Принципи юридичної відповідальності - це незаперечні вихідні вимоги, що ставляться до правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є різновидом міжгалузевих принципів права, відображають його глибинні усталені закономірні зв'язки.
У демократичній, соціальній, правовій державі юридична відповідальність передбачається лише за діяння, що є протиправними:
1) за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні властивості);
2) за суспільне шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою.
Щодо винності діяння є окремі винятки в цивільному праві, так звана "відповідальність без вини" - обов'язок організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів, будівництва то що), відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили або наміру потерпілого). Ці правила визначають цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так і правомірними діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів особи, яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної для оточення;
3) за юридичне заборонені діяння, тобто діяння, що суперечать природі права і літері закону;
4) за власні діяння правопорушника.
Юридична відповідальність грунтується на принципах:
1) законності -
полягає у тому, що юридична відповідальність:
— настає за діяння, передбачені законом; застосовується в суворій відповідності з визначеним законом порядком;
— припускає наявність складу правопорушення (тобто наявність протиправного, винного діяння);
— настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;
— припускає конституційність закону, що встановлює міру відповідальності.
Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції України);
2) обґрунтованості -виражається в:
— установленні самого факту вчиненого правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини;
— встановленні інших юридичне значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт і суб'єкта правопорушення;
3) доцільності -
полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права).
Цей принцип вимагає:
— індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника
як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: "Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер");
— пом'якшення і навіть відмова від застосування заходів відповідальності за наявності можливості досягти її мети іншим шляхом;
4) невідворотності -полягає в:
— неминучості настання відповідальності правопорушника;
— оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення;
— професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохоронних органів;
— ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;
5) своєчасності - означає
— можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.
Для адміністративних і дисциплінарних проступків установлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів - від одного року до 10-15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про накладення адміністративного стягнення також обмежено строком давності. Майнова відповідальність здійснюється в межах строку задавнення позову;
6) справедливості - виявляється в такому:
— кримінальне покарання не встановлюється за проступки;
— при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно принижуватися людська гідність;
— зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відповідальність або посилює (але не пом'якшує) її;
— за одне правопорушення встановлюється тільке одне покарання.
"Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення" (ст. 61 Конституції України).
Функції юридичної відповідальності:
правоохоронна
виховна
U
8
правовідновлююча (компенсаційна)
загальнопревентивна
- спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове виконання невиконаних обов'язків, властивих цивільній, насамперед, майновій, відповідальності (відновлення майнового права). Правовідновлювючі санкції мають абсолютно визначений характер: розмір заподіяної шкоди може бути точно встановлений незалежно від обставин правопорушення
- спрямована на виховання громадян у дусі поважання закону
каральна (штрафна)
спеціально-превентивна
- спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративній відповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в захисті суб'єктивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно визначений характер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання (стягнення): його призначення залежить від обставин правопорушення, ступеня вини, характеристики особи та інших обставин
- спрямована на виховання правопорушника
Відповідно до правовідновлючої і каральної (штрафної) функцій виділяють правовідновлюючу і каральну (штрафну) відповідальність.
У разі застосування до особи примусових заходів охоронного (карального) характеру діє принцип презумпції невинності, тобто припущення, відповідно до якого обвинувачений вважається
невинуватим, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Це важлива конституційна гарантія охорони прав особи, що виключає необгрунтоване обвинувачення і осуд (див. ст. 62 Конституції України).