Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Не той мужній, хто лізе на небезпеку, не почуваючи страху, а той, хто може придушити найдужчий страх і думати про небезпеку, не скоряючися страху. / Костянтин Ушинський

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: ГомерІліадаПереказ для дітей Катерини Головацької


ГЕРА ПРИСИПЛЯЄ ЗЕВСА

Старий Нестор, володар пілоський, сидів у своєму наметі й пригощав променистим вином пораненого Махаона, сина славетного Асклепія. Сюди долинав гомін битви, дедалі дужчий і ближчий. Занепокоївся мудрий Нестор і, підводячись, мовив:

- Богорівний Махаоне, ти чуєш цей галас? Певне, битва точиться вже біля суден. Я піду і розвідаю все, а ти зоставайся в моєму наметі, зараз служниця нагріє води і змиє кров тобі з тіла.

Узяв Нестор у руки блискучий щит і спис мідногострий та й подався З намету. Жахнувся він, як постало в нього перед очима ганебне видовисько: великий вал зруйновано в кількох місцях і ахейці безладно відступають під навальним тиском гордих троянців.

Як коливається темне море перед наближенням вітру, хитаючи на місці ще мовчазні хвилі, аж поки примчить од хмаровладного Зевса дужий вітер-буревій,- так вагався старий Нестор, володар пілоський, не знавши, чи кинутися йому в бій на допомогу ахейцям, а чи бігти до владущого Агамемнона і все йому розповісти. Зрештою подався Нестор до Атріда, а гомін і брязкіт зброї немовби наздоганяли його. [110]

А в цей час поранені ахейські вожді - Агамемнон, Одіссей і Діомед - самі вийшли поглянути на бій. Ішли вони, тяжко спираючись на списи, і горе та сором краяли їм серця.

Незабаром зустріли вони старого Нестора, і цар Агамемнон мовив до нього слово крилате:

- Мудрий Несторе, велика славо ахеїв! Чого ти прийшов сюди, кинувши смертельну битву? О, як я боюся, що великий Гектор справдить своє слово. Колись він гордо вихвалявся, що повернеться до Трої тільки по тому, як знищить нас усіх та спалить наші швидкі кораблі. А до того воно і йде. Безсмертні богове! Невже всі мідно-збройні ахеї, наслідуючи могутнього Ахілла, мають у душі притаєний гнів на мене і вже не хочуть битися з ворогом?

- Те, що сталося, Атріде,- відказав мудрий Нестор,- сам Громовержець не зміг би змінити. Зруйновано вал, що на нього ми покладали так багато надій. Ворог майже добувся до наших крутобоких кораблів, скрізь ллється ахейська кров. Чуєш, жахливий лемент сягає аж до неба! Тож поміркуймо, що далі робити. Може, нас мудрість врятує. Тільки не здумайте ставати до бою - поранений муж не годен битися.

- Коли не зарадили нам,- мовив цар Агамемнон,- ані рів, ані високий вал, на які ми стільки сил і часу змарнували, сподіваючись мати міцний захист, то, мабуть, це означає, що всемогутній Зевс прагне нашої безславної загибелі далеко від рідних берегів. Зв'язав Громовержець нам дужі руки, а троянцям дав волю. Тож послухайте моєї ради - треба спустити на воду кораблі, щоб могли ми вчасно відплисти. Адже краще врятуватися втечею, ніж загинути тут чи попасти в ганебний полон.

Глянув на нього спідлоба велемудрий Одіссей і похмуро сказав:

- Як ти міг, Атріде, вимовити такі слова! Певне, тобі годилося б верховодити над боягузами, а не над нами, яким Зевс призначив воювати весь вік і померти славною смертю в бою. Краще помовч, аби ніхто з ахейських воїнів не почув твоїх слів. А пораду твою я відкидаю, бо хіба ж можна спускати на воду кораблі, поки точиться бій? Троянці зрадіють і відчуватимуть себе вже героями, а нещасні1, ахеї, завваживши кораблі на воді, вже не встоять і побіжать назад. Ні, твій задум - то наша загибель!

