Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Архіпелаг "Павич", острів "Дамаскин" (2003)
59. Тепер зрозуміліше, на яку Думку (Логос) покладала останні надії нещасна Атилія.
І недаремно покладала, адже якщо розкаяння щире, Бог гріхи прощає, - таким є важливе положення християнської доктрини, яка не позбавляє надії на прощення навіть злочинців60. Відтак, справдилися слова Дамаскина, сказані на прощання Николичу: “Коли згадаєте, де нагрішили й кого скривдили, покаєтеся й спокутуєте гріх, борг повернете, тоді вам Йован закінчить храм”. Правда, покаявся не він, а його донька, але ж вона його рідна кров. Недаремно ж два листа Атилії, до батька і Лествичника, закінчуються майже однаково: 1) “Ваша донька Атилія” і 2) “Ваша як донька Атилія”. Отже, якщо хочеш щасливо жити, будувати й володіти храмом (домом, палацом) на землі, то треба прагнути до моральної чистоти - будувати храм на небі.
Тож недивно, що все закінчилося добре: самшит під вікнами Николичів знову став рости, “церква головного майстра Йована, присвячена Введенню Пресвятої Богородиці до Храму” була збудована, і її хазяйку, Атилію, там чекали два подарунки від двох Йованів: два перстені (кожен з літерою “А”) для неї та її нареченого Александара.
***
Іноді доводиться чути різноманітні “аргументи” про неможливість вивчення і особливо аналізу перекладного художнього тексту. Мовляв, вивчаємо “Гамлета” не Шекспірового, а Кочурового (Гребінчиного); мовляв, вивчати переклад, це все одно, що розглядати перський килим з тильного боку; мовляв, “Перевод, он и есть перевод. Продукта”.
Але конкретна робота з конкретними художніми творами свідчать про протилежне: перекладний текст не лише можна, а й потрібно аналізувати. Як слушно зауважив геніальний В.Шкловський, “потрібно працювати на конкретному матеріалі. Суперечки про метод необхідні, але іноді ці суперечки нагадують змагання з плавання на суші… Необхідна реальна робота на реальному матеріалові”61.
Тим більше, якщо взяти до уваги слушну думку Милорада Павича: “Лише погана книга боїться поганого перекладу”...
© Ю.І.Ковбасенко
08.04.2003
Примітки
1. Отже, мабуть, недаремно дія багатьох пре- і власне постмодерністських творів (Х.Л.Борхес. “Вавілонська бібліотека”; У.Еко “Імя троянди” та ін.) відбувається в бібліотеці або довкола неї.
2. “Окрема розмова – про те, що означає бути дворемісничим, як називали це в XVIII ст., що означає бути і ...письменником, і водночас істориком й теоретиком літератури. Подібних випадків більше, аніж ми собі гадаємо. Згадаймо, наприклад, Умберто Еко чи Італо Кальвіно. Сьогодні у світі таких людей стає дедалі більше. Колись це називали poeta doctus.. Можливо, це й не найкращий вираз. Я думаю, те, що робив найбільший вчений поет нашого століття – Борхес – повинно сприйматися з найглибшою шаною. Таким чином, наш час – це час таких дворемісничих, людей, котрі живуть у двох світах – і в науковому, і в літературному” (Незалежний культурологічний часопис “Ї”, Львів, 1999. – № 15; далі – “Ї”).
3. Детальніше про силові лінії літератури постмодернізму див.: Тема, 2002. – № 1; Ю.Ковбасенко. Література постмодернізму: по той бік різних боків // Зарубіжна література в навчальних закладах (ЗЛ). – К., 2002. – № 5. – С.2-12.
4. Интервью с Милорадом Павичем // Иностранная литература, 2002. – №2. (Далі – ИЛ).
5. Такий підхід до тексту є характерною ознакою стилю “плетення словес” (див. нижче).
6. Ясміна Михайлович, дружина М.Павича, письменниця і літературний критик, авторка книги “Оповідання про душу й тіло. Шари та значення прози Милорада Павича”.
7. “Архіпелаг – (від гр. άρχι – “початок”, “головний” та πέλαγος – “море”) – велика група островів, що лежать на незначній відстані один від одного, мають здебільшого однакове походження, подібну геологічну будову, і розглядаються як одне ціле” (Словник іншомовних слів. – К.: Наукова думка, 2000. – С.58).
8. Павич М. Скляний равлик // Всесвіт, 2002. – № 7-8.Далі цитати з тексту оповідань “Дамаскин” і “Скляний равлик” даються за цим виданням із позначками “Д” і “СР”. Українською ці твори надруковані в згаданому числі “Всесвіту” вперше.
9. Ось цікавий уривок діалогу Павича з кор. журналу “Иностранная литература”: “ІЛ. Вас називають постмодерністом, як ви до цього ставитеся? МП. Варто одного разу зізнатися в тім, що ви хозарин, і вас завжди будуть називати хозарином... Утім, нехай називають, мене це зовсім не дратує” (ИЛ).
Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Архіпелаг "Павич", острів "Дамаскин" (2003)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
