Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
Другий день настав, і знову Прабгаваті відпрошується в папуги, а він їй і каже: [362]
«О божественна, іди,
Якщо в хвилину скрутну
Ладна так відповісти,
Мов той зляканий чернець.
Є, красунечко, величезне місто Джанастхана, а правив у ньому цар, якого заслужено називали Нанда, що означає - той, хто радує всіх. Жив у цьому місті чернець, ревний шанувальник великого бога Шіви. Якось вирушив він зі своїми учнями до славетного міста Варанасі, а в дорозі послав одного з них м'яса роздобути.
Що він тепер мав робити, як поводитись йому перед іншими ченцями - адже ж м'яса їм не можна їсти?»
І папуга далі повів: «Коли поприходили інші ченці й побачили м'ясо, то взяли на глузи цього шанувальника Шіви й запитали, що ж це таке, а він їм одказав: «Та то мій учень усе переплутав. Я сказав: «За мною рушай», а йому вчулося - «М'ясо подавай!»
Послухала цю історію Прабгаваті й заснула.
Така шістдесят п'ята з сімдесяти оповідок папуги.
На другий день зібралася Прабгаваті на побачення і стала відпрошуватися в папуги, а той сказав:
«Йди, богиненько, не варто відкладати добре діло,
Коли зможеш в небезпеці, мовби цар гусей, вчинити.
Є, красуне, десь на землі чудовий ліс, що простягався на десятки гін, любий птахам.
Отож у приємно-прохолодному затінку, що пролягав на кілька гін від мангових дерев, на березі озера, нагулявшись за день по землі, спочивав щовечора на дереві зі своїм сімейством гусячий цар, якого звали Шанкхадгавала. Одного разу, коли гуси пішли пастися, на місці їхнього вечірнього відпочинку мисливець розкинув сітку, ті повернулись наприкінці дня й заплуталися в ній. А як же їм усім було виплутатися?»
І папуга вів далі: «Ну от, коли Шанкхадгавала побачив, що його сімейство опинилося в тенетах, він мовив: «Га, га, га, синочки! Якщо мисливець уранці вилізе на дерево й почне вас розглядати, то ви ні слухом ні духом не виказуйте, що дихаєте, прикиньтеся мертвими. Коли ж він подумає, що ви подохли, і кине вас додолу, не гаючись, летіть геть!» Так воно й сталося. Прийшов уранці мисливець, глянув на гусей, вирішив, що вони подохли, і спересердя пожбурив їх на землю, а вони миттю розлетілися, хто куди хотів!» [363]
Дослухала Прабгаваті цю історію й заснула.
Така шістдесят шоста з сімдесяти оповідок папуги.
Настав новий день, і знову Прабгаваті попросила дозволу в папуги піти на побачення, а він і каже:
«Як тебе любов здолала,
Йди тоді, о нерішуча,
Знаєш, мабуть, як і мавпа,
Що сказать собі на благо!
Є один ліс, у якому повно квітів, а називається він Падмакара. Жила там маленька мавпочка Ванапрія, котру в лісі дуже всі любили. Якось вона побачила, що біля самого берега моря плескалось морське страховисько, макара, і спитала в нього: «Гей, приятелю, тобі життя набридло, що ти на берег виліз?»
Почув ці слова макара й озвався:
«Кому яка судилася дорога,
Кому яка судилася відзнака,
Тому, о мавпо, й серце порадіє!
Та ще й кажуть:
Не сприймаю я Лакшмани й Ланки в блиску злота.
Я щасливий бачити Айодх'ю, хоч і бідну.
Всю її сходили наші пращури далекі.
З болем люди розлучаються із рідним краєм,
З милими, з життям, багатством і ранковим сном.
Але я вважаю себе щасливим, бо довелось мені побачитися з тобою. Недарма кажуть:
З доброчесними зустрітись - благо величезне,
Доброчесні ж бо подібні до води в купальні,-
Від купання добрі наслідки приходять згодом,
Від розмови з доброчесними людьми - негайно. [364]
Всі народжені на землі щасливі, бо живуть на ній подібно до тебе, о солодкомовна!» Вислухала це мавпочка і сказала: «О макаро, відтепер ти мій найкращий друг! Твої слова сповнені дружби!
Кажуть:
Коли семеро розумних
Зроблять разом кроків сім,
Неодмінно і назавжди
Побратаються вони.
І мавпочка вела далі: «Друже! Ти сьогодні будь моїм гостем!» Промовляючи це, вона дала макарі зрілих і солодких, як амріта, плодів. Щодня відтоді стала мавпочка дарувати макарі плоди кадалі, а він віддавав їх своїй дружині.
Спитала якось його дружина, де він бере такі ласощі, і той геть усе їй розповів. А вона саме була вагітна й подумала собі: «Мабуть, у тієї мавпи, що завжди їсть смачні плоди, і м'ясо смачне, як амріта. Через те, що я зараз вагітна, мені дуже захотілося скуштувати мавпячого м'яса. Коли ти це моє бажання вдовольниш, я житиму, а інакше - помру!»
Вислухавши жінчине прохання, макара подався на берег моря і звернувся до мавпочки: «О друже, кохана твого брата запрошує тебе в гості. Вволи її волю». Коли мавпочка погодилася, він посадовив її собі на спину й поплив. Незабаром вона занепокоїлася і спитала макару: «А як до вас приїдемо, що я робитиму?»
Почувши це, макара подумав: «Далеко я завіз мавпу, ніяк вона не добереться до берега океану, хранителя вод. Скажу-но я їй правду». І про все їй розповів.
Що ж тепер було мавпі робити?»
І папуга сам дав відповідь: «Тоді мавпа сказала: «Ти, макаро, даремно мене туди везеш, у мене ж нема при собі серця. Не взяла я з собою серця».
Макара спитав: «А де ж ти його залишила?» І мавпа йому на те: «Хіба ж ти, любий, не чув?
На щедрім древі удумбарі - серце,
На пальмі фіговій - моя душа.
Візьму я серце й попливу з тобою».
Тільки-но сказала це мавпа, нерозумний макара помчав назад до берега, а як дістався до нього, полонянка сплигнула [365] з його спини, скочила на розлоге гіллясте дерево і гукнула звідти макарі: «Забирайся геть! Поки я тут, ніхто з таких, як ти, не зможе мене схопити!
Хто у воді живе, тому дружити з тим.
Хто по воді пливе, а не ступа по суші,-
Так достеменно твердять мудреці».
Отак вилаяний мавпою, макара поплив до своєї домівки. Недарма кажуть:
Хто в скрутних обставинах
Не втрачає розуму,
Наче мавпа, океан
Подолать спроможеться».
Вислухала цю історію Прабгаваті й заснула.
Така шістдесят сьома з сімдесяти оповідок папуги.
Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
ЗМІСТ
На попередню
|
|