- Тяжко ти вразив мене своїм жорстоким докором, Одіссею,- сказав володар мужів Агамемнон.- Та я не стою на своєму, а охоче послухаю й іншої ради. [111]

Тоді озвався хоробрий Діомед:

- Дозвольте і мені слово мовити, хоч я серед вас наймолодший. Та роду я не простого і пишаюся тим, що мав батька-героя - Тідея. Як на мене, то треба нам приєднатись до війська і хоч не битися, бо цього не дозволяють нам рани, а спонукати тих, хто злякався і тікає від бою.

Усі вожді пристали на цю слушну думку і подалися до бойовища. Побачив це бог Посейдон, що здалеку спостерігав за вождями, і вийшов їм навстріч у подобі старого воїна. Узявши Агамемнона за праву руку, старий мовив до нього:

- Атріде, володарю мужів! Мабуть, тішиться тепер розгніваний Ахілл, бачачи поразку і втечу ахеїв. В його жорстокому серці нема й краплини жалю. То хай він загине, хай блаженні боги його покарають. А ти не занепадай духом, безсмертні не відвернулись од тебе. Ось скоро на власні очі побачиш, як троянці від нас тікатимуть, здіймаючи куряву по всій долині.

Мовивши це, помчав він із криком гучним по долині,

Так, наче дев'ять чи десять одразу покликнуло тисяч

Дужих мужів на війні, починаючи зваду Арея,-

Голос такий громовий із грудей Земледержець могутній

Видав тоді, і кожному в серце ахеєві буйну

Силу вдихнув воювати й невтомно із ворогом битись.

Тим часом волоока Гера, сидячи на своєму золотому троні, дивилася з Олімпійських верховин униз, на бойовище, і раділа з рішучих вчинків свого рідного брата Посейдона. Та відразу ж хмурнів ясний погляд в державної богині, як звертала вона очі до гори Іди, щедрої на джерела, де сидів темнохмарний Зевс.

І замислилася Гера над тим, як потьмарити Зевсові світлий розум, як приспати його хоч на час.

Щось надумавши, Гера подалася в золотий покій, що їй збудував любий син, кульгавий Гефест, і замкнула за собою блискучі двері. Той замок теж зробив їй Гефест, і жодний безсмертний не зміг би його відімкнути.

Насамперед Гера скупалася в чистій джерельній воді й натерлася духмяним олієм, таким божественно ніжним і запашним, що від однієї його краплинки дивні пахощі линули з Олімпу далеко на небо [112] і землю. Намастивши ним гарне тіло, Гера заплела блискучі коси, хитро їх склала, а пишні кучері самі лягли їй довкола вінком. Багатий, щедро гаптований хітон, що його виткала Гері Афіна Паллада, ліг їй на білі рамена. Засяяли золоті пряжки на грудях, заряхтів широкий пояс, а у вухах заблищали сережки із трьома перлинами в кожній.

Підв'язавши до білих ніг прегарні сандалії та покривши голову блискучим, як сонце, серпанком, золотошатна Гера вийшла із своєї спочивальні і гукнула до себе мерщій Афродіту.

- Любе дитя,- улесливо мовила волоока богиня, плекаючи підступну думку,- будь ласкава до мене і позич на якийсь час ту силу палкого кохання, якою ти всіх підкоряєш - і смертних людей, і блаженних богів. Іду я ои(е до .краю землі відвідати батька всіх безсмертних - старого Океана і дружину його Тетію. Вони ж виростили мене, взявши в богині Реї, паки Зевс Громовержець скидав могутнього Кроноса з неба. Тож іду до них у гостину покласти край сварці, що вже давно палає між ними, Я'кщо я знову вселю кохання в серця Океана й 'Тетії, то навіки здобуду їхню приязнь і шану.

Ніжно всміхнулася прекрасна Афродіта:

- Поважна Геро, хіба можна тобі відмовити? Адже ти дружина всевладного Зевса.

Мовила це й розв'язала на грудях вишиваний пояс

Світлоузорний, що в нім розмаїті таїлися чари:

Запал кохання, жадання жагуче, облесні розмови/

Та умовляння, що зводять із розуму й найрозумніших.

Гері цей пояс дала Афродіта... Всміхнулася Гера

І, усміхнувшись, сховала між персів вишиваний пояс.

