Правоохоронна система охоплює всю сукупність державно-правових засобів, способів і гарантій, що забезпечують охорону й захист людини і громадянина від протиправних діянь, а саме: об'єкти й мету право-охорони; суб'єктів правоохорони; правоохоронну діяльність. У сучасній літературі поняття "правоохоронна діяльність" визначається по-різному. В основі різних визначень лежить наявність державних і недержавних суб'єктів такої діяльності. Більшість авторів уважають, що правоохоронна діяльність може здійснюватися не тільки державою, її органами, посадовими особами та іншими державними організаціями, а й недержавними структурами.
Нема єдиного підходу і до характеристики місця й ролі правоохоронної діяльності в системі інших правових форм діяльності держави зі здійснення її функцій. Основні ознаки правоохоронної діяльності:
- в її основі - завдання з розгляду юридичної справи;
- вона здійснюється компетентними державними і недержавними суб'єктами, коло яких визначається чинними законодавчими актами;
- використовуються різні форми реалізації правових норм;
- приймаються відповідні процесуальні акти реалізації, що мають офіційний характер і передбачену законодавством форму;
- вона реалізується в чітко визначеній процесуальній формі та з використанням різноманітних юридичних методів.
Отже, правоохоронна діяльність - це закріплені чинними процесуальними нормами діяння компетентних суб'єктів державних і недержавних організацій та їхніх посадових осіб із розгляду юридичних справ, охорони й захисту суспільних відносин від правопорушень і прийняття спеціальних актів реалізації матеріальних правових норм із метою забезпечення законності та охорони правопорядку. Тексты принадлежат авторам и размещены для ознакомления