© Пентандій
© М.Зеров (переклад)
Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 584-585.
OCR & Spellcheck: Aerius 2004
Пентадій (IV ст.) - один з «малих» поетів пізнього Риму. Для більшості з них характерна примхливість і вишуканість форми при відсутності серйозного змісту. Наслідуючи, мабуть, Овідія, Пентадій культивував «зміясті» форми віршування: у дистихах перша половина гексаметра точно повторюється другою половиною пентаметра. Таку побудову маємо в його поезії «Весна»:
Чую: надходить весна. Під зефіром весь світ оживає,
Повняться води теплом. Чую: надходить весна.
Проростом криється лан. Земля обігрілась на сонці,
В сяйві блакитного дня проростом криється лан.
В силу вбивається брость, зодягаються листом дерева,
Скрізь по зелених гаях сил набирається брость.
Вже Філомела дзвенить... На Ітіса руки підносить
Мати душею тверда - вже Філомела дзвенить.
Води весняні гудуть, водоспадом у скелях шумують
І прокидають луну, води весняні гудуть. [584]
Скрізь незліченні квітки колихаються в ранковім світлі,
В долах Темпейських пахтять скрізь незліченні квітки.
Ехо в печерах лунких повторяє худоби ревіння.
Котить до гір і гуде ехо в печерах лунких.
Лози винові цвітуть, по сусідніх в'язах поєднавшись;
Сплівшись подружжям витким, лози винові цвітуть.
Хмиззя, обмазане в глей, говорюща ластівка носить,
Поки не зліпить гнізда - хмиззя обмазане в глей.
Серед платанів густих на ту пору дрімається любо:
Радісно в'ються вінки серед платанів густих.
Солодко вмерти тоді. То ж збігайте, нитки, з веретена:
Серед обіймів і втіх солодко вмерти тоді!
© Aerius, 2004