Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
33. Спільне життя чоловіка, дружини й дітей завжди передбачає придушення свого бажання, яке св. Варсануфій називає пролиттям крові. Внутрішня любов, радісна й самодостатня, має бути також жертовною. Про все це говориться під час православного обряду вінчання. У молитвах йдеться про радість, але це радість хреста, "радість, яку благословенна Олена відчула, знайшовши дорогоцінний хрест". Під час кульмінації таїнства — вінчанні молодого й молодої — корони виступають символом перемоги, нагороди, призначеної для тих, що довели свою перемогу над гріховними пристрастями. Але вони водночас є мученицькі корони; без внутрішнього мучеництва, без добровільного страждання не може бути справжнього шлюбу. Коли щойно вінчана пара з процесією три рази обходить коло, священик несе хрест напроти них34, а хор співає гімн на честь святих мучеників: "Ви добре страждали й отримали корони".
Подружжя, так само як ченці та черниці, несуть хрест і є мучениками совісті. Так само й ті, хто неодружений, ті, хто, так би мовити, несвідомо прийняв покликання дівоцтва і прирік себе на целібат, оскільки можливість одружитися так ніколи і не випала. У сучасному західному суспільстві чисельність цієї групи постійно збільшується, ця група широко представлена в нашій церковній спільноті. Православ'я має багату теологію чернечого життя і так само багату, хоча й часто забуту, теологію шлюбу; але поки що православ'я дуже мало дало теології самотніх. Що ж тоді ми маємо говорити третій категорії?
Спочатку ми можемо розкрити два аспекти мучеництва, на яких наголошувалося раніше: співучасть і солідарність. Самотній чоловік чи жінка не обов'язково з самого початку вирішили бути самотніми, але коли він чи вона в душі вирішує прийняти цей стан, тоді те, що спочатку видається позбавленням, може стати здобутком. Так само явна ізоляція самотньої людини може перетворитися на співучасть. Звільнення від безпосередніх сімейних уз, якими він чи вона зазвичай насолоджується, видається, на перший погляд, втратою, але на це можна поглянути з іншого боку: цей вільний час можна використовувати для справжнього співчуття іншим, для служіння особистого або громаді. Маючи багато друзів (але не обов'язково ведучи "суспільне життя" у світському значенні), надаючи особливої уваги молитві про заступництво, людина може бути самотня. За висловом Цицерона, жодна людина не є такою малою, як самотня (numquam minus solus quam cum solus). Але інколи це надзвичайно важко. Без страждань немає нічого цінного; як застерігає нас св. Серафим: "Без страждань немає спасіння"35. Свт. Феофан Затворник стверджує те ж саме: "Душа, невипробувана горем, не придатна ні для чого"36.
Між "червоним" мучеництвом й іншими формами мучеництва існує чітка різниця. Мученик під час гонінь покликаний жертвувати заради всіх, його жертва неподільна і всеохопна. Мученик совісті — чернець або людина одружена чи самотня — покликаний жертвувати собою усе життя, приносячи не одну велику жертву, а безліч маленьких. За словами св. Мефодія Олімпійського, дівоцтво є мучеництвом, "не в один короткий проміжок часу, а протягом усього життя"37. Як написано в Євангелії від Луки, ми мусимо нести свій хрест щодня (9,23).
Висловлена У такий спосіб перспектива може злякати. Але щоденна смерть — це водночас щоденне воскресіння. "В мені щось померло", отже, "в мені щось ожило". Як говорить св. Павло, "як ті, що вмирають, а все живі... як сумні, та завжди веселі" (2 Кор 6,9-10).
Радісний смуток
Отже, зробимо висновок. Мученик — це свідок, свідок не лише розіп'яття, а й воскресіння. Мучеництво містить у собі надзвичайно гострий біль, як фізичний, так і духовний; але страждання мучеників — це смуток, який викликає радість як для інших, так і для них самих. Існує багато свідчень, що мученик прямує назустріч смерті не з похмурим, наляканим обличчям, а з готовністю й сподіванням. Коли проконсул засуджує св. Полікарпа до спалення живцем, він відповідає: "Чому ти чекаєш, роби, що хочеш"; а потім "він був натхненний відвагою й радістю, а обличчя його було сповнене благодаттю"38. Новомученик Миколай Великий ішов на страту "із виглядом, немовби йшов на весілля, а не на смерть"39; коли великомученика Йоана Трапезундського вели на смерть, він "радісно біг по вулиці, немов спраглий олень, що шукає джерело з водою"40.
Церква має достатньо підстав починати більшість своїх гімнів мученикам словом "Радійте!"
Примітки
1 Constance Babington Smith, lulia de Beausobre: A Russian Christian in the West (London: Darton, Longman & Todd, 1983), 26-27, lulia de Beausobre — lulia Mikhailovna, Lady Namier відома своїми книгами The Woman Who Could Not Die (London: Chatto & Windus, 1938), Creative Suffering (Westminster: Dacre, 1940), Macarius, Starets ofOptino: Russian Letters of Direction 1834-1860 (Westminster: Dacre, 1944), а також Flame in the Show (London: Constable, 1945).
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
