Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
51. Юродивий не повчає, не докоряє людям, а виявляє солідарність з ними. Ось чому Симеон спілкується з повіями й тими, кого фарисеї називають "покидьками". Він зближується зі зневаженими, обійденими в любові, убогими, скривдженими: "мої браття й товариші — злидарі"52, за словами, які Никифор вклав у вуста Андрія. Своїм щирим співчуттям він приносить цим людям надію і зцілення. Як Христос, юродивий шукає заблудлу вівцю і приносить її назад на своїх раменах. Він сходить у прірву, щоб витягти звідти інших.
Але може виникнути запитання: чи не міг Симеон навертати грішників в інший, не такий ексцентричний спосіб, не прикидаючись божевільним? Напевне, ні. Юродство відчиняє перед ним такі двері, які б інакше лишились зачиненими.
Якби він просто ходив у таверни чи борделі й там проповідував — хто б його слухав? Тільки завдяки чуйності, лагідній дружбі, веселим пустощам юродивого йому відкриваються серця пияків та повій. Коли Сесіл Коллінз говорить про "дикі, хворобливі прояви ніжності юродивих до страждань кожної живої істоти на землі"53, — ці слова, без сумніву, характеризують Симеона: за його сміхом і обурливими абсурдними витівками в ньому криється величезна ніжність до всіх знедолених. Не прощаючи гріхів, він любить грішника без натяку на власну моральну вищість. "Я тебе не осуджую" (Йн 8,11): як і Христос, юродивий не проклинає і не осуджує, і саме це притягує людей до нього. За Леонтієм, Симеонове апостольство крізь божевілля було дуже дієвим: "Він жартував, і при цьому часто приводив грішних жінок і повій до законного шлюбу... Інших він своєю власною чистотою спонукав до покаяння, і вони йшли в монастир"54. Він жартував, а не докоряв їм чи допікав праведним гнівом.
Крім повій, існувала ще одна група вигнанців, до яких Симеон виявляв особливу ніжність — це були "біснуваті", до яких у давнину ставились дуже жорстоко: "Він особливо співчував одержимим бісами. Часто він приєднувався до них і поводився так само, як вони, і, проводячи багато часу з ними, багатьох зцілив своїми молитвами"55.
Він поділяв їхні страждання: покликанням юродивого є виявлення співчуття до людей, за виразом Коллінза56, "загадкове і всепроникне співпереживання", у повному значенні цього слова. Симеон не пропонує людям відчуженої і безособової допомоги з безпечної відстані, він живе серед них, живе їхнім життям. Молитва юродивого зцілює тому, що він поділяє весь біль тих, за кого молиться. Це саме те, що Чарльз Вільямс називає "обміном" або "жертовною любов'ю" — юродивий забирає собі людський біль, а натомість віддає людям свою віру й чистоту, своє духовне зцілення.
Все це з надзвичайною силою виражено Юлією де Бособр. І чи не можемо ми сказати "християнський" там, де вона говорить "російський"?
"Яким чином співчуття російських людей лікує недуги, зцілює рани і наводить мости від людини до людини? На рівні спільноти або групи це здійснити неможливо; це взагалі неможливо здійснити із збереженням свого класу або суспільного статусу. Це можна здійснити тільки під час безпосереднього й неформального спілкування людини з людиною, коли вони повністю поглинуті цим спілкуванням — без організації, правил, інструкцій...
Той, хто справді вміє співчувати, мусить покинути благополучних людей і своє місце серед них; він мусить піти услід за іншим, зануритись у темні глибини життя — туди, де горе і зло — і бути готовим залишитись там, і повернутися звідти тільки крок у крок разом з іншим...
Зло можна перебороти тільки знанням — знанням зла; а росіяни вважають, що людина може пізнати щось тільки через безпосередню участь, беручи це близько до серця...
Мета юродивого — долучатися до зла через страждання. Він робить це метою свого життя, тому що росіяни вважають, що добро і зло на землі нерозривно пов'язані. Це для нас є великою таємницею земного життя. Де найбільше зло — там найбільше добро. Це для нас навіть не гіпотеза, це — аксіома"57.
Це аксіома, яку втілює юродивий: не буває зцілення без солідарності, не буває спасіння без безпосередньої участі. Цю аксіому покладено в основу воплочення і Гетсиманії.
Якщо юродивий проповідує або пророкує, то часто послуговується не словами, а символічними жестами. В цьому він є послідовником давньої традиції. У Старому Заповіті пророки часто виконують свою місію у провокативній і неймовірній формі, із прихованим значенням: Ісая ходив босим, не прикриваючи своєї наготи (20,2), Єремія носив ярмо, як у рогатої худоби (27,2), Єзекіль випікав хліб з людських фекалій (4,12), а Осія одружився з повією (3,1). Такі символічні діяння були й у житті Симеона. Так, перед великим землетрусом в Емесі він ходив містом і трусив колони будівель, деяким колонам він казав: "Стій", і жодна з них не була пошкоджена землетрусом, одній він сказав: "Не стій і не падай", і вона була зруйнована тільки до середини. Незадовго до епідемії чуми Симеон відвідав школи і поцілував деяких дітей із словами "щасливої дороги, любий", а вчителю сказав: "Не бийте тих дітей, що я поцілував, тому що в них попереду довгий шлях". