службовою особою із зловживанням службовим сатоновищем передбачає, що вказана особа для заволодіння військовим майном використовує своє службове становище (наприклад, службове становище полегшує їй проникнення до місць зберігання майна, дозволяє усунути певні перешкоди тощо). Якщо ж військова службова особа вчинює, наприклад, викрадення військового майна шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства, або вимагає таке майно чи вчинює розбій з метою заволодіння ним, але правовий статус цієї особи в даному випадку не мас кримінально-
правового значення, то зазначена ознака не застосовується.
4. Суб'єктом даного злочину в силу прямої вказівки законодавця є військовослужбовець. Військовозобов'язаний за вчинення передбачених ст. 410 дій під час проходження зборів несе відповідальність, залежно від предмета злочину, за ст. 262 або ст. ст185- 191, 308, 313.
5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умислу. Мотивом злочину може бути користь, помста тощо, але на кваліфікацію злочину мотив не впливає.
6. Кваліфікованими видами викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем військового майна або заволодіння ним шляхом шахрайства є вчинення таких дій: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) якщо це заподіяло істотну
шкоду (ч. 2 ст. 410).
Особливо кваліфікованими видами перелічених дій, а також кваліфікованим видом заволодіння військовим майном військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем є вчинення їх в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а особливо кваліфікованим видом вимагання військового майна - вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я
потерпілого (ч. 3 ст. 410).
Про поняття повторність, вчиненя злочину за попереднім зговором. групою осіб див. коментар, відповідно, до ст. ст. 32, 28, а про поняття вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, - до ст, 189.
Під істотною шкодою у ч. 2 ст410 слід розуміти такі наслідки викрадення, привласнення, вимагання військового майна або заволодіння ним шляхом шахрайства, як завдання значних матеріальних збитків, приведення у непридатність військової техніки, неможливість виконання частиною (підрозділом) бойового завдання, необхідність залучення значних сил і засобів до розшуку військового майна, яке незаконно потрапило у володіння військовослужбовця, тощо:
Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою виявлення
від 1 березня 1991 p. Ратифікована Україною 3 грудня 1997 р
Закон України " Про власність" від 7 лютого 1991 р. (ст. 39).
Закон України "Про Збройні Сили України" в редакції від 5 жовтня 2000 р. (ст. 14).
Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від
21 вересня 1999р. (ст. 1).
Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від
21 вересня 1999р. (cm. cm. І ІЗ). Закон України "Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії від 21 вересня 2000 р, (ст. І).
Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі. Затверджене постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995р.№ 243/95-ВР.
Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Затверджена наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622 In. 13.1).
Постанова ПВС від 8 липня 1994 р. № 6 "Про судову практику в справах про викрадення, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" (п.4).
Стаття 411. Умисне знищення .або пошкодження військового майна
1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -
карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
3. Дії, передбачені частиною другого цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є порядок здійснення права власності щодо військового майна. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя і здоров'я людини, довкілля тощо.
2. Предмет злочину- зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спеціальна техніка та інше військове майно. Відповідні поняття визначені у коментарі до ст. 410. Проте, поняття майно у диспозиції ст. 411 має дещо інше значення, ніж у диспозиціях ст. 410. Адже, як правило, неможливим є викрадення чи привласнення нерухомого військового майна, заволодіння ним шляхом шахрайства. Знищення ж відповідних об'єктів або їх пошкодження є цілком можливим. З іншого боку, можна вимагати право на військове майно, але знищити чи пошкодити таке право неможливо:
Особливим видом військового майна, знищення якого має суттєві негативні наслідки, є бойовий прапор - символ честі, доблесті, слави військової частини, почесний знак, що визначає особливості її бойового призначення, історії та заслуг.
Предметом розглядуваного злочину може бути будь-яке військове майно, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна (у т.ч. такого, що може бути військовим). Так, відповідальність за іншими статтями за наявності інших необхідних ознак тягне знищення (зруйнування) чи пошкодження (зіпсуття) таких видів військового майна; за ст. 113 - об'єктів, які мають важливе оборонне чи народногосподарське значення; за ст. 179 -релігій-
них святинь; за ст. 265 - радіоактивних матеріалів; за ст. 277 - шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації; за ст. 298 - пам'яток історії та культури; за ст. 338 - Державного прапора України; за ст. 357 - офіційних документів, штампів і печаток, що знаходяться у військових частинах чи установах тощо. Знищення (пошкодження) військовослужбовцем майна, яке не є військовим і не належить до спеціальних видів майна, звичайно кваліфікується за ст. 194.
Взагалі предметом знищення чи пошкодження майна може виступати тільки чуже майно. Військове майно завжди е чужим для будь-якого військовослужбовця. Для кваліфікації злочину за ст. 411
не має значення, належить, військове майно військовій частині (установі), в якій проходить службу даний військовослужбовець, чи іншій військовій частині (установі). Умисне знищення або пошкодження військовослужбовцем предметів обмундирування або спорядження, виданих йому у приватну власність, не е злочином.
