Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
Настав новий день, і знову Прабгаваті питає папугу: «Чуєш, пташко, то цар, нарешті, дізнався, чому риба сміялася?»
Папуга їй відповів: «Ранком цар наказав покликати Ба-лапандіту і, коли вона прийшла, запитав:
«Скажи мені все-таки, дівчинко, чому ота риба сміялася?»
А вона й мовить:
«Не допитуй, володарю,
Будеш каятися гірко,
Як брахман той недолугий,
Що до Стхагіки пристав.
Є на землі славна фортеця під назвою Ватсона, а там правив раджа Віра і жив брахман Кешава. Так отой брахман відмовився від спадщини, яку залишив батько. Бо ж кажуть:[288]
Доброчесністю своєю славні кращі люди,
Пересічні - доброчесністю батьків своїх,
Нижчі - доброчесністю своїх дядьків,
А найнижчі - доброчесністю шляхетних тестів.
А також
Хто зневажить батьківське надбання?
Матері ж народжують не часто тих,
Хто нажитися і сам готовий,
Ще й іншим наживатися дає».
Поміркувавши отак, пішов він блукати по світу, відвідуючи в пошуках багатства храми, тіртхи, кладовища й міста. Йшов він одного разу стомлений у пустелі і на місці спалення трупів, призначеному чотирьом жертвам Шіви і присвяченому богині Карам, побачив хижку, в якій мешкав капалика. Глянув він на подвижника, що сидів, схрестивши ноги, і став перед ним з молитовно складеними в анджа-лі руками.
Подвижник поволі вийшов зі стану глибокої задуми і сказав йому:
«Коли і що в цім світі дати слід,
Кого звільнить від океанського буття?
В які часи якому гостю
Того сягнуть, що недосяжне?»
І тоді брахман, здійнявши руки до неба, мовив: «Я гість твій, що прагне грошей». Подвижника брахманове нікчемство украй засмутило.
Недарма кажуть:
Вдивляючись у прохачів,
Які слова нікчемні промовляють,
Терзаються душевно ті,
Котрим не жаль з життям розстатись.
А ще:
Людина доброчесна, вскочивши в халепу,
Поможе горопасі іншому в нещасті.
Так дерево сандалове, розбите вщент,
Рятує багатьох людей з біди.[289]
Тоді повелитель йогів, капалика, мовлячи: «Щоразу, тільки-но ти доторкнешся до цього згустка, матимеш завжди п'ять сотень золотих монет»,- вручив брахманові шматок кіноварі. Та ще й сказав: «Нікому цього не давай і нікому про нього не розповідай, бо щезне воно в тебе і до мене повернеться».
Узяв брахман подароване йому і на другий день ранком доторкнувся до нього, а воно дало п'ятсот монет.
І тоді попрямував він до міста Ратнаваті, де поринув у любовні втіхи з гетерою Стхагікою, яка ні сном, ні духом не знала, звідкіля в нього таке багатство.
Наставниця її, мати, сказала: «Ех ти! Цей брахман торгівлі не веде, нічим іншим не займається. Де ж він бере такі великі гроші для нас?»
Стхагіка спиталася в нього про це, але брахман нічого не розповів, і довелось їй тоді хитрощами й коханням улещувати його, аж поки він вибовкав, що все те багатство - від шматка кіноварі, і заснув. Тим часом вона викрала в нього той шматок кіноварі, а коли багатства в брахмана не стало, то й його в потилицю виштовхали з подвір'я.
Правду кажуть:
Що то за мудрість - ошукати
Того, хто довіряється тобі?
Яке ж бо то геройство - вбити
Того, на грудях хто заснув у тебе?
Брахман побачив, що шматок кіноварі зник і, волаючи, подався до палацу раджі. «Мене пограбували»,- бідкався він. І тут розпалилися чвари.
Звідниця сказала:
«Цей шахрай мою дочку жадає,
А сам ні шеляга не має.
Демон пристрасті його підбив.
Недостойне це, ганебне діло.
Якщо люди щось вважають ницим,
Як же може раджа не схвалить?
Що кажу, то правда пресвята.
Як би кіновар плодила гроші?»
Люди побачили, що брахман чужинець, і прогнали його, а кіновар повернулась до капалики. Отож, царю Вікрамадітья, брахман, осліплений коханням до Стхагіки, розповівши про кіновар, втратив і Стхагіку, і кіновар. Так і в тебе, царю, ні пристрасті не буде, ні кохання». [290]
Скінчивши розповідати, Балапандіта пішла додому.
Прабгаваті вислухала розповідь і міцно заснула.
Така сьома з сімдесяти оповідок папуги.
На світанку наступного дня Прабгаваті знову питає папугу, іти їй чи не йти. На що папуга озвався: «Знаєш, красуне, коли на другий день Балапандіта прийшла до царя, то вона йому сказала:
«Не треба допитуватись, володарю! Бо
Ані в доброму, ані в лихому
Затинатися володарю не варто.
Всі частинки його тіла сущі,
Отож тіло в нього всемогутнє.
Як про все докладно розповісти,
Буде в тебе, як в дочки купця.
Хитрий намір здійснить не вдалось їй.
Станеться те саме і з тобою».
Цар спитав: «Це ж чому?»
Балапандіта відповіла: «Є на землі місто Тріпура, а правив там цар Тривікрама; у місті тому жив купець, якого звали Сундара. Була в нього дружина Субгага - така розпусна, що купець вдавався до всього, аби не випускати її з дому. Але ще перед тим, як він став тримати її на прив'язі, вона покохалася з одним купцем, котрий жив у домівці якші. Відтоді, як перестав чоловік випускати свою жінку з дому, вона завела моду говорити подрузі: «Ти приведи, голубко, у храм якші того мужчину, а я туди прийду і з ним помилуюся. Коли піду я, підпали наш будинок, усі гаситимуть пожежу й не помітять, що мене вдома нема. А після того, як зазнаю утіх, я нишком повернусь».
Приятелька покликала купця, і він прийшов у призначене місце, куди згодом прибігла й Субгага, а сама тим часом підпалила будинок. Але коханець, якого охопила цікавість, залишив храм якші й пішов подивитись на пожежу. Субгага ждала-ждала його і, спіймавши облизня, причвалала додому, коли будинок уже згорів.
Як і в жони купця, ні в домі, ні на людях
Нічогісінько тоді не вийшло,[291]
Так і в тебе, ясноликий магараджо,
Нічогісінько путящого не вийде.
Ну, а якщо хочеш знати смисл цих рядків, то я тобі завтра сама його розтлумачу». Сказавши це, вона пішла додому.
Вислухавши цю історію, Прабгаваті й заснула.
Така восьма з сімдесяти оповідок папуги.
Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
ЗМІСТ
На попередню
|
|
