Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
Минув ще один день, і знову Прабгаваті просить дозволу в папуги піти на побачення, а той мовить:
«Ну що ж, з коханим тішитися треба.
Якщо жадаєш ти цього, іди.
Либонь ти здатна відказати так,
Як дві жони Кухани відказали,
В скрутне становище попавши разом.
Є село, що називається Гамбгіра, а в ньому жив радж-пут, якого звали Кухана,- гнівний, капосний, на розум бідний і охочий до молодиць. Він мав дві дружини: одну звали Шобгіка, а другу Теджіка. Жінки були гарні, сластолюбні й не проти того, щоб завести собі коханців. Кухана, оберігаючи їх від спокуси, поставив свій будинок далеко за селом, на березі річки, а сам біля воріт сторожував, щоб вони нікуди не виходили.
Одного разу жінки сказали йому: «Не завадило б прислати нам цирульника!» Чоловік знайшов десь мандрівного цирульника і привів до своїх красунь, щоб він їм, схованим за завіскою, опорядив нігті. Коли той обмивав молодицям ноги, вистромлені з-під завіски, раджпут тим часом сидів на дорозі. А жінки дали цирульникові золотий браслет і попросили його: «Візьми цю коштовність і влаштуй нам зустріч з яким-небудь мужчиною».
Цирульник погодився на це і, попрощавшись з раджпутом, пішов. На другий день одягнув він свого приятеля, в якого ще й вуса не пробилися, в жіноче вбрання, прийшов з ним до чоловіка тих красунь і так йому сказав: «Це моя жінка. Мені треба поїхати в інше село, а я не можу ніде її залишити, крім вашого дому, бо він славиться пильною охороною жінок». Кухана зважив на його прохання, а пройдисвіт цирульник із своїм приятелем завітав до Шобгіки й Теджіки і мовив: «Отепер вважайте її своєю, що хочете, те й робіть!» Второпали вони, кого привів їм цирульник, і з великими почестями прийняли гостя, який удень поводився, як звичайна собі жінка, а по ночах був коханцем то однієї, то другої дружини раджпута.
Ну, а коли в домі з'явилася ще одна красуня, то раджпут, сам дуже ласий до молодиць, захотів звідати її любощів і став докучати їй. А вона все огиналася. Тоді в раджпута закралась підозра, що пожилиця ніяка не жінка, і, щоб переконатися в цьому, сказав своїм дружинам: «За велінням богині Деві завтра вранці я влаштую велике свято, на якому ви, голубоньки, будете усі втрьох танцювати роздягнуті!» [360]
Цікаво, як же танцюватиме той, хто вдавав із себе жінку?»
І папуга сам дав відповідь: «Вони так хитро перев'язали йому причандалля, що воно стало схоже на жіноче лоно, і заходились перед чоловіком витанцьовувати, сплескуючи в долоні та приспівуючи:
«Щоб з раджпута сумнів зняти,
Образ мавпи встиг прийняти хлопець. -
Ні-ні! - в танку примовляє,
Вперту жінку зображає».
Не зрозумів раджпут, про що вони співали, і жінки пояснили йому: «То мавпочкою лоно називається, і, коли вже тобі захотілося з молодичкою помилуватися, краще пошукай собі іншої».
Дурноверхий раджпут облишив свої домагання, а той, що в жіночому вбранні, і далі розважався з його дружинами.
Красуне, той, хто знає у скрутну хвилину Як мовить має і чинить, собі на щастя, Коли завгодно може йти куди завгодно».
Послухавши цю розповідь, Прабгаваті заснула.
Така шістдесят друга з сімдесяти оповідок папуги.
На другий день увечері Прабгаваті сказала папузі: «Ну, то я піду!» А він їй відповів:
«Іди, божественна, гріха не буде,
Якщо в становищі сумному
Зумієш, як і Шакатала,
Допетратись, як подолати лихо!
Шакатала для врятування роду свого знищив за допомогою Чанак'ї династію Нанди і завдяки цьому позбувся лиха великого, так і ти... начувайся...
Не слід тобі йти в чужий дім![361]
Недарма кажуть:
Навіть місяць-красень, весь з амріти,
Трав цілющих добрий доглядач,
Пан серед зірок, спадає з виду,
Увійшовши до оселі Сонця:
Той, хто у чужу оселю входить,
В ній приниження своє відчує».
Послухала цю розповідь Прабгаваті й заснула.
Така шістдесят третя з сімдесяти оповідок папуги.
Настав новий день, і знову Прабгаваті відпрошується в папуги, а він озивається:
«Іди, божественна, як знаєш,
Що Девіка вчинила,
Коханця подруги своєї
Звільнивши з небезпеки».
І спитала Прабгаваті: «А як це було?»
Ось що повідав папуга: «Є село, яке називається Кута-пура, і жив там раджпут Сомараджа, а в нього була дружина, звали її Мандука, і з себе гарна, і до коханців охоча. Мала вона одного любаса, який, коли приходив уночі, то дзвонив маленьким дзвіночком, а вона вибігала на подвір'я й тішилася з ним. От якось її чоловік, почувши це дзеленькання, схопив поліняку й вискочив у двір, бо подумав, що туди бик забрів.
Ну, що робити було коханцеві, якого прийняли за бика?»
І сам же папуга відповів: «А в Мандуки була подруга, на ім'я Девіка. Вона нагодилася саме тоді, коли чоловік її приятельки підкрадався до того місця, звідкіля лунало теленькання дзвіночка, і, щоб урятувати коханця Мандуки від погибелі, затиснула дзвіночок рукою й сказала раджпу-тові: «Ой, голубчику, та бик уже вибіг з подвір'я!» А Сомараджа повернувся в дім і розповів дружині про своє геройство».
Послухала цю розповідь Прабгаваті й лягла спати.
Така шістдесят четверта з сімдесяти оповідок папуги.
Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
ЗМІСТ
На попередню
|
|
