Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Сплав золотого серця і залізної волі – найрідкісніший. / Андрій Коваль

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Майн Рід Вершник без голови (Дивовижна техаська історія) Переклад Володимира Митрофанова


Розділ LXVI ПЕРЕСЛІДУВАНА КОМАНЧАМИ

Жінкою, що так несподівано й приголомшливо з'явилася на краю урвища, була Ісідора. Що ж змусило її повернутися? І чому вона гнала коня таким відчайдушним чвалом?

Щоб пояснити це, нам доведеться повернутись до тих похмурих роздумів, з яких її вивела зустріч із те-хасцями.

Коли молода мексиканка чимдуж помчала геть від хатини на березі Аламо, їй і на думку не спало подивитися, чи їде за нею суперниця. Снуючи в душі плани помсти, вона летіла далі й ні разу не озирнулась назад.

її мало тішило те, що Луїза Пойндекстер начебто так само намірялася поїхати звідти. Непомильним жіночим чуттям Ісідора враз догадалася, що спонукало до цього суперницю, проте сама надто добре розуміла, що то лише омана. І все-таки зловтішалася тим, що креолка, не знаючи свого щастя, страждає так само, як і вона..

Та водночас у душі її зажевріла надія, що їхня зустріч у хатині мустангера охолодить почуття тієї гордовитої аристократки до чоловіка, якого вона, Ісідора, так віддано кохала, і хоч то була слабка, примарна надія, мексиканка не відкидала і її.

Так чи так, а думка про те, що її присутність у хакале завдала болю ненависній суперниці, а може, ще й спричиниться до краху всього її щастя, сповнювала душу Ісідори похмурою втіхою. Це почуття не залишало її, аж поки вона не зустрілась із загоном техасців.

Та коли вона повернула з ними назад, настрій її раптово змінився. Креолка мала б їхати додому тією самою дорогою, що й вона. Але нікого там не було. Певне, суперниця передумала й лишилася в хакале. І, може, в цей час дбайливо доглядала хворого мустангера, тобто робила те, про що так мріяла сама Ісідора. [379] Тепер мексиканку втішала тільки свідомість того, що, ведучи техасців до хакале, вона сама наближав хвилину, коли сором і ганьба впадуть на голову суперниці, яка стала причиною її нещастя.

Запитання, що їх ставили їй Пойндекстер та його супутники, багато про що сказали Ісідорі. Ще більше зрозуміла вона після розпитувань Колхауна. І, коли вершники рушили далі, вона ще деякий час стояла на узліссі, вагаючись, чи їхати їй на Леону, чи повернутись до хакале й стати свідком драматичної сцени, що неминуче мала розігратися там за її власним задумом.

Вона сидить на своєму сірому коні, тримаючись краю заростей, куди ще сягає тінь дерев. Ніздрі коня збуджено роздимаються, він водить сполоханим оком слідом за кінним загоном, який щойно від'їхав звідти й тепер швидко віддаляється, а навздогін йому скаче самотній вершник. Може, кінь і дивувався б, чому його отак ганяють то туди, то сюди, але він давно звик до несподіваних змін у настрої своєї примхливої вершниці.

Ісідора також дивиться в той бік - на темну верхівку кипариса, що витикається з-за урвища долини Ала-мо. Вона бачить, як вершники один по одному спускаються у виярок, і останній - той чоловік, що так доскіпливо розпитував її. Та ось і його голова зникає за краєм рівнини, і мексиканці здається, що вона лишилася в прерії сама.

Але щодо цього вона помиляється.

Вона й досі стоїть на місці, не знаючи, куди податися. Так минає десять... п'ятнадцять... двадцять хвилин.

Думкам, що снуються в голові Ісідори, ніхто б не позаздрив. Помста, яка вже, напевне, звершилася з її допомогою, більш не тішить її. Що з того, як вона й накликала ганьбу на свою ненависну суперницю, коли це може спричинитись і до загибелі чоловіка, якого вона кохає! Попри все, що сталося, Ісідора так само кохає його.

