© unknown
© М.Зеров (переклад)
Джерело: Антична література: Хрестоматія. Упорядник О.І.Білецький. К.: Радянська школа, 1968 (2-ге видання). 612 с. С.: 586.
OCR & Spellcheck: Aerius 2004
Серед поезій «Латинської антології» є анонімні. Одна з них вельми цікава якраз нехарактерною для кінця античності темою радісної праці. Це пісня веслярів, в основі якої, можливо, лежать справжні мотиви і ритми трударів-моряків.
Гей-я! гребім, веслярі - хай нам ехо у відповідь: гей-я!
Владар ласкавий пучин, посміхнувшися лагідним оком,
Бурю грізну вгамував і розложисте вигладив море;
Хвиля солона сама під вагою своєю опала.
Гей-я! гребім, веслярі - хай нам ехо у відповідь: гей-я!
Мірним напруженням сил на простір корабель виганяймо,
Море безодняве скрізь із погожим братається небом;
Свіжий вітрець ходовий надимає вітрило воласте.
Гей-я! гребім, веслярі - хай нам ехо у відповідь: гей-я!
Прова нехай як дельфін поринає углиб і зринає;
Рівнява хай водяна на руках підіймається вгору;
Сива значиться нехай борозна, закипаючи шумом.
Гей-я! гребім, веслярі - хай нам ехо у відповідь: гей-я!
Західний вітре, повій, щоб нам легше гукалося: гей-я!
Море, запінься кругом, розпорошене бризками: гей-я!
Берегу, голос подай, раз у раз озиваючись: гей-я!
© Aerius, 2004