Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Педро Кальдерон де ла Барка Життя - це сон Переклад Михайла Литвинця
Сцена п’ята
Входять Басиліо і Астольфо.
Басиліо
Астольфо, хто вгамує, доброчинний,
Коня розгнузданого на скаку?
Хто течію ріки, що в море плине,
Погордливу зупинить й швидку?
Хто брилу, що зірвалася з вершини,
Перед падінням стримає важку?
Ні, легше все, як бачиться, спинити,
Аніж народу гнів несамовитий.
Про це говорить нам той шум і крик,
Що відбивають гори щосекунди,
Реве, роздвоївшись, людський потік, -
Одні: “Астольфо!” Інші: “Сехисмундо!”
Забули клятву, що дали навік,
Нова жорстокість постає із бунту,
Це той театр, де, красна звіддаля,
Трагедії нам доля представля.
Астольфо
Сеньйоре, хай мене васали раді
Не славлять цього дня, як ти звелів,
Адже Полонія (тут на заваді
Цей бунт, який усе нам перебив)
Іще моїй не підлягає владі,
Щоб спершу я цю владу заслужив, -
Коня! І сміло над усім огромом
Вогнем сяйне той, хто грозився громом!
(Виходить)
Басиліо
Ніхто не може долі відвернуть,
Бо все, як визначено, так і плине;
Те, чому буть, того нам не минуть,
І станеться, що статися повинне.
Жорстокий тут закон і в ньому суть:
Хто від біди біжить - біду зустріне;
Що зберігав я, те і змарнував;
Я сам свою вітчизну зруйнував.
Сцена шоста
Входить Естрелья.
Естрелья
Якщо, сеньйоре, власною рукою
Не спиниш розбрату поміж своїх,
Коли одні на одних йдуть грозою
На вулицях і площах голосних, -
Побачиш, як пливе, омита кров’ю
Твоя держава в хвилях нищівних,
Багряних, бо вже скрізь в жалобі люди,
Нещастя і трагедії повсюди.
Імперія в руїнах, і така
Панує люта і кривава сила,
Що глянуть страшно, й все навкруг змовка,
Тьмяніє сонце, й вітер хилить крила,
І давить всіх погибельна рука,
Тут кожен камінь - склеп, а дім - могила,
Всі квіти йдуть на траурний букет,
І кожен воїн - це живий скелет.
Сцена сьома
Входить Клотальдо
Клотальдо
До ніг твоїх ледь-ледь живий спішу я.
Басиліо
Скажи, де Сехисмундо, де мій син?
Клотальдо
Народ із гір звалився і бушує,
Проник у вежу і з її глибин
Свойого вирвав принца, що правує
Удруге знов і люту на почин
Явив хоробрість і рече в гордині,
Що волю неба виконає нині.
Басиліо
Я переможу, дайте-но коня!
Скараю зрадця-сина по закону;
Те, в чому помилилося знання,
Меч виправить, і я верну корону.
(Виходить)
Естрелья
Я поруч буду з сонцем цього дня,
Перетворюсь для нього на Беллону23;
Розправлю крила й полечу притьмом
Змагатися з Паллади божеством.
Виходить, за сценою звучить сигнал бойової тривоги.
Сцена восьма
Входить Росаура, перегороджуючи дорогу Клотальдо.
Росаура
Рвешся в бій, палають груди,
Бойовисько жде страшне,
Але вислухай мене,
Хоч війна гримить повсюди.
Добре знаєш, я прийшла
Бідна, терплячи образу,
До Полонії і зразу
Співчуття в тобі знайшла
І підтримку. Ти звелів же,
Щоб я в інше одяглась
І в палаці береглась
Я Астольфо, затаївши
Ревність. Стрівся на біду,
Честь мою він хоче вбити:
Буде ніччю говорити
Із Естрельєю в саду.
Принесла я ключ, візьми-но,
Проберися в сад тайком
І вже там захисником
Будь моїм, будь неодмінно.
Так, звитяжцю гордовитий,
Зможеш честь мою вернуть,
Ти вже став на помсти путь,
Тож мусиш його вбити.
Клотальдо
Так, тебе побачив я
І надумався ту ж мить
Я, Росауро, зробить
(Свідок тут сльоза твоя)
Все для тебе. Першим разом
Я поклав собі на ум,
Що ти зміниш свій костюм,
Бо, коли Астольфо часом
Тебе стріне в чоловічій
Тій одежі, то, бігме,
За нахабство це сприйме,
Засміявшися у вічі.
В цей же час, як ти й гадала,
Я відваживсь захистити
Честь твою, хоча б і вбити
(Твоя честь мене терзала)
Довелось Астольфо. Взявся
Я страшну зіграти роль.
Раз він був не мій король,
Я не мучивсь, не вагався,
Вбить хотів його, коли
Сехисмундо кинувсь клятий
Вже мені життя відняти,
І з’явився він, незлий,
Ризикуючи собою,
На мій захист зразу став
І відвагу показав
Разом з волею міцною.
Як же я (це зваж тепер ти!),
За життя душею вдячний,
Вб’ю того, хто, необачний,
Сам не дав мені померти?
Так ділю між двох турботу
І прихильність, мучусь завше,
Бо життя тобі я дав же
І від нього взяв достоту.
Бути з ким і йти до кого?
Так тобі я, прав не прав,
Зобов’язаний, бо дав,
А йому, що взяв від нього.
Мою душу розривають
Почуття тривожні всує,
Бо я той, який рятує,
Як і той, кого спасають.
Росаура
Я скажу, бо не сліпа,
Що для мужа (слід це знати!)
Благородством буде дати,
Взяти - то ж уже ганьба.
І, це правило прийнявши,
Ви з ним квити, далебі,
Бо, якщо життя тобі
Він подарував, то я вже
Узяла його від тебе;
Значить, на шляхетний чин
Я тебе веду, а він
Підбиває до ганьби.
Він тебе образив, отже,
Зобов’язаний мені ти,
Він тобі те дав, мій світе,
Що від тебе маю гоже:
Таким чином врятувати
Мусиш честь мою, бо стільки
Вища я за нього, скільки
Вище дати, ніж узяти.
Клотальдо
Той шляхетність виявляє
Доброчинну, хто дає,
Тим-то й той, хто дістає,
Також вдячним бути має.
І, якщо я дати годний,
Чесне маючи ім’я,
То нехай же буду я
Вдячний, як і благородний.
Коли зміг я вдячним стати,
Щедрим будучи, то прямо
Знов скажу я, що так само
Чесно дати, як і взяти.
Росаура
Я життя взяла від тебе,
Даючи його сказав ти
Мені щире слово правди, -
Не життя то, а ганеба,
Коли честь в образі. Ні,
В тебе не взяла нічого,
Адже не життя, як строго,
Те, що ти вже дав мені.
Тож, як хочеш щедрим стати
Перед тим, як вдячним бути
(Це ж від тебе тут почуте!),
То повинен дарувати
Сам життя мені; явля
Дар у щедрості себе.
Щедрим будь, прошу тебе, -
Вдячним будеш опісля.
Клотальдо
Думку цю твою вагому
Поділяю й віддаю
Я тобі як дар свою
Всю маєтність, щоб потому
Ти, Росауро, жила
Десь в обителі священній,
Бо лиш там у час мерзенний
Можна скритися від зла.
Тож, коли розор без краю,
В королівстві чвари й горе,
Я, шляхетний, моя зоре,
Тут їх множить не бажаю.
Вибір мій один в цю скруту, -
Королівству вірний я,
Щедрість лиш тобі моя;
Вдячним я Астольфо буду.
А твій вибір? Будь догадьком,
Вибирай між них обох,
Більш не вдію, свідок Бог,
Хоч і був би твоїм батьком.
Росаура
Я б цього вже не стерпіла,
Якби батьком ти мені
Був; а так не серджусь, ні.
Клотальдо
Тож скажи, що ти рішила?
Росаура
Вбити герцога.
Клотальдо
І єсть
В тебе, що вітця не знала,
Ця хоробрість небувала?
Росаура
Так.
Клотальдо
Що ж надихає?
Росаура
Честь.
Клотальдо
Глянь, Астольфо буде ось...
Росаура
Проти цього я мов скеля.
Клотальдо
... твій король і муж Естрельї.
Росаура
Бог не дасть, щоб це збулось!
Клотальдо
Це безумство.
Росаура
Припускаю.
Клотальдо
З ним борися.
Росаура
Не борюсь.
Клотальдо
Все утратиш...
Росаура
Не боюсь.
Клотальдо
... і життя, і честь.
Росаура
Я знаю.
Клотальдо
Чого прагнеш?
Росаура
Смерті.
Клотальдо
Будь
Мудра, це ганьба.
Росаура
Це честь.
Клотальдо
Тут нема відваги.
Росаура
Єсть.
Клотальдо
Це відчай.
Росаура
Це гнів, це лють.
Клотальдо
Чи є засіб, що здолає
Пристрасть цю сліпу?
Росаура
Нема.
Клотальдо
Хто з тобою?
Росаура
Я сама.
Клотальдо
Чи тут вихід є?
Росаура
Немає.
Клотальдо
Зваж, коли якимось чином...
Росаура
Я інакше згину - й край.
(Виходить)
Клотальдо
Якщо йдеш на смерть, стривай,
Дочко, й ми удвох загинем.
(Виходить)
Поле битви.
Книга: Педро Кальдерон де ла Барка Життя - це сон Переклад Михайла Литвинця
ЗМІСТ
На попередню
|
|