В дім свій тоді повернулася Зевса дочка Афродіта,

Гера ж помчала мерщій в далечінь із верхів'їв Олімпу.

Довго летіла Гера, проминула, не торкнувшись ногами землі, засніжені гори фракійців, промчала над бурхливими хвилями безбережного моря і нарешті опустилася на острові Лемносі. Там зустріла вона Гіпноса, безжурного бога сну, що доводиться рідним братом чорній Смерті.

О могутній Гіпносе,- люб'язно мовила Гера, взявши його за Руку,- ти пануєш над смертними і над нами, богами. Колись ти залюбки виконував мої прохання, то виконай і тепер, а я щедро віддячу [114] тобі. Приспи мені Зевса та міцно склепи йому очі. За це я подарую тобі золоте крісло - сам Гефест, любий мій син, мистецьки зробить його, ще й підніжок зручний приб'є, щоб ноги тобі спочивали, як сідатимеш їсти.

- Геро, достойна богине, великого Кроноса донько! - озвався Гіпнос.- Я міг би приспати будь-кого з-поміж богів, навіть бурхливий потік Океану, бога, що від нього пішли всі безсмертні. Тільки не смію наблизитися до Громовержця Кроніда, поки він сам не покличе мене. Якось я вже постраждав, бо на твоє прохання приспав Зевса, коли його син, великий Геракл, плив священним морем, а ти, готуючи йому чорну загибель, погнала на море буйні вітри. Ті здійняли височенні хвилі й понесли героя світ за очі. Та прокинувся Зевс, розлютився страшенно і розігнав усіх богів, а мене хотів скинути в море, але сховала мене темна Ніч, що долає і людей, і безсмертних. Могутній Зевс хутко вгамувався, щоб не смутити швидкоплинної Ночі. А тепер, Геро, ти знову хочеш, щоб я вчинив неможливе!

- Навіщо даремно згадувати минуле? - заперечила богиня.- Невже ти гадаєш, що Зевс заступатиметься за троянців так, як заступався за рідного сина Геракла? Ну, зроби ж мені ласку, а я добре віддячу: віддам за тебе наймолодшу з харіт, що за нею ти завжди палким серцем тужив - юну Пасітею.

Тоді Гіпнос у захваті мовив:

- Гаразд, я зроблю все, що ти хочеш, тільки спершу поклянись мені священною клятвою богів, поклянись темною водою підземного Стіксу, доторкнись правою рукою до многоплідної землі, а лівою - до безбережного моря, і хай свідками будуть безсмертні Титани, що живуть із Кроносом глибоко під землею в Тартарі. Тільки тоді я повірю в твою обіцянку віддати за мене наймолодшу з харіт, що за , нею я завжди серцем тужив,- юну Пасітею.

Так сказав бог сну, і Гера поклялася священною клятвою богів дотримати свого слова, поклялася темною водою підземного Стіксу, доторкнулася правою рукою до многоплідної землі, а лівою - до безбережного моря, закликавши в свідки безсмертних Титанів.

А скоро вона те зробила, обоє знялися з острова Лемносу, оповиті щільною хмарою, і полетіли над винно-темним морем, над білими верховинами до гори Іди, щедрої на джерела.

Далі подалися вони пішки, і густий ліс низько лягав їм під ноги. Та Гіпнос не піднявся нагору - він зостався чекати у хащах, щоб часом його не нагледіли пильні Зевсові очі. Перетворившись на гірського [115] птаха, облудний бог сну сів на величезній ялині, що росла майже до самого неба.

А золотошатна Гера поспішно зійшла на Гаргар - верховину високої Іди, і Громовержець побачив її, прегарну і звабну. Зненацька спалахнула в могутньому серці безсмертного бога палка любов і потьмарила йому світлий розум.

- Геро, куди ти так поспішаєш? - спитав Зевс.- Я не бачу ні твоєї золотої колісниці, ні вітроногих коней.

- Я поспішаю до краю землі,- відказала лукава Гера,- у гостину до батька усіх безсмертних - могутнього Океана і дружини його Тетії. Вони ж виростили мене в своєму домі, і я хочу покласти край сварці, що вже давно палає між ними. Коні мої стоять при підніжжі багатоджерельної Іди, а сюди я спустилася з надхмарного Олімпу для того, щоб ти не гнівився, дізнавшись, куди я пішла.

