Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
Так само із подружками своїми
На другий день, коли запала ніч,
Зібравшись геть іти, папугу запитала,
І от що він сказав на запитання:
«Іди, куди заманеться, струнконога.
Коли ти знаєш, як позбутися біди,
Як це вдалося Яшодеві».
Спитала тоді Прабгаваті: «Хто така Яшодеві? Якої біди вдалося позбутись їй?»
І сказав папуга: «Коли я повідаю про перепони кохання, твій гнів, напевно, спопелить мене». Вона озвалася на це: «Від друзів треба вислухувати і добре, й недобре»,- і тоді папуга повів далі:
«Є таке місто Нандана, і в ньому правив цар Нандана, який мав сина Раджашекхару, а в того була дружина Шашіпрабга. Одного разу побачив її Віра, син Дганасени, і його так охопила любовна лихоманка, що він і їсти, й пити покинув. Спитала його матуся Яшодеві, що сталося, а він, заливаючись сльозами, пожалівся їй: «Недосяжна для мене царева дочка».- «Як йому тепер жити?» - спитав папуга. А Прабгаваті мовила: «Розкажи сам».[275]
Папуга сказав їй: «Що ж, Прабгаваті! Коли не підеш сьогодні з дому, я розповім тобі про це». І вона попросила: «Розкажи, будь ласка!»
Став папуга оповідати: «Так ота Яшодеві принадила одну сучку, годувала її, піклувалась про неї, обвішала всілякими прикрасами, і якось, узявши її з собою, пішла до Шашіпрабги й наодинці з нею, схлипуючи, повела таку мову: «Я і ти, і ця собака при колишньому народженні були сестрами. Я сміливо сходилася заради втіхи з іншими мужчинами, ти - трохи обачніше, а вона зовсім не сходилася з ними. І через оті свої чесноти вона зберегла пам'ять лише про колишнє своє буття, а не про насолоди, і народилася сукою. Ти, що була занадто обережна у ставленні до насолод, зовсім не пригадуєш колишнього народження. А я, сповна й без остороги зазнавши втіх, добре пам'ятаю своє колишнє народження. Отож я, пройнята жалем, прийшла розповісти тобі про це, щоб тебе не спіткала така сама доля, як цю суку. Тому, коли тебе хто-небудь про щось проситиме, треба поступитися. Хто роздає дари, той воістину вмістилище усього благодатного! Недарма ж кажуть:
Хто жебракує, той не просить,
А промовляє в кожнім домі:
«Давать належить тим, хто просить,
А скнар спіткає наша доля».
Тоді Шашіпрабга, вся в сльозах, обхопила її за шию і мовила: «О благодійнице моя! Зведи мене з яким-небудь мужчиною!»
Скоривши Шашіпрабгу своїй волі, Яшодеві, з відома чоловіка, привела її до себе додому і звела зі своїм сином. А Раджашекхара, якому дали грошей і подарунків та ще й сказали, що то, мовляв, приходила подруга його дружини, аж ніяк нічому не перечив.
Так царевого синочка й царську доньку ошукавши. Велемудра Яшодеві влаштувала, що хотіла.
Власне, якщо маєш розум ти,
Йди до іншого, прекрасноброва.
А не маєш, спать собі влягайся,
Вбережи чесноти від наруг».[276]
Послухала Прабгаваті розповідь папуги й заснула.
Оце друга з сімдесяти оповідок папуги.
На другий день спитала Прабгаваті папугу, чи можна їй піти? А той на це одказав:
«Йди, красуне, що за диво,
Вже ж потішся, коли знаєш,
Як один із владарів
Спас від лиха свою душу».
І тоді спитала Прабгаваті: «Як же це було?»
Цього разу папуга ось що їй повів:
«Є велике місто Вішала, і правив там колись раджа Сударшана, а в тому місті жив купець, якого звали Вімала. Побачивши двох його напрочуд вродливих дружин, один пройдисвіт, на прізвисько Гульвіса, якому забаглося спокусити їх обох, став благати богиню Амбіку про те, щоб вона наділила його зовнішністю самого Вімали. Набравши подоби Вімали, пройдисвіт підстеріг, коли той кудись поїхав з дому, зайшов у будинок і заходився там хазяйнувати. Найперше він поблажливістю, грошима та подарунками привернув до себе служників, власкавив обох дружин шанобливістю, подарунками і ще багато чим і навтішався з ними, як його душі було завгодно. «Мабуть, оцей Вімала, наслухавшись про те, що й багатство, і всі інші блага мінливі, став такий щедрий»,- подумали служники.
Та ось повернувся додому справжній Вімала, а двері, за велінням Гульвіси, замкнені, і він, стоячи перед ними, крикнув: «Якийсь пройда пошив мене в дурні!»
Миттю з усіх боків, приваблені цікавістю, позбігалися всі його близькі й далекі родичі. Купець забув навіть про базар і подався разом з ними до охоронців міста та й гукнув перед міністрами: «О раджо, якийсь пройда пошив мене в дурні!»
І раджа послав людей, щоб розібратися в цьому ділі, але пройдисвіт і їх прихилив до себе грішми та подарунками. Улещені його щедротами, вони доповіли раджі: «О царю, справжній Вімала перебуває в палаці, а під дверима стоїть якийсь волоцюга. Тоді раджа звелів привести обох, щоб розпізнати, хто з них шахрай. Вчинився страшенний лемент, всі люди почали лаяти раджу за те, що все пішло шкереберть - бо раджа повинен злочинців карати, а добрих людей захищати. [277]
Той вогонь, що спалахне від безталання
Доброчесних і жахних страждань народу,
Не погасне, доки вщент не спопелить
Щастя, роду, трону і держави.
Задумався раджа: як розпізнати, хто з них є хто? «Скажи, як це зробити?» - запитав папуга у Прабгаваті.
І сам же й відповів: «Ось як вийшов раджа з такої скрути. Покликав він кожну з дружин окремо і став запитувати, коли весільний обряд справляли, які прикраси й гроші чоловік давав? Що він потім казав, і що було першої шлюбної ночі, хто його батько, з якого роду мати, якого роду він сам і якої касти?
А жінки відповідали і що одержали, і що було, і про що говорили, і як спали, і про все інше. Потім раджа допитав тих обох чоловіків і порівняв їхні відповіді. Той, котрий казав те саме, що Рукміні й Сундарі - так звали жінок - був істинний чоловік, а пройдисвіта раджа вигнав із царства. Справжній чоловік з дружинами своїми повернувся додому. От який мудрий раджа».
Дослухавши цю розповідь, Прабгаваті заснула.
Така третя з сімдесяти оповідок папуги.
Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
ЗМІСТ
На попередню
|
|