Умисне знищення або пошкодження військового майна, що знаходиться у власності військових формувань інших держав, міжнародних організацій на території" України, кваліфікується за ст194:
такі дії посягають на право власності на чуже майно, але не спричинюють шкоди встановленому в Україні порядку несення військо. вої служби.
3. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення або пошкодження військового майна і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.
За конструкцією диспозиції ч, 1 ст411 виділяється одна форма злочину: знищення або пошкодження військового майна, вчинене будь-яким способом (крім загальнонебезпечного). Таким чином, спосіб вчинення злочину (підпал або інший загальнонебезпечний
спосіб), а також тяжкі наслідки є кваліфікуючими ознаками складу цього злочину (ч2 ст411).
Словосполучення "знищення або пошкодження" слід розглядати насамперед як таке, що стосується суспільне небезпечних наслідків. Із ознак об'єктивної сторони цього злочину саме наслідки мають головне значення, оскільки склад злочину сформульований
як матеріальний. Про поняття знищення та пошкодження майна див, коментар до ст194.
Кваліфікація за сукупністю злочинів, що полягають у викраденні військового майна, і злочинів, що полягають у його знищенні або пошкодженні, можлива лише в разі реальної сукупності. Це характерно, наприклад, для випадків, коли майно знищується з метою знешкодити докази вчиненого викрадення для утруднення розкриття злочину (скажімо, особа підпалює горище казарми, де вона заховала викрадене нею майно), коли знищення одного майна є способом готування для викрадення іншого (особа пошкоджує систему сигналізації з метою безперешкодного проникнення до сховища),
або коли викрадення певного майна неможливе без пошкодження іншого, частиною якого є викрадене майно.
Якщо ж військовослужбовець знищує раніше викрадене ним майно як непотрібне йому, 'ці дії кваліфікуються тільки як викрадення, оскільки на момент знищення такого майна він, хоча й незаконно, але вже здійснює володіння ним.
Знищення або пошкодження військовослужбовцем військового майна, яке він зобов'язаний охороняти під час несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. сг. 411 і 418 або 421.
4. Суб'єкт злочину - будь-який військовослужбовець, а так само військовозобов'язаний під час проходження ним відповідних зборів.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у фор мі'умислу (прямого чи непрямого). Проте, як умисним, так і необережним може бути ставлення винного до наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 411). При цьому в разі умисного ставлення особи до наслідків у вигляді загибелі людей вчинене потребує додаткової кваліфікації за статтею КК, .яка передбачає умисне вбивство, а у вигляді умисного тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, - відповідно, за ст. ст. 121 чи 122.
Якщо військовослужбовець вважає, що ним знищується (пошкоджується) військове майно, а насправді воно таким не є, відповідальність настає за замах на знищення (пошкодження) військового майна. Навпаки, як замах на знищення Іншого чужого майна (крім окремих його видів, про що йшлося вище) за ст. ст. 15 і 194 кваліфікується знищення (пошкодження) військового майна, якщо винний вважав, що воно не є військовим.
в. Мета і мотиви не'є обов'язковими ознаками цього злочину, але наявність їх може свідчити про необхідність кваліфікувати знищен-
ня або пошкодження державного чи колективного майна за іншими статтями КК (наприклад, за ст. 113).
6. Кваліфікованими видами злочину є знищення або пошкодження військового майна: 1) вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом; 2) які спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 411), а особливо кваліфікованими - вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 411, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 411). Умисне знищення або пошкодження військового майна, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці не загальнонебезпечним способом і якщо вони не спричинили тяжких наслідків, кваліфікуються за ч. 1 сг. 4ІІ.
Підпал - це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню до певних об'єктів. Під знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу у цій статті розуміється знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли такий підпал є загальнонебезпечним, тобто він створює загрозу життю та здоров'ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків. Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, котре не створювало такої загрози (наприклад, спалення речі у багатті) слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 411.
До інших загальнонебєзпечних способів знищення або пошкодження майна можна віднести, скажімо, вчинення вибуху, затоплення чи організація катастрофи, застосування отрути для отруєння собак, коней, інших тварин, що використовуються
військовими формуваннями, забруднення приміщень небезпечними відходами тощо.
Поняття загибель людей передбачає загибель однієї або кількох осіб. Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими
наслідками, має вирішуватися судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. До них може належати, наприклад, виведення з ладу повністю або на тривалий час військової чи спеціальної техніки, важливих споруд (аеродрому, систем водота енергопостачання, зв'язку тощо), невиконання бойового завдання, заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам або тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, завдання великої матеріальної шкоди кільком юридичним чи фізичним особам, залишення людей без житла або засобів до існування і т. ін.
7. Умисне знищення або пошкодження військового майна в деяких, випадках не може розглядатися як суспільне небезпечне діяння. Насамперед це стосується випадків, коли воно вчинене у стані крайньої необхідності (ст. 39) або в умовах виправданого ризику (ст. 42),
Постанова KM "Про Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях № 923 в редакції від 17 червня 1998р.
Положення про розслідування та облік аварій на об'єктах Служби безпеки України. Затверджене наказом СБ № 212 від 5 жовтня 1999 р
Постанова ПВС від 2 липня 1976 р. № 4 "Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежноі безпеки" (п. п. 2, 3).