ЕКСОД
Входить Геракл. За ним жінка, вкрита довгим покривалом.
ГЕРАКЛ
Із другом слід, Адмете, вести бесіду
Відверто і докорів не замовчувать.
От я, тебе заставши у журбі тяжкій,
1030] Вважав за гідне свою дружбу виявить.
Однак не сповістив ти, що покійниця -
Твоя дружина. Гойно пригощав мене,
Вдавав, що ти стороннім горем зайнятий.
Чоло звінчав я миртом, у зливать почав
Богам в оселі, смутком переповненій.
До тебе, скажу прямо, маю жаль за це,
Та годі. Твого болю не ятритиму.
А з чим сюди прийшов я, повернувсь чому -
Скажу. Цю жінку, друже, збережи мені,
1040] Аж диких коней приведу я з Фракії,
Володаря бістонів умертвивши там.
А ні (цього, одначе, хай не трапиться!) -
Тобі й твоїм домашнім слугуватиме.
Вона нелегко перейшла до рук моїх:
Мандруючи, потрапив я негадано
На грища, гідні поту і напруження.
Ця жінка - нагорода: переміг я там.
Хто у легких змаганнях першість виборов -
Брав коней; хто у важчих - боротьбі або
1050] В бою кулачнім - той биків отримував;
А хто в найважчих - жінку. Опинившись там,
Не міг я, зрозуміло, стати осторонь.
Тож заопікуйсь нею, іще раз кажу,
її ж бо я не викрав - у змаганні взяв.
За це колись, можливо, ще й подякуєш.
АДМЕТ
О ні, не із зневаги, не з ворожості
Я смерть жони від тебе приховать хотів:
До болю біль додався б, коли в іншу б ти
Пішов господу: сліз уже без того я
1060] Пролив чимало, по жоні сумуючи.
А жінку цю, благаю, комусь іншому
Довір із фессалійців, хто в журбі такій,
Як я, не був ще. Не один же приятель
У тебе в Ферах. Не нагадуй бід моїх. [57]
Чи ж я від сліз би втримавсь, її маючи
Перед очима? Ні. Страждань стражденному
Не додавай. Нещастя, бачиш, гне мене.
Та й де ж у домі, молодій, тулитися?
Що молода - з постави бачу, з одягу.
1070] Чи між чоловіками, юнка, житиме?
Та чи зуміла б, серед них буваючи,
Плекати цноту? Юнака - не стримати.
Це ж про твою, Геракле, справу мова йде.
А чи покій дружини відпустити їй?..
Та як в Алкести ложе я слугу вкладу?
Ганьба подвійна буде: говоритимуть,
Що я, дружину-рятівницю зрадивши,
Спішу ділити ложе із молодшою;
Ну, а покійна? Чи ж не їй насамперед -
1080] Моя турбота й шана? При тобі кажу,
Хто б не була ти, жінко. Так-бо схожа ти
На вмерлу, на Алкесту, з виду, з постаті!
(До Геракла).
О горе! Забери з-перед очей моїх
Цю жінку! Хто вже вбитий - не вбивай того!
Дивлюсь на неї - а жона ввижається.
1 серце рветься, і з очей потоками
Струмлять пекучі сльози. Ох, біда мені!
Тяжкої втрати гіркість чую наново...
ПРОВІДНИК ХОРУ
Такій-от долі справді не позаздрити,
1090] Та вже як бог дає щось - брати мусимо.
ГЕРАКЛ
Якби ж то міць у мене аж така була,
Щоб міг Алкесту, прислужившись другові,
З осель сумних до сонця нині вивести!
АДМЕТ
Бажання, вірю, щире, - нездійсненне лиш,
Бо хто помер, той сонця вже не зрітиме.
ГЕРАКЛ
Тому, як тужиш, то і в тузі міру май.
АДМЕТ
Повчати легше, ніж біді зарадити.
ГЕРАКЛ
А що ж то з того, як весь вік ридатимеш?
АДМЕТ
Нічого, звісно. Та люблю - й сльоза бринить. [58]
ГЕРАКЛ
1100] Так-так... Любити мертву - значить плакати.
АДМЕТ
Пропав я! Що й казати?.. Тут і слів нема.
ГЕРАКЛ
Дружину вірну втратив. Хто ж перечив би?
АДМЕТ
А водночас із нею - до життя снагу.
ГЕРАКЛ
Ще свіжа рана. З часом - зарубцюється.
АДМЕТ
Хіба що час до смерті ти прирівнюєш.
ГЕРАКЛ
Тебе вспокоїть інша... Буде шлюб новий...
АДМЕТ
Замовч! Таке почути! Ще й із уст твоїх!..
ГЕРАКЛ
То як-то? Шлюбне ложе пустуватиме?
АДМЕТ
Не ляже побіч мене ні одна з жінок.
ГЕРАКЛ
1110] Гадаєш, ти покійній допоможеш тим?