- Пресвята Діво! - охоплена тривогою, гарячково шепоче вона.- Що я наробила! Коли ті люди, оті «регулятори», що, як я чула, такі скорі на розправу,- коли вони визнають його винним, то що з ним буде? Вони ж уб'ють його! Матір Божа, я не хочу цього! Тільки не це... не від їхніх рук, ні! Які вони жорстокі й немилосердні на вигляд! І як швидко поскакали геть, [380] коли я показала їм дорогу,- наче мене вже й не було! О, вони все вирішили наперед! Дона Морісіо чекає смерть. Він же для них чужинець, людина з іншої країни, що не має тут ні родичів, ні друзів. Сам-один серед усіх тих ворогів... О Боже, як я раніш не подумала! Отой чоловік, що затримався тут,- то ж, мабуть, її двоюрідний брат, про якого стільки говорили в селищі. Тепер зрозуміло, чого він так допитувався. В його серці діється те саме, що й у моєму!..

Вона й далі сидить верхи, видивляючись на той край рівнини. її сірий кінь і досі не заспокоюється, хоч загін вершників давно вже зник з очей. Він ніби відчуває, що вершниця вагається і чимось роздратована.

Він-таки перший чує і небезпеку - чи принаймні ознаки, що провіщають її,- і тихим тривожним іржанням дає знати про це вершниці, а тоді поводить головою назад, у бік заростей, немов показуючи, звідки треба чекати ворога.

Що ж то за ворог?

Насторожена поведінкою коня, Ісідора повертається до заростей і пильно озирає прогалину, якою з півгодини тому їхала сюди. То дорога - чи, краще сказати, стежка,- що веде до Леони. Вона тягнеться ярдів на двісті від краю рівнини, а далі повертає і зникає за кущами.

Нікого й нічого там не видно, окрім двох чи трьох голодних койотів, що скрадаються в тіні дерев, винюхуючи кінські сліди в пошуках якогось випадкового шматка поживи, залишеного вершниками.

Та не вони наполохали сірого коня. Він і тепер бачить їх - та що з того? Вовк прерій для нього не дивина, цим його не злякаєш. Десь має бути щось інше, таке, що він зачув здаля.

Ісідора дослухається, але не чує ніяких звуків, що могли б стривожити її. Дзявкання койотів нікому не страшне, особливо серед дня,- а більше нічого не чути.

Думки її повертаються до загону техасців, а надто до вершника, що розмовляв з нею останній. Вона замислюється, намагаючись збагнути, чому він так нетерпеливився почути відповіді на свої запитання, але й тепер її виводить із задуми дивна поведінка коня. А той не хоче стояти на місці, форкає і, нарешті, знову тривожно ірже - уже на повний голос.

Цього разу у відповідь йому чути іржання кількох інших коней, що, як видно, скачуть стежкою, але ще [381] сховані від ока заростями. Водночас долинає і тупотіння їхніх копит. Але потім усе стихає. Мабуть, ті коні або спинились, або ж пішли безгучною ступою.

Ісідорі здається ймовірнішим перше. Певно, вершники, що їдуть на тих конях, почули іржання її сірого й спинилися.

Вона заспокоює коня й прислухається. Із заростей долинає якийсь гомін. Щоправда, глухий і невиразний, але можна дочути в ньому чоловічі голоси. Скидається на те, що там- тихо розмовляють між собою кілька чоловік.

Раптом той гомін уривається, і в чагарях знов западає тиша. Мабуть, вершники - хоч би хто вони були - стоять на місці, не наважуючись рушити далі.

Ісідору це не дивує і не тривожить. Може, то були подорожні, що їдуть до РіоТранде, або й вершники, які відстали від загону техасців; почувши кінське іржання, вони могли спинитись із звичайної обережності. І то цілком природна річ, та ще коли всі знають, що індіанці стали на стежку війни.

Так само природно, що і їй слід остерігатися, хоч би хто були ті невідомі вершники. З цією думкою Ісідора тихо від'їжджає вбік, під захисток акацій, і, спинившись там, знову дослухається.

Невдовзі вона чує, що вершники рушили в її бік, але не проїжджою стежкою, а навпростець крізь зарості. І до того ж не всі разом - так наче роз'їхалися по чагарях і хочуть оточити її!.. Ісідора здогадується про це з того, що звуки кінської ступи долинають з різних місць заростей: коні йдуть тихо, але явно віддалік один від одного, а вершники не озиваються й словом, і за цією глибокою мовчанкою криється або звичайна осторога, або якісь хитрощі. Чи, може, й підступ.

Виходить, вони знають, де вона зачаїлася? Мабуть, її виказало іржання коня. І тепер вони наближаються, щоб напасти з різних боків і не дати їй утекти. Звідки їй знати, які в них наміри? Вона має ворогів - хоч би того ж дона Мігеля Діаса. Та й команчів треба стерегтися, а надто тепер, коли вони порушили мир.

Ісідору охоплює тривога. Досі вона не піддавалась їй, але поведінка невидимих вершників стала щонайменше підозрілою. Звичайні подорожні й далі їхали б стежкою. А ці скрадаються крізь зарості!

Вона роззирається довкола, немов оцінюючи свою схованку. Втішного мало. Тонке пірчасте листя [382] акації - ненадійна заслона від ворожого ока. А тупотіння копит свідчить, що вершники наближаються. Ще трохи - і вони побачать її.

На цю думку Ісідора дає коневі остроги, виїжджає із заростей і, повернувши на стежку, скаче відкритою рівниною, що розляглась аж до Аламо. Вона хоче від'їхати ярдів на двісті-триста - туди, де її не сягне ні стріла, ні куля,- а тоді спинитися й побачити, хто там над'їжджає- друзі чи вороги. І якщо то будуть вороги, вона звіриться на прудкі ноги свого сірого, і він винесе її з небезпеки, під захист загону техасців.

Та спинитися їй не випадає. Озирнувшись, вона бачить, що вершники вихопились із заростей одразу ж слідом за нею. Вони з'явилися всі водночас, але в різних місцях, і, на ходу збиваючись докупи, женуть їй навздогін.

Одного швидкого погляду досить, аби помітити, що вони голі до пояса, бронзовошкірі, з яскраво розфарбованими обличчями й червоними перами у волоссі.

- Індіанці! - шепоче Ісідора і, щосили вганяючи остроги в боки коня, шаленим чвалом мчить через рівнину туди, де стримить верхівка кипариса.

Вона озирається ще раз і бачить, що індіанці таки переслідують її,- хоча й без того вже зрозуміла це. Але бачить ще й інше: вони вже зовсім близько й женуть так затято, що, всупереч своєму звичаю, навіть не озиваються войовничими покликами. І їхня лиховісна мовчанка свідчить, що вони намислили захопити її в полон і, як видно, змовилися про це наперед.

Досі Ісідора не дуже боялася зіткнутися з червоношкірими бродягами прерій. Уже не один рік ті дотримували миру й не нападали ні на техасців, ні на мексиканців, і чекати від них лиха можна було хіба тоді, коли вони напивалися п'яні. Одного разу Ісідорі довелося зазнати такої лихої пригоди, і цей спогад дотепер краяв їй серце - не так на думку про саму небезпеку, що загрожувала їй тоді, як про невтішне горе, що ним зрештою обернулася для неї та давня пригода.

Але тепер їй загрожує інша небезпека. Миру з індіанцями вже немає. У повітрі пахне війною. Переслідувачів жене тепер не «вогненна вода» їхніх ворогів. Отож Ісідорі треба рятувати не тільки свою честь, а й саме життя!

Уперед, через ту відкриту рівнину, так швидко, як [383] тільки може нести її кінь, гнаний хлистом, острогами, погуками!..

Голос подає тільки вона. Переслідувачі мовчать - німують, наче привиди.

Ще тільки раз вона оглядається назад. їх усього лише четверо, але четверо проти одного - це забагато, а надто проти однієї жінки!

Єдина її надія - встигнути туди, звідки можна буде гукнути на допомогу техасців.

Вона чимдуж жене до кипариса.

Книга: Майн Рід Вершник без голови (Дивовижна техаська історія) Переклад Володимира Митрофанова

ЗМІСТ

1. Майн Рід Вершник без голови (Дивовижна техаська історія) Переклад Володимира Митрофанова
2. Розділ ХС. Раптова перерва в суді Розділ ХСІ....
3. Розділ І ВИГОРІЛА ПРЕРІЯ Проміння полудневого сонця лине з...
4. Розділ II СЛІД ВІД ЛАСО Сумніву не було: фургони Вудлі...
5. Розділ III ДОРОГОВКАЗ СЕРЕД ПУСТКИ Тепер подорожні могли...
6. Розділ IV ЧОРНИЙ НОРД Поринувши в свої думи, дівчина якусь...
7. Розділ V ОСЕЛЯ ЛОВЦЯ ДИКИХ КОНЕЙ Там, де Ріо-де-Нуесес,...
8. Розділ VI ПЛЯМИСТИЙ МУСТАНГ Фелім не помилився: то був...
9. Розділ VII НІЧНІ ПРИКРОЩІ Несподівано дізнавшись про те,...
10. Розділ VIII СЛІД ОТРУЙНОЇ СТОНОГИ Коли із змією було...
11. Розділ IX ПРИКОРДОННИЙ ФОРТ Над фортом Індж на високій...
12. Розділ X КАСА-ДЕЛЬ-КОРВО Маєток, або ж гасієнда,...
13. Розділ XI НЕСПОДІВАНИЙ ГІСТЬ - Гей ти, нігере! Де твій...
14. Розділ XII ПРИБОРКАННЯ ДИКОЇ ЛОШИЦІ Чи не найприємніша...
15. Розділ XIII СНІДАНОК У ПРЕРІЇ Перші рожеві промені...
16. Розділ XIV МАНАДА Навіть коли б Моріс Джеральд був...
17. Розділ XV ВТІКАЧКУ ПЕРЕХОПЛЕНО Упродовж іще однієї милі...
18. Розділ XVI ВТЕЧА ВІД ДИКИХ ЖЕРЕБЦІВ Обоє сиділи в сідлах,...
19. Розділ XVII ПАСТКА НА МУСТАНГІВ Усі страхіття лишилися...
20. Розділ XVIII РЕВНОЩІ ХОДЯТЬ НАЗИРЦІ Із більш як сорока...
21. Розділ XIX ВІСКІ З ВОДОЮ У селищі, яке виникло під...
22. Розділ XX НЕБЕЗПЕЧНА СИТУАЦІЯ Діставши той алкогольний...
23. Розділ XXI ДУЕЛЬ МІЖ ЧОТИРЬОХ СТІН Залишивши бар, майор...
24. Розділ XXII невідомий благодійник У Техасі дуель не...
25. Розділ XXIII КЛЯТВА ПОМСТИ Нудячись у своїй кімнаті,...
26. Розділ XXIV НА АСОТЕЇ На техаських плантаціях лежнів...
27. Розділ XXV НЕВІДІСЛАНИИ ДАРУНОК Ще кілька хвилин після...
28. Розділ XXVI ЗНОВУ НА АСОТЕЇ Забути людину, яку ти палко...
29. Розділ XXVII «Я КОХАЮ ТЕБЕ!» Луїза Пойндекстер знову на...
30. Розділ XXVIII ЗАБОРОНЕНА ВТІХА Відтоді як у Техасі...
31. Розділ XXIX КОЙОТ УДОМА Колхаун устав з-за столу майже так...
32. Розділ XXX ЛИСТУВАННЯ СТРІЛАМИ Луїза Пойндекстер дуже...
33. Розділ XXXI ХИТРОМУДРА ПЕРЕПРАВА Те листування стрілами не...
34. Розділ XXXII СВІТЛО И ТІНЬ Йому не довелося довго чатувати...
35. Розділ XXXIII БОЛІСНЕ ВІДКРИТТЯ Як сталося, що двоюрідний...
36. Розділ XXXIV ЛИЦАРСЬКІ НАСТАНОВИ Куди ж подався Кассій...
37. Розділ XXXV НЕГОСТИННИЙ ГОСПОДАР «Шмаркатий боягуз!...
38. Розділ XXXVI ТРОЄ НА ОДНІЙ ДОРОЗІ Навряд чи хто зміг би...
39. Розділ XXXVII ПРОПАЖА Дзвін на подвір'ї Каса-дель-Корво...
40. Розділ XXXVIII МЕСНИКИ Швидко, але, як видно, правильно...
41. Розділ XXXIX КАЛЮЖА КРОВІ Хоч загін був досить великий -...
42. Розділ XL ПОЗНАЧЕНА КУЛЯ Перше ніж загін наздогнав...
43. Розділ XLI ЧОТИРИ ВЕРШНИКИ Загін шукачів під командою...
44. Розділ XLII ГРИФИ НАД ХАЩЕЮ Тим, хто подорожував...
45. Розділ XLIII КЕЛИХ І БУТЕЛЬ Ми знов у хатині мустангера....
46. Розділ XLIV ЧЕТВЕРО КОМАНЧІВ Ірландець тікав, не...
47. Розділ XLV ЗАГУБЛЕНИЙ СЛІД А чи не була то примара? Хіба ж...
48. Розділ XLVI ЗВІРЕНА ТАЄМНИЦЯ На світанку в гасіенді...
49. Розділ XLVII ПЕРЕХОПЛЕНИЙ ЛИСТ Гнані нестямним страхом,...
50. Розділ XLVIII ІСІДОРА Сонце щойно піднялось над обрієм, і...
51. Розділ XLIX ЛАСО РОЗВ'ЯЗАНО Сполоханий орел з криком...
52. Розділ L СУТИЧКА З КОЙОТАМИ Багряні тіні техаського...
53. Розділ LI ДВІЧІ ОЧМАНІЛИЙ Тим часом повернімося знов до...
54. Розділ LII ПРОБУДЖЕННЯ Другого разу Фелімові випало...
55. Розділ LIII В ОСТАННЮ МИТЬ «Ще півгодини згаємо - і буде...
56. Розділ LIV ПАЛАНКІН ПО ТЕХАСЬКИ Дружні руки, що підхопили...
57. Розділ LV ДЕНЬ НОВИН Дон Сільвіо Мартінес був один з...
58. Розділ LVI ПОСТРІЛ У ДИЯВОЛА Цілу ніч хворий не спав....
59. Розділ LVII СИГНАЛ ТРИВОГИ Фелімове чатування тривало...
60. Розділ LVIII ВІДСТРАШЛИВИИ ПОЦІЛУНОК Той дикий ґвалт...
61. Розділ LIX ЩЕ ОДНА ГОСТЯ Той день, коли Луїза Пойндекстер...
62. Розділ LX ЧАРІВНА ПРОВІДНИЦЯ Якби можна було порівняти те,...
63. Розділ LXI ЗЕМНИЙ АНГЕЛ Кваплива й несподівана втеча...
64. Розділ LXII ПЕРЕД ВИХОДОМ НА СЦЕНУ Ніколи ще біля хатини...
65. Розділ LXIII СУД ЛІНЧА У лиховісному вигуку, що так...
66. Розділ LXIV НЕПЕРЕДБАЧЕНІ АНТРАКТИ «Ще хвилина - і...
67. Розділ LXV ЩЕ ОДИН АНТРАКТ Уже втретє сцена набуває того...
