68. Коли розпечатали духівницю Цезаря, виявилося, що він заповідав кожному римлянину цінний подарунок. Бачачи, як його тіло, спотворене ударами, несуть через форум, натовп, не зберігаючи вже порядку і спокою, нагромадив навколо трупа лавки, дерев'яні решітки й столи, підпалив цю купу і таким чином спалив труп. Потім одні з палаючими смолоскипами в руках побігли до будинків вбивць, щоб підпалити їх, інші почали нишпорити по всьому місту в пошуках змовників, щоб спіймати їх і роздерти на місці. Проте нікого з них знайти їм не пощастило, бо кожен з них надійно сховався. Інша доля спіткала одного з друзів Цезаря, якогось Цінну. Розповідають, що він попередньої ночі мав предивний сон. Йому снилося, що Цезар запросив його на обід; а коли він відмовився, Цезар схопив його за руку й силоміць потягнув за собою. Дізнавшись, що на форумі спалюють тіло Цезаря, Цінна вийшов з дому й подався туди, щоб віддати йому шану, хоч був ще під враженням жахного сну і його лихоманило. Хтось із юрби побачив його і на запитання іншого, хто це, назвав ім'я Цінни. Той передав третьому і так далі, врешті-решт усі повірили, що це один з убивць Цезаря. Річ у тім, що серед змовників справді був якийсь Цінна. Переконана, що це і є той убивця, юрба кинулась на Цінну і в одну мить роздерла його у всіх на очах. Украй налякані цією подією, Брут, Кассій та інші змовники через декілька днів виїхали з Рима. Про дальшу їхню долю - їхні подвиги, поразки й загибель я пишу в життєписі Брута (123).
69. Цезар помер на п'ятдесят шостому році життя, переживши Помпея не більше, ніж на чотири роки (124). Цезарю не довелося скористатись могутністю і владою, до яких він прямував крізь незліченні небезпеки і яких досяг з величезним зусиллям. Йому дісталося тільки ім'я володаря і слава серед громадян разом з її невідступною супутницею - заздрістю. Але його великий геній - опікун, який не підводив його за життя, не покинувши й після смерті, став месником за вбивство. Він переслідував убивць, ганяючись за ними по землях і морях, аж поки ніхто з них не залишився в живих. Він подбав і про те, щоб кара не оминула тих, хто в будь-якій мірі ділом чи порадою сприяв злочину. З усіх див, з якими людина може зустрітися в житті, найдивовижніше випало на долю Кассія. Він-бо після поразки коло Філіпп (125) заподіяв собі смерть тим самим кинджалом, який встромив у Цезаря.
Із надприродних явищ найбільш примітними були появи великої комети, яка після смерті Цезаря яскраво сяяла сім ночей, а потім зникла, а також небувале послаблення сонячного світла. Бо протягом усього того року сонячний диск був блідий, сонце сходило тьмавим, а тепло, яке воно випромінювало, було слабе і мляве. Повітря стало важким і каламутним, бо сонячним променям не вистачало сили, щоб пробитись крізь нього і прояснити його. А плоди землі через холодне повітря залишалися недоспілими, не повністю розквітали й не сягали повного розвитку.
Найочевиднішим доказом того, що боги не схвалили вбивство Цезаря, була поява привида Цезаря Марку Бруту. А було це так. Брутове військо мало переправитися з Абідоса (126) на другий материк. Уночі Брут, як завше, відпочивав у своєму наметі. Але він не спав, а роздумував про те, що може статися. Кажуть, що цей чоловік спав найменше з усіх полководців, бо мав від природи здатність довго обходитися без сну. Отож, коли він відпочивав у наметі, йому причувся якийсь шелест біля дверей. При світлі світильника, який уже гаснув, він побачив страшний привид людини надприродного зросту і грізної своїм виглядом. Спочатку Брут злякався. Та коли побачив, що привид не рухається з місця і не озивається, а тільки мовчки стоїть біля його ліжка, запитав: «Хто ти такий?» Привид відповів: «Я - твій злий дух, Бруте. Ти побачиш мене коло Філіпп». На це Брут відважно сказав: «Побачу», і привид в один мент зник. Через деякий час Брут вишикував свої війська під Філіппами проти Антонія й молодого Цезаря. У першому бою він навіть здобув перемогу на своєму фланзі, розгромивши противника, і під час переслідування спустошив табір Цезаря. Коли ж він мав стати до другого бою, вночі йому знову з'явився цей привид, не зронивши й слова, але Брут зрозумів, що доля його вирішена. Він кинувся у вир небезпеки, але не поліг на полі бою; коли його війська були розгромлені, він піднявся на якесь підвище
Зміст 9-й із 9 розділівПлутарх Александр і Цезар Переклад Й. Кобова