Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
Настав новий день, і знову питає Прабгаваті в папуги дозволу піти. А папуга сказав:
«Іди, красуне, звідай щастя,
Якщо зумієш так відповісти,
Як Раджіка своєму чоловіку,
Коли вернулася брудна, в пилюці.
Є таке місто Нагпур, а в ньому жив один купець, дружина якого Раджіка була вродлива, тільки ж дуже розпусна поведінкою своєю, але купець не знав, що вона гуляє з чужими чоловіками. От якось, коли він сів їсти, вона помітила, що дорогою прямує коханець і подає їй умовлені знаки. Тоді вона й каже: «Ой, у нас же немає масла!» І, взявши в чоловіка гроші, пішла з дому нібито купити масла, а сама десь довго пробула з коханцем. Тим часом чоловік сидів дома страшенно голодний і сердитий. От питання: як же їй тепер додому повернутися?
А ось і відповідь: вона обидві руки й обличчя пилюкою вимазала, гроші заквецяла гряззю і з'явилась додому. Коли чоловік побачив її в такому вигляді, у нього очі налилися кров'ю, і він гнівно запитав: «А це що таке?!»
Вона, ридма ридаючи, показала йому жменю пилюки й промовила: «Оце через твій гнів гроші в пилюку впали. Візьми, вони твої»,- і кинула їх. А чоловік, зніяковівши, [298] став витирати їй руки й ноги своєю полою, потім заспокоїв, удавшись до пестощів».
Вислухавши цю історію, Прабгаваті заснула.
Така тринадцята з сімдесяти оповідок папуги.
Зібралася на другий день стегниста господиня вже йти, а папуга їй услід:
«Цілком доречно, ясноока,
Натішитися з іншим,
Коли ти, як Дганашрі, знаєш,
Що чоловікові сказать».
Прабгаваті спитала: «А що ж саме сказала вона?» Відповів їй на це папуга:
«Є таке місто Падмаваті, а там жив купець Дганапала, який любив дружину свою Дганашрі більше за саме життя, і впивались вони радощами взаємного кохання. От якось купець узяв з собою крам і гроші, попрощався з дружиною і вирушив до іншої країни, а вона після його від'їзду неначе вмерла - з дому ані ногою.
Не вмивалась, крихти в рот не брала,
З перевесницями не точила ляс,
І своє звільнила пружне тіло
Від коштовних брязкалець, прикрас.
Та з повівом вітрів з вершин Малаї,
Під журне кукання зозуль,
Гінцем пославши пахощі жасмину
І добрим вісником - гудіння бджіл,
На землю з подихом тепла прийшов Васанта,
Що пори року визначає в нас,
І навіть у спокійних, стриманих людей
Схвильовано закалатало серце.
В свято Васанти вийшла вона на дах будинку й замилу-валася святковим містом, а заразом осудила молодість свою і красу. Подруга з першого ж погляду зрозуміла, що хвилює Дганашрі, і мовила: «Не марнуй, любонько, своєї молодості й краси. Недарма ж кажуть:
Прислухайся, прекрасностегна,
Звучать як зозулині голоси, [299]
Мов барабанів гук царя Мадани,
Коли іде Васанта по землі.
О гордливі, геть гординю! Любій послужіть людині!
Молодість така коротка, і життя в нас швидкоплинне.
Отож скористайся молодістю для власного блага!» Відповіла їй на це Дганашрі: «Несила мені більше терпіти. Коли можеш, то постарайся щось швидше зробити!» І подруга звела її з одним чоловіком; а тільки-но це сталося і той побачив, що Дганашрі цілком йому скорилася, він узяв та й відрізав їй косу. А тут несподівано з далекого краю повернувся її чоловік. Що їй було діяти?» І сам папуга відповів: «Коли чоловік підійшов до дверей будинку, вона сказала: «Любий, почекай трохи, поки я впораюсь!» Він погодився. Жінка тим часом підійшла до статуї Бгатта-ріки, вклонилась їй, поклала перед нею косу, немов жертву, і вийшла до чоловіка у прикрасах, а потім підвела його до зображення богині і мовила: «Велителю мій! Поклонись покровительці нашого дому!»