68. Розділ LXVI ПЕРЕСЛІДУВАНА КОМАНЧАМИ Жінкою, що так...
69. Розділ LXVII «LOS INDIOS!» (73) Вершниця, яку...
70. Розділ LXVIII МАРНИЙ ПОХІД Похід проти команчів скінчився...
71. Розділ LXIX ТАЄМНИЦЯ І СКОРБОТА Гасієнда Каса-дель-Корво...
72. Розділ LXX «ЇДЬТЕ, ЗЕБЕ, І ПОМАГАЙ ВАМ БОЖЕ!» Старий...
73. Розділ LXXI РУДИЙ КІНЬ Зворушений цими палкими словами,...
74. Розділ LXXII ЗЕБ СТАМП НАТРАПЛЯЄ НА СЛІД Виїхавши за межі...
75. Розділ LXXIII ОСТРІВ СЕРЕД ПРЕРІЇ Величезний табун коней,...
76. Розділ LXXIV САМОТНІЙ ПЕРЕСЛІДУВАЧ Щойно змальоване...
77. Розділ LXXV ПО СЛІДУ Зеб Стами не довго пробув на тому...
78. Розділ LXXVI У КРЕЙДЯНІЙ ПРЕРІЇ Не спиняючись і не...
79. Розділ LXXVII ЩЕ ОДНА ЛАНКА Коли Зеб Стамп прочитав те, що...
80. Розділ LXXVIII ОБМІН КІНЬМИ Похмуро лаючись, розчарований...
81. Розділ LXXIX НЕВТОМНИЙ СЛІДОПИТ Зеб невдовзі повернувся...
82. Розділ LXXX НА ЧАТАХ ПРОТИ ВОРІТ Минув деякий час, перше...
83. Розділ LXXXI ДОГОРИ НОГАМИ Вирушаючи в прерію, Квлхаун і...
84. Розділ LXXXII МОТОРОШНИЙ КЛУНОК Виїхавши з чагарників, Зеб...
85. Розділ LXXXIII ОХОРОНЦІ ЗАКОНУ Третього дня після того, як...
86. Розділ LXXXIV ЛЮБЛЯЧИЙ НЕБІЖ - Завтра його судитимуть......
87. Розділ LXXXV ДОБРИЙ КУЗЕН Луїза Пойндекстер не забарилася...
88. Розділ LXXXVI ТЕХАСЬКИЙ СУД Настає ранок нового дня....
89. Розділ LXXXVII НЕПРАВДИВИЙ СВІДОК Мало хто з людей, що...
90. Розділ LXXXVIII СВІДОК З ПРИМУСУ Не встигає цей монотонний...
91. Розділ LXXXIX ЗІЗНАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО Порадившись із...
92. Розділ ХС РАПТОВА ПЕРЕРВА В СУДІ Хоч як тішить Луїзу...
93. Розділ ХСІ ГОНИТВА КРІЗЬ ХАЩУ І переслідуваний, і...
94. Розділ ХСІІ ВИМУШЕНЕ ПОВЕРНЕННЯ Колхаун хапає коня за...
95. Розділ ХСIII ТІЛО З ВІДТЯТОЮ ГОЛОВОЮ Після того як дві...
96. Розділ XCIV ТАЄМНИЦЮ РОЗКРИТО Підсудний змовкає. Ніхто не...
97. Розділ XCV ОСТАННІЙ СВІДОК Це напружене чекання серед...
98. Розділ XCVI УТІК! Ці слова вражають суд, мов удар грому. І...
99. Розділ XCVII ГОНИТВА ЗА ВБИВЦЕЮ Невже кривавому злочинцеві...
100. Розділ XCVIII ЩЕ ЖИВИЙ Убивця лежить крижем на землі. Руки...
101. Розділ ХСІХ ЗАМАХ І САМОГУБСТВО Після другої вимушеної...
102. Розділ С РАДІСТЬ Радість! Атож, радість запанувала...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate