Аж тремчу я ввесь. Хто б двосічний меч
Прямо в груди ці устромив мені? [164]
1310] Горе, горенько нещасливому -
Я нещастями скрізь оточений.
ВІСНИК ДРУГИЙ
Тебе сама небіжка звинувачує -
В одній-бо і у другій смертні винен ти.
КРЕОНТ
Та як же, бідна, позбулась життя вона?
ВІСНИК ДРУГИЙ
1315] Мечем себе в самеє серце вразила,
Почувши про сумну загибель синову.
КРЕОНТ
О кому ж би я між усіх людей
Цих провин тягар міг накинути?
1320] Сам убив тебе,- безталанний, я -
Мовлю правду всю. Гей, прислужнику,
Відведіть мене, відведіть мерщій!
Більш нема мене - я ніщо тепер.
ХОР
Ти правду мовив,
якщо в горі правда є,
1325] з усіх нещасть найкраще - найкоротше з них.
Антистрофа 2
КРЕОНТ
Хай приходить він,
Щонайкращий день, мені суджений.
1330] Хай же з'явиться мій останній день!
Хай мерщій іде, хай приходить він,
Щоб дня іншого вже не бачити.
ХОР
Це все - майбутнє.
Треба про сучасне ще
1335] Подбати, а майбутнє - все в руках богів.
КРЕОНТ
Усі мої бажання - у молитві цій.
ХОР
Облиш молитву - від нещасть, нам посланих,
Ніколи смертним не урятуватися. [165]
КРЕОНТ
Відведіть мене, божевільного,-
1340] Я ж убив тебе, рідний сину мій,
І дружину вбив, і нема мені,
Безталанному, де подітися!
1345] Все, що мав - згубив, лиш нестерпної
Долі впав тягар
на чоло мені.
ХОР
Запорукою щастя лиш мудрість одна
Може стати, й нікому не вільно богів
1350] Зневажати. Зухвальців зухвалі слова
Доля їм повертає в ударах важких
І під старість лише
Запізнілої мудрості вчить їх.
© Aerius, 2003
Текст з