© F. García Lorca, Poema del cante jondo, 1921
© Федір Воротнюк (переклад з іспанської), 2004-2005
E-Text: Aerius, 2005
Зміст
Баладонька про три річки
Поема циганської сиґірильї
Краєвид
Ґітара
Крик
Тиша
Хода сиґірильї
Пройшовши
А згодом
Поема Солеа
Земля суха
Глуха сторона
Ніж
Перехрестя
Ой!
Несподіванка
Солеа
Печера
Зустріч
Зоря
Поема Саети
Стрільці
Ніч
Севілья
Процесія
Хода
Саета
Балкон
Ранок
Карби Петенери
Дзвін
Шлях
Шість струн
Танок
Смерть Петенери
Пригравка
De profundis
Плач
Дві дівчини
Лола
Надія
Фламенкові образки
Портрет Сильверіо Фальконетті
Хуан Брева
Кафе Кантанте
Смертний лемент
Ворожба
Memento
Три міста
Малаґенья
Кордовський квартал
Танок
Шість каприччів
Загадка про ґітару
Свічка
Кастаньєта
Кактус чумбера
Аґава
Хрест
Пригода лейтенант-полковника цивільної ґвардії
У знаменовій кімнаті
Пісня побитого цигана
Діалог Амарґо
Поле
Пісня Амарґової матері
БАЛАДОНЬКА ПРО ТРИ РІЧКИ
Річка Ґвадалківір
між помаранчів, олив;
ринуть річки Ґранади
в долину з гірських снігів.
Любов кудись відлетіла.
Над рікою Ґвадалківір
ґранатів пишні дерева;
котять річки Ґранади
кров і невтішні реви.
Любов відлетіла далеко.
У Севільї Ґвадалківір
вкрито вітрильним рухом;
двома річками Ґранади
гребуть зітхання та скруха.
Любові не стало духу.
Над річкою Ґвадалківір
палац і гаї цитринові;
над річками Давро й Хеніль
ставки та мертві руїни.
Любов далеко полинула.
Скажи, що вода несе
божевільне полум’я криків.
Любов у повітрі зникла.
Несе пелюстки й оливи
в моря твої, Андалусіє.
Любов у повітрі розсіялась.
ПОЕМА ЦИГАНСЬКОЇ СИҐІРИЛЬЇ
КРАЄВИД
Поле олив
розгорнулося віялом,
склалося - зникло.
Над оливами -
небо безоднє.
Чорним дощем течуть
холодні зорі.
На березі річки
тремтить очерет.
Сутінки.
Кучерявиться сірий вітер.
Оливи заховують крик.
Зграйка птахів полонених
пір’ям хвостів довжелезних
розворушила морок.
ҐІТАРА
Починається плач ґітари.
Розбиваються чарочки ранку.
Починається плач ґітари.
Марно її уривати.
Годі її урвати.
Плаче одноманітно,
як плаче вода,
як плаче вітер
у хуртовині.
Годі її урвати.
Плаче за чимось далеким.
Пісок палючого півдня
хоче камелій білих.
Плаче стріла без цілі,
вечір без ранку,
і перший померлий птах
на гілці.
Ґітара -
серце протнули п’ять шабель.
КРИК
Перекинувся крик
від гори
до гори.
Із-посеред олив
виросте чорна райдуга
в синьому небі ночі.
Ой!
Ніби смиком по скрипці
крик примусив дрижати
напружені струни вітру.
Ой!
В печерах усі стурбувались,
застрибали враз ліхтарі.
Ой!