Поклонився він і, побачивши її косу, спитав: «Що це таке?» А дружина озивається: «Я благала її: «Коли повернеш мого чоловіка, то я тобі, богине, косу свою відріжу». От я зараз це й зробила».
А він, дурненький, поклонившись богині, дуже хвалив дружину».
Послухала цю розповідь Прабгаваті та й заснула.
Така чотирнадцята з сімдесяти оповідок папуги.
От на другий день зібралась вона йти, а папуга, сміючись, і каже:
«Тож іди, якщо ти знаєш, що сказать, мов Шріядеві:
Начебто з ноги у неї вкрадено було браслета.
Є таке місто Шаліпурам, у ньому жив купець Шаліга, а жінку його звали Джаїка, і був у них син Гунакара, що мав дружину Шріядеві, котра любилася з купцем на ім'я Субуддгі. І хоча люди почали вже про це язиками плескати, її чоловік віри тому не йняв. Бо кажуть:
Добрі люди бачать добре,
А погані лиш погане.[300]
Посередні люди бачать
Лише грішне й доброчесне.
До того ж
Жінкою захоплений мужчина
Вже ні в чому не зважа на себе.
А для деяких жінок мужчина -
Наче на руці води краплина.
Одного разу свекор побачив, що невістка спить з коханцем, і стягнув у неї з ноги браслет. Вона почула це і відразу ж прогнала коханця, а привела до себе чоловіка і лягла з ним спати; згодом розбудила його та й каже: «Твій батько зняв у мене з ноги браслет і кудись поніс його. Чи ж бачено таке, щоб свекор знімав з невістчиної ноги браслет і забирав з собою?» А чоловік і мовить: «Я вранці піду до батька, заберу браслет і віддам тобі». Коли Гунакара прийшов до батька і, лаючись, почав вимагати в нього браслет, той сказав йому: «Я тому в неї зняв браслет, що вона з коханцем спала».
А тут і Шріядеві встряла в розмову: «Таж я з твоїм сином спала! Я навіть ладна чудо зробити, щоб мені повірили. На північ від нашого села стоїть якша, а я в нього поміж ногами пройду й зостанусь цілісінька, бо хто правду каже, той у нього легко поміж ногами проходить». Погодився свекор на таку випробу, а зрадлива жінка ще вдень збігала до свого коханця і сказала йому: «Любий мій, на світанку я задля суду божого маю пройти поміж ніг якші. Ти прийди туди і, немов божевільний, міцно обніми мене за шию».
Він дав згоду на це, і вона повернулась додому. Ось на світанку запросила Шріядеві всіх достойних людей, назбирала квітів, колосків і ще чогось та й пішла до храму якші. У ставку поблизу нього зробила обмивання і хотіла було йти, щоб скласти жертву якші, аж це, як і було домовлено, кинувся до неї коханець і обійняв її обома руками за шию. «Ой! Що це?!» - вигукнула жінка і знову стала робити обмивання, а люди, які все те бачили, схопили насильника й вигнали з країни. А вона, скінчивши обмивання, підійшла до якші, поклала перед ним жертвоприношення - квіти, пахощі та ще багато чого і сказала так, щоб усі почули: «О якшо, повелителю! Коли іще хтось, крім мого чоловіка і цього насильника, хоч раз торкався мене, то хай я не [301] пройду поміж твоїми ногами!» І при тих словах вона наблизилась до ніг якші і пройшла поміж ними, а якша навіть не поворухнувся, дивуючись з її кмітливості. Жінка, чистоту якої визнали й прославили люди, попростувала додому. Отож, коли зможеш так повестись, як Шріядеві, то йди!»
Вислухала цю історію Прабгаваті й заснула.
Така п'ятнадцята з сімдесяти оповідок папуги.
Книга: Шукасаптаті, або Сімдесят оповідок папуги Переклад Тамари Іваненко
ЗМІСТ
На попередню
|