Норми для аудиторів не є директивними, але на практиці аудиту їх здебільшого дотримуються. Було б невірним вважати, що норми задовольняють аудитора у всіх можливих ситуаціях, тоді вони не задовольняли б потребу контролю комерційних нововведень і стримували б розвиток аудиту. Тому аудитори, можуть відхилитися від норм, але повинні пояснити причину їх недотримання.
Наприклад: нормою аудиту є методичні рекомендації при виявленні шахрайства у фінансовій звітності з метою приховування і викривлення розміру податків.
Норма аудиту включає в себе: аналітичну перевірку і процедури пов'язані з аудиторською перевіркою на всіх її стадіях: планування перевірки, аналізу фінансової звітності відповідно до операційного стандарту.
В аудиторській практиці виділяється два основних напрями діяльності: приватний аудит і аудит за законом.
Під терміном "приватний аудит" розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони, приватно за домовленістю, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом.
Аудит за законом (обов'язковий) є необхідною мірою захисту інтересів власників (акціонерів, учасників капіталу) і держави від навмисного викривлення у звітності показників підприємницької діяльності.
Кожна компанія з обмеженою відповідальністю за законом забов"язана, що року запрошувати кваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерських рахунків.
Характер і масштаби приватного аудиту залежить від зацікавленості клієнта.
Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директора, ні акціонери, ні аудитори не мають права.
Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незацікавленими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємства.