Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської

"Потрібно висловлювати нашу молитву не тільки у словах..." — але саме з молитви, втіленої у словах, ми всі маємо розпочинати. За загальноприйнятим духовним вченням Православної церкви, молитву зазвичай поділяють на три основні рівні:

молитва вуст;

молитва розуму, або інтелекту (nous);

молитва серця (чи, точніше, розуму в серці).

Наша постійно повторювана молитва — будемо вважати, що це перший вірш псалма 51, як у авви Лукіана, або Ісусова молитва — починається як молитва вуст, повторювана зі свідомим зусиллям. На цьому рівні наша увага раз за разом відволікається, але знову й знову, твердо, але без насилля, її слід повертати назад, до змісту того, що ми повторюємо. Тоді молитва переростає у наступний рівень: її промовляють не тільки вустами, а й розумом — можливо, тільки розумом, без промовляння слів уголос. Потім настає ще один рівень — молитва сходить від розуму до серця. Розум і серце поєднуються в акті молитви.

У цьому контексті під "серцем", як ми вже бачили¹⁸, розуміють не просто вмістилище емоцій та почуттів, а як у Біблії — осердя нашої людської особистості, центр усього нашого єства. Коли наша молитва стає, у найповнішому значенні цього слова, "молитвою серця", ми вже перебуваємо на порозі безнастанної молитви, тієї "внутрішньої" постійної молитви, про яку йшлося раніше. Істинна молитва серця — це вже не те, що ми повторюємо, а частина нас самих, як дихання або биття серця. Так, з Божою милістю, молитва стає вже не тим, що людина повинна промовляти, а тим, що саме промовляє у нас: за визначенням свт. Феофана Затворника, вона перестає "вимагати зусиль", а стає "саморушною". Молитва, що починалася як певна діяльність, переростає у безперервний стан — це мав на увазі Фома Келанський, коли говорив про св. Франциска Асизького: "Усім своїм єством він був не стільки людиною, що промовляла молитви, скільки сам перетворився на молитву" (totus, поп tam orans quam oratio factus)¹⁹.

Для прп. Ісаака Сиріна ця безнастанна молитва серця — це не стільки "наша" молитва, скільки молитва Святого Духу всередині нас:

"Учень. Що є вершиною усіх зусиль аскетичного життя, досягнувши якої, людина знала б, що життя її стало довершеним?

Учитель. Це відбувається, коли людина стає достойною безнастанної молитви. Коли досягла вона цього, зійшла на висоту всіх чеснот, то стає вона пристанищем Святого Духа. А якщо хтось не прийняв з усією готовністю цей дар Утішителя, то не може він вільно перебувати у безнастанній молитві. Коли Дух Святий вселяється в когось з людей, то не припинить той молитви, бо сам Дух молиться у ньому завжди. Тоді — спить ця людина чи ні — молитва не припиняється в душі її. Їсть вона чи п'є, спочиває чи щось робить, навіть коли поринає вона у сон, вільно випускає її серце аромат молитви. З цього часу молитва присутня у ній завжди; навіть якщо не молиться вона зовнішньо, молитва здійснюється у ній таємно. Бо, за словами одного з христоносних мужів, мовчання чистих є молитвою, тому що навіть помисли їхні суть Божественні порухи, а порухами чистого розуму суть тихі голоси, які потаємно співають псалми Невидимому"²⁰.

Мовчання чистих є молитвою: навіть мовчання святих, їхній спокій та бездіяльність є молитвою Богу, бо їхня молитва стала невід'ємною частиною їх самих.

Таке значення православна духовна традиція вкладає у слова апостола Павла: "Моліться без перерви". Ні на мить не слід припускати думку, що можна легко або часто досягати стану, описаного прп. Ісааком. Насправді, як випливає з його слів, це не те, чого ми досягаємо власними зусиллями, а дар Божий: Він дарує його тоді, коли забажає, і тим, кого Сам обирає, незважаючи на встановлені нами правила і принципи.

Інколи справді можна досягти безперервної молитви — молитви з розумом у серці — досить швидко. Прп. Силуан Афонський вправлявся в Ісусовій молитві лише три тижні, коли вона досягла його серця і стала безперервною²¹: але насправді це виняток. Отець Агапій, один із старців з Ново-Валаамського монастиря, також ділиться враженням, що молитви з розумом у серці можна досягти доволі швидко:

"З трьох відомих мені людей на одного вона зійшла, як тільки йому сказали про неї; до другого вона прийшла через шість місяців; до третього — через десять місяців, тим часом як на одного великого старця вона зійшла тільки через два роки. Чому так трапляється, один Бог знає"²².

У "Відвертій розповіді мандрівника своєму духовному отцю" ("The way of a Pilgrim") також стверджується, що такої молитви можна досягти досить швидко, майже механічно або автоматично.

Справді, інколи так трапляється. Але слід таки наголосити, що так трапляється далеко не завжди. Навпаки, є багато людей істинно духовного життя, які творили Ісусову молитву смиренно і з вірою протягом багатьох років, але так ніколи і не були наділені благодаттю безнастанної молитви. Я пригадую розмову з нині покійним російським ченцем о. Антонієм, яка відбулася у січні 1963 р. у монастирі св. Савви поблизу Єрусалима. Він сказав мені, що особисто знав багатьох ченців в Іудейській пустелі, які палко молилися, щоб отримати цей дар. Але він запевнив, що жоден з них так його і не отримав. Можливо, додав він, немає Божої волі на те, щоб нинішнє покоління отримало саме цей дар. Хоча він і не згадував серед тих ченців себе, мені здається, що він був серед тих, хто палко молив про цей дар. А він був істинним ченцем, з глибоким розумінням, наділений силою старця.

У зв'язку з цим прп. Ісаак розважливо застерігає:

"Як з багатьох тисяч ледве знаходиться бодай один, який повністю виконав усі заповіді і все законне та досягнув душевної чистоти, так чи знайдеться ледь один з багатьох, хто за великої обережності досягне чистої молитви (...); тому що чистої молитви достойні лише деякі. Не більше ніж одна людина з цілого покоління досягне таїнства, яке знаходиться поза цією молитвою, досягне знання благодаті Божої"

Додати в закладки

  
Переклад Translate