У багатьох країнах прав на торговельні марки можна набути лише шляхом реєстрації цих прав. У патентних відомствах країн є детальні інструкції щодо подання заявок на реєстрацію прав на торговельні марки, а також перелік і відомості щодо патентних повірених. Процедура реєстрації прав на торговельні марки складається з таких етапів:
• подання заявки на реєстрацію прав на торговельну марку;
• експертиза заявки за формальними ознаками;
• експертиза заявки за суттю (на відповідність заявленого позна
чення умовам надання правової охорони) здійснюється безпосе
редньо експертами компетентного відомства країни, з урахуван
ням заперечень третіх осіб.
При дослідженні заявленого позначення на відповідність охоро-ноздатності торговельних марок перевіряється, чи має воно достатню розрізняльну здатність, чи не вводить споживачів в оману, чи не суперечить принципам гуманності, моралі, публічному порядку та ін. Заявлене позначення перевіряється на ідентичність або схожість з торговельною маркою настільки, що його можна сплутати з позначеннями, заявленими або зареєстрованими раніше на ім'я третіх осіб щодо таких самих чи споріднених товарів і послуг. Компетентні відомства багатьох країн не виконують експертизи заявки на відповідність заявленого позначення відносному критерію охороно-здатності торговельних марок.
У деяких країнах відомості про подані заявки публікуються в офіційному бюлетені патентного відомства до реєстрації прав на торговельну марку, і громадськість має доступ до цієї інформації. Пріоритет серед конфліктних заявок на реєстрацію прав на торговельні марки визначається залежно від національного законодавства або на підставі дати першого подання заявки чи першого використання заявленої торговельної марки.
Значною мірою процедуру реєстрації прав на торговельні марки було гармонізовано з прийняттям Договору про закони щодо торговельних марок (Договір TLT).
В Україні процедура реєстрації прав на торговельні марки регламентується Законом України про охорону прав на знаки для товарів та послуг (далі — Закон). Україна з 1996 р. є учасницею Договору TLT, і
212
процедура реєстрації прав на торговельні марки, передбачена законодавством України, повністю відповідає вимогам цього договору.
Відповідно до ст. 7 Закону особа, яка бажає зареєструвати права та одержати свідоцтво на торговельну марку, подає заявку на реєстрацію прав на неї. За дорученням заявника заявку може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа. Заявка повинна стосуватися однієї торговельної марки, складатися українською мовою і містити:
• заяву про реєстрацію прав на торговельну марку;
• зображення позначення, що заявляється;
• перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати
права на торговельну марку, згрупованих за Міжнародною кла
сифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (далі — МКТП).
До заявки додаються такі документи:
• копія попередньої заявки, засвідчена патентним відомством
країни подання, якщо заявник бажає скористатися правом на
пріоритет;
• документ, що підтверджує демонстрування експонатів з викорис
танням заявленої торговельної марки на офіційній або офіційно
визнаній міжнародній виставці, якщо заявник бажає скористатися
правом на виставковий пріоритет;
• довіреність на ім'я патентного повіреного, якщо заявка подається
через нього;
• документи, що підтверджують право заявника на використання у
заявленому позначенні елементів, про які йдеться у п. 1 ст. 6 За
кону;
• документ, що підтверджує сплату збору за подання заявки.
Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України перевіряє наявність документів заявки і приймає рішення про визначення дати її подання.