Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Езопові байки Переказ для дітей П.Цімікалі Переклад В.Забаштанського, А.Чердаклі
ТРИ БИКИ Й ЛЕВ
На зеленій, укритій буйними травами леваді під пригірком спокійно паслися три бики.
Пригірком проходив лев. Він помітив биків, став і задивився на них.
- Ух, які ж великі та вгодовані! - промовив він сам до себе.- А яке ж у них, певно, смачне м'ясо! Але хіба мені впоратися з ними трьома? Був би один, то я б за іграшку його подужав. Не щастить мені! Як жаль!
І лев пішов своєю дорогою. Та раптом йому щось спало на думку, і він знову зупинився. А потім подався схилом униз. Підійшовши до биків, лев поштиво привітався:
--- Здорові були, шановні! Гарний сьогодні день!
Бики підвели голови й неохоче проревіли:
- Здоров був, леве!
- Дивлюсь оце, як ви любенько пасетеся, і мені аж заздрісно стало! Як це добре, коли [220]маєш друзів! Ось тільки не можу я второпати, чому ви пасетеся разом?
Бики здивовано глянули на нього:
- А як же нам пастися?
- Скажу. Погляньте лишень на леваду: вона не така вже й велика. І якщо ви будете пастися отак усі разом до вечора, то на ній не залишиться нічого, ані стеблинки. Так витолочите всю траву до коріння, що довго вона відростатиме. Отож я радив би вам розійтися. Один нехай пасеться на схилі, де росте шавлія, клен та арабські фісташки. Другий нехай спуститься до потічка, де повно маленьких ніжних дубочків, повитих березкою. А третьому краще піти аж ген туди, до винограду, посмакувати його листям. Грона уже зібрано, тож ніхто тепер не стереже виноград. Таким чином трава на леваді залишатиметься цілою і ви зможете щовечора, перед тим як вирушати додому, сходитися сюди попастися. Ну, що ви на це скажете?
Бики уважно слухали, навіть ремиґати перестали. Як тільки лев замовк, один з них найбільший, гучно проревів:
- А що, лев діло каже! Цілком слушно!
- Справді,- підтвердив другий, найжирніший. [221]
- Авжеж,- озвався й третій, найсильніший.
- Якщо ви не заперечуєте, то я підіймуся на схил,- сказав перший, який аж тремтів за арабськими фісташками.
- А я піду до дубочків,- сказав другий.
- Ну, а вже я подамся до виноградника. А перед заходом сонця зберемося тут усі разом, попасемося на травичці, щоб не приїдалася їжа,- додав третій.
У лева аж вуха засміялися з радості.
- От і добре! - вигукнув він.- Просто дивно, як ви до цього досі не додумалися!
Три бики розійшлися в різні боки, а лев удав, ніби підіймається на гору. Та невдовзі він повернувся й помчав туди, де пасся перший бик, накинувся на нього й легко подужав його. Потім побіг до другого - упорався і з цим, а далі й третього подолав.
Отак бідолашні бики, послухавшись хитрого лева, розпрощалися з життям. І хто їм-винен?
Перш ніж розійтися в різні боки, треба було подумати й добре зважити те, що почули. Якби були так учинили, то й досі щасливо паслися б собі на зеленій леваді. [222]
ХАТНЯ МИША Й ПОЛЬОВА МИШАПознайомилися якось дві миші й подружилися. Одна з них була польовою мишею й жила за містом, а друга - хатньою, тому жила в місті.
- Приходь до мене на обід,- сказала хатній миші польова,- побачиш, як гарно в полі о цій порі. Чисте повітря, свіжий вітерець, і повно всього, чого тільки душа бажає.
- Щиро дякую,- відповіла хатня миша.- Незабаром прийду.
І справді, за кілька днів подалася вона в поле й під обід дісталася до нори польової миші. А та, чекаючи подругу, чого тільки не наносила, щоб добре пригостити її! І солодкої моркви, і диких артишоків, і буряків, і всіляких смачних корінців, і пшениці, і ячменю! Усе це вона гарно порозкладала й запросила подругу пригощатися.
Домашня миша покуштувала всього потроху і, дивлячись, як апетитно їсть господиня, похитала головою.