АДМЕТ
Де б не була дружина - поважати слід.
ГЕРАКЛ
Хвалю, хвалю. Та, бачу, не з розумних ти.
АДМЕТ
Зви дурнем; нареченим - не назвеш зате.
ГЕРАКЛ
Така подружня вірність гідна подиву.
АДМЕТ
Помру - та їй не зраджу, хоч покійна вже.
ГЕРАКЛ
Бери ж і в благородний дім веди її.
АДМЕТ
О ні! Благаю Зевсом; він же - батько твій. [59]
ГЕРАКЛ
За свій непослух гірко будеш каятись.
АДМЕТ
Послухаюсь, то душу біль з'їдатиме.
ГЕРАКЛ
1120] І все ж мені довірся - не жалітимеш.
АДМЕТ
Якби ж ти на тих іграх не здобув її!..
ГЕРАКЛ
Та переміг і ти в них - не лиш я один.
АДМЕТ
Це так. Але ця жінка хай іде звідсіль.
ГЕРАКЛ
Нехай іде, як треба. Та чи треба, зваж.
АДМЕТ
Усе я зважив: треба. Не гнівись лишень.
ГЕРАКЛ
Але ж і в мене є підстава впертим буть.
АДМЕТ
Ну, що ж. Хоч як нерадо - уступлю тобі.
ГЕРАКЛ
В свій час мене похвалиш. Довіряй лише.
АДМЕТ
(до слуг)
Ведіть її в покої. Що ж тут діяти?..
ГЕРАКЛ
1130] А я б, Адмете, слугам не вручав її.
АДМЕТ
Тоді, якщо бажаєш, можеш сам вести.
ГЕРАКЛ
Її ж тобі вручив я, а не ще комусь.
АДМЕТ
Хай входить. А за руку - не візьму-таки.
ГЕРАКЛ
Цю жінку лиш твоїй правиці ввірив я.
АДМЕТ
Насильство чиниш наді мною, владарю. [60]
ГЕРАКЛ
Подай же гості руку. Ну, сміливіше!..
АДМЕТ
(подаючи руку)
Та подаю вже... Мов Горгоні шию тну...
ГЕРАКЛ
Подав?
АДМЕТ
Таж бачиш...
ГЕРАКЛ
(знімаючи покривало)
Отже, бережи її,
А Зевсового сина вдячним гостем ти
1140] Назвеш тепер. Поглянь же: не така хіба
Жона твоя? Всміхнися ж. І біду забудь.
АДМЕТ
Боги! Що мовить маю?.. Диво дивнеє...
Дружину бачу... Люди добрі!.. Ось вона!
Чи сном солодким бавить божество якесь?
ГЕРАКЛ
Не сон - Алкесту бачиш ти, жону свою.
АДМЕТ
А, може, це з Аїду тінь надлинула?
ГЕРАКЛ
Твій гість, Адмете, тіней не спроваджує.
АДМЕТ
То я дружину бачу... похоронену?..
ГЕРАКЛ
Авжеж. Я розумію, друже, подив твій.
АДМЕТ
1150] Торкнусь... живої?.. Поведу з живою річ?
ГЕРАКЛ
Та й інше все, що хочеш. Це ж твоя жона.
АДМЕТ
(обнімаючи Алкесту)
О стан, о лиця жінки найлюбішої!..
Чи міг я сподіватись, що побачу вас?
ГЕРАКЛ
А бачиш... Лиш на небі щоб не заздрив хтось. [61]
АД МЕТ
Хоробрий сину Зевса світовладного!
Щасти тобі! Хай Батько береже тебе!
Плече лиш ти підставив, як мій дім валивсь.
А як її до сонця з пітьми вивів ти?
ГЕРАКЛ
Я став до бою з найгрізнішим демоном.
АДМЕТ
1160] Із Танатосом, тобто. Де ж ти стрів його?
ГЕРАКЛ
Схопив обіруч - біля гробівця стеріг.
АДМЕТ
Чому ж вона все мовчки, мов німа, стоїть?
ГЕРАКЛ
Не вчуєш - бо не можна - слова з уст її,
Аж від посвяти божествам безсонячним
Очиститься, аж втретє ранок вигулькне.
Веди ж її, Адмете; і, як чесний муж,
Гостей і далі так шануй, а поки що -
Прощай! Мене жде діло: для володаря -
Стенела сина - мушу потрудитися.
АДМЕТ
1170] Лишися з нами! В нашім домі гостем будь!
ГЕРАКЛ
Колись ще буду. Нині - треба квапитись.
АДМЕТ
Щасливо! Завітай же, повертаючись!
Геракл відходить.
Велю і горожанам, і країні всій
Цю радість гучно вшанувати хорами,
А всеблаженним - тучні жертви спалювать,
Бо знов життя безжурне посміхнулось нам.
Щасливий я! - кажу це, не приховую.
