Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Езопові байки Переказ для дітей П.Цімікалі Переклад В.Забаштанського, А.Чердаклі
ЛИСИЦЯ Й ЛЕВ
- Ти вже виріс, став справжнім лисом,- сказала Хитрунчикові мати-лисиця одного гарного літнього ранку, напоєного пахощами трав 1 квітів.- Можеш виходити на полювання сам. я в твоєму віці сама собі їжу добувала. Либонь, я Розповідала тобі про пригоду з дикими качками...
Аякже, мамо, аякже! - вихопився Хитрунчик ,боячись, що мати знову почне повчати [123]його на своїй давній пригоді, котру він слухав^ стільки разів, що й чути вже не міг.
- Ну, то ходи оглянь околиці. Та далеко не заходь і в обід повернися, розкажеш, що бачив, як полював. і
- Біжу, мамо,- зрадів Хитрунчик.
- Бувай здоровий. Ні пуху ні пера!
Лисиця стояла біля нори й задоволено стежила за сином, аж поки він зник за деревами. Тільки тоді полізла вона в нору.
Спокійно спливав час у цьому потаємному закутку великого темного лісу, неприступного людям. Лисиця поволі патрала курку на обід. Аж раптом тишу й супокій порушив якийсь шум. За мить галявиною промчав захеканий Хитрунчик і вскочив у нору. Не пізнаєш його - блідий, очі нестямні.
- Дитино моя! - крикнула мати, покинувши курку.- Дитино моя, що тобі сталося? Чому ти такий?
Хитрунчик упав на стільця, бо ноги не тримали його.
- Ох, матусю, що я тобі скажу! Бачив я таке страховисько, що годі й змалювати!
- Яке ж- те страховисько?
- Величезне, руде, з довгим волоссям на [124] шиї, із здоровенною головою! А пащека яка! Як роззявило - а там зуби!!! Зроду таких не бачив! __ І той звір щось тобі заподіяв?
- Та ні, мамцю! Я ж не підходив до того чудовиська! Воно навіть мене не бачило!
- Отакої! То чого ж так налякався?
- Ой матусю, якби ти його бачила, ти б мене не питала.
- Любий мій Хитрунчику, посидь трохи та отямся. Нема чого тобі боятися. Але сьогодні вже нікуди не підеш.
- Ба! Не тільки сьогодні - більше ніколи носа з нори не випхну!
Лисиця осміхнулася й знов узялася до курки.
А Хитрунчик і справді просидів весь день удома. І взавтра, й позавтра теж нікуди не поривався. А на третій день уранці, тільки прокинувся - каже:
- Не можу я більше, мамо! Обридло мені сидіти в норі! Вийду я!
- То вийди, чому б не вийти?
Побіг Хитрунчик. Повернувся в обід перестрашений.
- Я знову бачив ту почвару! - вигукнув.- Лежала на галявині й грілася на сонці. [125]
- Яка ж вона була сьогодні?
- Трохи менша, ніж того разу. Я й тепер налякався, що там казати, але не так, як перше. Навіть підходив ближче й розглядав. Такенна голова... Що воно за звір, мамо, ти знаєш?
- Та то ж лев, дитино моя. Чи ж я тобі про нього не казала?
- А справді! То це він такий?
- О Хитрунчику мій, як ти вже в світ вийшов - -пізнаєш багато дивних речей.
На; ранці Хитрунчик знов подався на
полювання і відтоді почав ходити щодня.
Якось увечері повернувся Хитрунчик до нори радий та веселий.
- Мамо, мамо! - гукнув здалеку.- Що я тобі скажу!
- А що, синочку?
- Я знов бачив лева. На галявині. Пішов я туди, бо ще перед кількома днями нагледів там кущ дикого винограду. Ягоди були зелені. Сьогодні я подумав, що вони, певно, вже дозріли, і вирішив покуштувати. Підходжу - аж бачу просто себе лева. Спершу я розгубився й хотів утікати, але глянув на нього ще раз - і вмить страх кудись подівся. І набрався я такої одваги, що ти й не повіриш! [126]
- Якої ж?
- Я підійшов і заговорив до нього.
- Справді?
- Слово честі, мамо!
- Що ж ти йому сказав?
- «Добрий день, леве, - кажу, - сьогодні гарна днина, авжеж?» - «Авжеж, гарна, моє
лисенятко, - відказує лев.- А ти що тут робиш?» - «Прийшов до цього куща скуштувати винограду. Не знаєш - достиг він уже? Кілька день тому був ще зелений».
Лев засміявся та й каже: «Я до нього не підходив, він мені не смакує. Може, досі й дозрів. Ходи-но, маленький, сам поглянь».
Я йому красненько подякував, нарвав ягід та й подався геть. Сміх бере, коли згадаю, якого страху я набрався, побачивши лева. А зараз сам заговорив до нього! Ти віриш мені, мамо?
- Вірю, синку. Бо знаю: найстрашніші речі, коли до них звикнеш, стають нестрашними.
ЛЮДИНА І ЛЕВЗустрілися якось чоловік з левом і пішли разом далі. Ідуть, гомонять про се, про те. По якомусь часі перекинулась розмова на рід людський [128] та на лев'ячий. І кожен заходився свій вихваляти.
- Хіба є на світі хтось могутніший і прекрасніший за нас? - каже лев.- Люті звірі тільки зачують в лісі наш голос - щодуху втікають, куди очі світять, а що вже всіляка дрібнота, то нема що й казати - забирається в нори й потерпає зо страху. Навіть земля та вітер тремтять, як лев подає свій голос. Ніхто не годен його перемогти.
- Так, ніхто, крім людини, - відповідає супутник.- Бо людина - то найдовершеніше створіння на землі. її сила, помножена на розум, нездоланні. Все, що є живого на світі, боїться її. Одні звірі втікають від людини в такі місця, де не ступала її нога, інші скоряються їй і вірно служать все життя. Нема й не буде ніколи такої сили, що могла б збороти людину.
Отак розмовляючи, дісталися вони роздоріжжя, на якому стояла мармурова статуя - мисливець у двобої з левом. Мисливець переміг - притис звіра до землі. Побачив те чоловік і вигукнув:
- А що я тобі казав, леве? Тепер ти бачиш, що ми, люди, найгарніші з усіх створінь на землі й могутніші за будь-якого звіра? [130]
Лев зареготав так, що, здавалося, грім гуркоче.
- Теж мені доказ! Скажи, хто вирізьбив цю статую? Людина, не хто інший! А коли б леви знали різьбярство, чи не побачив би ти хтозна-скільки статуй, які зображували людину, що її переміг лев і звалив додолу?!
Книга: Езопові байки Переказ для дітей П.Цімікалі Переклад В.Забаштанського, А.Чердаклі
ЗМІСТ
На попередню
|
|