- Ох, моя подружко,- сказала вона,- послухай, що я тобі скажу, тільки не ображайся. Погане в тебе життя, бідне, як у мурахи. [224]
Коли б я побула тут днів зо два та поїла отак, то на третій день, мабуть, уже б не витримала.
- Це ж чому? - здивувалася польова миша.- Тобі не подобається моя їжа?
- Ти оце все називаєш їжею? Ох, моя бідненька, не знаєш ти, що таке їжа. Ходімо в місто, в мій дім, я покажу тобі, що таке їжа.
- Ти їси щось краще? - запитала вражена польова миша, якій довелося добре потрудитися, щоб нарити буряків та моркви, бо вона гадала, що це найбільші ласощі в світі.
- Краще? - розсміялася хатня миша.- Ось ходімо до мене додому, там сама переконаєшся, бо ліпше один раз попробувати, ніж сто разів почути.
- Ну що ж, ходімо,- погодилась польова миша.
І коли звечоріло, дві миші вирушили з поля до міста. Хатня миша жила в багатому будинку з великою коморою. Як тільки вони ввійшли в дім, у польової миші аж у голові замакітрилось від пахощів.
- Ой! - скрикнула вона.- Як гарно пахне!
- Ти ще нічого не бачила,- гордо мовила хатня миша.- Ходи сюди, я покажу тобі моє багатство. [225]
І вона повела подругу в комору, показуючи на ряди мішків:
- Ось тут пшениця й борошно, а там квасоля, чечевиця й нут.
За мішками стояли великі дерев'яні ящики.
- Тут зберігається солона риба й шинка,- пояснила хатня миша. А в оцих ось горщиках мед, а он там сухий інжир, мигдаль, хурма, а ото сир. Можеш їсти, що хочеш.
Польова миша куштувала наїдки, і їй здавалося, що все це відбувається вві сні.
- Ну, що, смачно? - запитала, усміхаючись, хатня миша.
- Ох, ще й як смачно! - відповіла подруга, аж мружачись від задоволення.- Я собі такого й уявити не могла.
І вона почала запихатися так, що її аж занудило. Тоді обидві миші залізли в тісну нірку спати.
Коли вони попрокидалися вранці, хатня миша сказала:
- Залишайся в мене. Ти тут житимеш, як пані, а мені з тобою буде веселіше. Нащо тобі здалося те поле?
- Щиро дякую, чом би й не залишитися? - радісно відповіла польова миша, з огидою [226] згадавши всілякі корінці, якими досі харчувалася.
Найперше подруги вирішили піти до комори поснідати. Польова миша кинулася до меду, а хатня - до сиру. Та тільки-но вони приготувалися їсти, як раптом двері відчинилися і хтось увійшов у комору. Хатня миша ледве встигла штовхнути свою подругу за ящик, і вони принишкли там. І лише коли людина вийшла й зачинила двері, миші полегшено зітхнули.
- Ну, щастя наше, все обійшлося! - сказала хатня миша, все ще тремтячи зі страху.
- А що, це була велика небезпека? - запитала подруга.
- Ще й яка! - відповіла хатня миша.- Якби нас побачили, то не знаю, чи врятувалися б ми. Ну, та тепер уже можна їсти.
- Е-е, щось мені перехотілося,- мовила польова миша.- Хіба що попробувати.
І вони підступили до своїх ласощів. Та як тільки почали їсти, двері знову відчинилися, і двоє людей внесли в комору ящик. Цього разу миші встигли шмигнути в нірку. Довго вони сиділи там, притиснувшись одна до одної. А люди все ходили туди й сюди, носячи ящики. Та нарешті вони пішли зовсім. [227]
- Бачиш? - сказала хатня миша.- Нам принесли ще всякого добра. Ходімо подивимось, що там таке.
- Дивися сама,- відповіла польова миша,- та й бувай здорова.
- Чого це ти раптом?
- Піду я, подружко моя, піду в поле до своїх корінців та овочів. У тисячу разів краще їсти бідну їжу й жити спокійно, аніж так, як ти, харчуватися вишуканими наїдками, завмираючи раз у раз від страху.
По цих словах польова миша побігла в поле.
Книга: Езопові байки Переказ для дітей П.Цімікалі Переклад В.Забаштанського, А.Чердаклі
ЗМІСТ
На попередню
|
|