ХОР
(покидаючи орхестру вслід за Алкестою і Адметом)
Усіляке трапляється з волі богів:
Чого зовсім не ждали, - збувається те;
1180] В чому певні були ми, - йде прахом не раз.
Неймовірному - шлях одкрива божество,
Як цієї ось дії розв'язка. [62]
КОМЕНТАРІ
Коментарі йдуть відповідно до номерів рядків у кожній трагедії, зазначених перед цитованим словом або фразою
4. Асклепія... вдарив пломенем. - Всевладний Зевс убив Асклепія за те, що той намагався оживляти мертвих. Асюїепіади (р. 989) - шанувальники Асклепія, лікарі.
11. Мойри - дочки Зевса й Феміди (див. прим, до «Медеї», р. 168): Клото (Прядильниця) пряла нитку життя, Лахесіс (Дарувальниця) керувала долею людини, Атропа (Невідворотна/ перетинала нитку.
22. ...- не хотів би заплямитися... - Контакт із мерцем віддавна вважався скверною, про що - далі, рр. 99-101.
24. Танатос - бог смерті. В уявленні давніх греків - одягнений у темне, з темним заростом чоловік; за плечима в нього великі чорні крила, у руці - меч.
36. Пелія доньку... - тобто Алкесту.
66. Велінням Еврістея... посланий... - Володар Тірінфу та Мікен Еврістей наказав Гераклові звершити дванадцять подвигів; мова йде про дев'ятий подвиг - над царем Діомедом, що кидав чужоземців на поживу людожерним кобилам; про це - далі, р. 501.
90. Пеан - «цілитель», «рятівник», одне з прізвищ Аполлона (Феба), якому приписували також дар виліковувати хвороби.
103. ...волосся пучка. - Відомим був звичай складати на могилу пучок волосся - жертву для покійного. Тут - єдина згадка про те, що волосся підвішували й при вході в дім, де лежить померлий.
115-117. В Лікії край... - Серед багатьох інших храмів Аполлона відомим був його храм у Лікії (Мала Азія); в Лівії (Півн. Африка) була святиня найвищого єгипетського божества - сонячного Амона; греки прирівнювали його до Зевса.
124. Син Аполлона - Асклепій.
132. Володар - Адмет.
164. Боіине-опікунко- - Перед домашнім вогнищем були статуї богів, що опікувались домом; йдеться, очевидно, про Гестію, що берегла домашнє вогнище.
173. Вінчала миртом. - Мирт як посвячена підземним богам рослина вживався при похоронних обрядах; йому приписували очищувальні властивості.
368. Дочка Деметри - Персефона (Кора), яку викрав бог підземного світу Аїд.
442. ...дванадцять місяців... - В Афінах жалоба по батьках тривала звичайно лише протягом місяця.
460. Кпнейський місяць - серпень - вересень, коли у Спарті дев'ятиденним святом ушановували Аполлона Карнейського.
469. Кокіт - ріка в підземному світі мертвих.
503. В край бістонський... - Мається на увазі фракійське плем'я бістонів, яким правив Діомед.
520-521. Лікаон, Кікн - сини бога війни Ареса (Арея); див. прим, до «Геракла», рр. 396-397.
527. Вт'шшйся, Зевса і Персея пагоне! - Геракл, за міфологічною генеалогією, - правнук Персея, що був сином Зевса і Данаї.
[435]
528. / ти втішайся... - В оригіналі: «Радій!» Давні греки при зустрічі й прощанні бажали радості; далі (р. 529) неперекладна гра слів: «Та рад би...» - Адмет боїться натякнути на свій смуток.
577. ...пригощав мене... - Йдеться про давній звичай гостинності (т. зв. «проксенія»), яким Адмет був зв'язаний з Гераклом (див. також прим, до «Медеї», р. 613).
597. Офріс - гора у Фессалії (північно-східна частина Еллади); Бебіда (р. 605) - озеро там же.
609-611. ...де яайс... молоське небо... й... до Лелія... - тобто від західних меж, де живе плем'я молосів, до Пелія (Пеліона), славного корабельним лісом гірського хребта на сході Фессалії.
861. ...кров жертовну п'є... - Танатос, як і всі, хто пов'язаний з підземним світом, живиться кров'ю зарізаних на могилі жертв (пор. «Одіссея», XI, р. 23 і наст.).
924-931. Йдеться, можливо, про Анаксагора, в якого помер син-одинак: філософ, кажуть, стійко переніс горе, мовивши: «Я знав, що народив його смертним».
986-987. ...таблиці Із словами Орфея... - Традиція пов'язувала з легендарним співцем із Фракії Орфеєм усю сукупність філософських, етичних та медичних настанов.
999. Халіби - міфічне плем'я ковалів, що за уявленнями стародавніх селилось у Південному Причорномор'ї.
1008-1009. ...безсмертних діти В... імлі тонули. - Натяк на Асклепія, якого Зевс убив блискавицею.
(с) Aerius, 2003