- Геро, встигнеш іншим разом у гостину до Океана й Тетії, а тепер зостанься. зі мною. Бо ніколи любов - ні до богині, ні до смертної жінки,- не палала в мені так, як тепер. Ніколи я не любив так жагуче ні стрункої Данаї, що народила мені сина Персея, ні милої красуні Європи, що стала матір'ю крітського царя Міноса і воїна Радаманта. Так не любив я ні Семели, моєї сердечної втіхи, що народила Діоніса людям на радість, ні прекрасної Алкмени у Фівах, матері великого духом Геракла. Так не любив я ні пишнокосої Деметри, ні велеславної Лето, ні навіть тебе, моя люба дружино.

- Що ти таке кажеш, Кроніде! - жахнулася підступна Гера.- Хіба я можу зостатися тут, біля тебе на високій їді, звідусіль відкритій очам?

- Не бійся, Геро, ніхто нас не побачить, ані смертні, ані безсмертні, я вкрию нас золотою хмарою, і навіть сонячні промені, що скрізь прозирають, не проб'ються крізь неї.

Мовив так Кроносів син і схопив у обійми дружину. Зразу ж під ними земля квітучі зростила мурави, Лотоси зрошені, крокуси й купи густі гіацинта, Ніжні й м'які, що свої підносили високо стебла. Там і сховалися вдвох, і прекрасна обох огорнула Хмарка злотиста, і з неї блискучі спадали росинки.

Незчувся Зевс, як заснув, переможений сном і коханням. Недарма на високій ялині чатував гірський птах, сховавшись серед густого [116] гілля. Отож виконав облудний бог сну доручення Гери й поспішив до ахейських кораблів. Там він швидко знайшов морського володаря й мовив до нього слово крилате:

- Тепер, Посейдоне, можеш вільно допомагати ахеям, бо я приспав Зевса на верховині високої Іди. Тож подаруй хоч на час ахеям славу в бою, поки спить Громовержець.

І зник Гіпнос, подавшись до смертних людей. А могутній хитач землі кинувся до передніх ахейських лав і крикнув:

- Невже ми, ахеї, піддамося Гекторові? Невже дозволимо йому захопити наші кораблі, а разом із ними і славу крилату? Ні, годі ганьбитися! Насуньте на голови мідні шоломи, візьміть найміцніші щити й довгі списи, а я поведу вас у бій. Тоді Гектор недовго хизуватиметься перед нами.

Так сказав Посейдон, і всі слухняно йому скорилися. Славні вожді Агамемнон, Одіссей і Діомед, змагаючи біль у ранах, вишикували військо та обійшли всі шереги, міняючи зброю: найкращу дістали найдужчі і найхоробріші воїни.

Добре озброївшись, ахеї пішли в наступ. Вів їх сам темнокудрий бог Посейдон, стискаючи важкою рукою смертельну зброю - довгий меч, що палахкотів у повітрі, наче блискавка в небі.

А троянців тим часом вишикував шоломосяйний Гектор і сміливо став попереду, чекаючи на ахеїв. Так смертний герой відважно став проти могутнього бога.

Море здіймало до самих човнів і наметів аргейських

Хвилю шумливу,- війська із оглушливим сходились криком.

Та ні морськії вали не б'ють так об сушу бурхливо,

Гнані з безкрайого моря нестримним Борея диханням,

Ні між ущелин гірських не гуде з таким шалом страшенним

Полум’я хиже пожар лісовий роздуваючи буйно,

Ні вітровій не шумить так у широколистому вітті

Дужих дубів, коли зі страшним він бушує завзяттям,-

Як закричали жахливо трояни тоді і ахеї

Криком нестямним, одні проти одних рушаючи в битву.

Шоломосяйний Гектор зіткнувся з дужим Еантом Теламонідом і перший ударив його в груди, але спис не торкнувся ніжного тіла, бо саме в тому місці на панцирі сходилися ремені від щита й меча. Розгубився Гектор від своєї невдачі і став відступати, але Еант встиг [117] підняти важкий камінь, що їх багато валялося долі,- ахеї підкладали ті камені під свої кораблі. Метнув дужою рукою Еант каменюку, аж вона дзиґою закрутилася в повітрі, і влучив у груди троянському вождеві.

Як падає вирваний геть із корінням великий дуб від палючої блискавки громовладного Зевса, так тяжко упав Гектор на землю, випустивши зброю із рук, і забряжчала на ньому ясна мідь обладунку.

Кинулися з переможними криками до нього ахеї, прагнучи добити героя, та марно старались. Перші наспіли троянці - Полідамант, Главк, Еней, Сарпедон, а за ними ще інші. Не було троянського воїна, що не жадав закрити собою вождя. Друзі підняли Гектора на руки і, затуливши своїми щитами, віднесли до його колісниці. Захропіли баскі коні й помчали героя, що тяжко стогнав, до високої Трої.

Дорогою спинили друзі коней біля бурхливого Скамандру - річки, що її звуть також Ксантом за ім'ям річкового бога. Зняли воїни свого вождя з колісниці і, обережно поклавши додолу, взялися обмивати йому лице холодною водою. Невдовзі Гектор отямився, розплющив очі і трохи підвівся, та чорна кров ринула йому з вуст. Тоді впав Гектор на землю, і знову потьмарився йому ясний світ.

Книга: ГомерІліадаПереказ для дітей Катерини Головацької

ЗМІСТ

1. ГомерІліадаПереказ для дітей Катерини Головацької
2. НАРОДНІ ЗБОРИ Темна ніч панувала над світом. Усі спали -...
3. ДВОБІЙ ПАРІСА Й МЕНЕЛАЯ Відчинилася Скейська брама...
4. ПОРУШЕННЯ КЛЯТВИ. ВІЙНА У Зевсовій осяйній господі...
5. ДІОМЕДОВІ ПОДВИГИ Могутньому Діомеду, синові славного...
6. ПРОЩАННЯ ГЕКТОРА З АНДРОМАХОЮ У широкій долині, між течій...
7. ДВОБІЙ ГЕКТОРА З ЕАНТОМ Уже біля Скейської брами...
8. ПЕРЕРВАНИЙ БІЙ Ледве світосяйна Еос заясніла у шатах...
9. СПРОБА ЗАМИРИТИСЯ З АХІЛЛОМ Я к хвилюється винно-темне...
10. НІЧ ПЕРЕД БОЄМ Міцно спали ахеї, заспокоєні благодійним...
11. ПОДВИГИ ЦАРЯ АГАМЕМНОНА Тільки-но рожева Еос підвелась із...
12. БИТВА ПІД ВАЛОМ Ні рів, ані високий вал уздовж кораблів...
13. БИТВА ПЕРЕД КОРАБЛЯМИ Коли великий Гектор із своїм...
14. ГЕРА ПРИСИПЛЯЄ ЗЕВСА Старий Нестор, володар пілоський,...
15. ЗНОВУ БІЛЯ КОРАБЛІВ Наче хвиля морська, що,...
16. ПАТРОКЛОВА СМЕРТЬ Прудконогий Ахілл, смертний син богині...
17. БІЙ ЗА ПАТРОКЛОВЕ ТІЛО Ясночолий Менелай перший з...
18. ГЕФЕСТ КУЄ АХІЛЛЕСОВІ ЗБРОЮ У той час, як навколо...
19. АХІЛЛЕС ЗРІКАЄТЬСЯ СВОГО ГНІВУ З першим сяйвом...
20. БИТВА БОГІВ Поки на землі люди шикувалися до бою, на...
21. НА БЕРЕГАХ СКАМАНДРУ Троянці в нестямі...
22. ЗАГИБЕЛЬ ВЕЛИКОГО ГЕКТОРА Троянське військо, наче стадо...
23. ПОХОРОН ВІРНОГО ПАТРОКЛА Так сумували трояни у цілому...
24. ПРІАМ ВИКУПОВУЄ МЕРТВОГО СИНА Ігри скінчились, і всі...
25. БУЛА ТРОЯ, БУЛИ Й ТРОЯНЦІ... ГРЕЦІЯ ДО ГРЕКІВ...
26. СЛОВНИК МІФОЛОГІЧНИХ ІМЕН І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ АВЛІДА -...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate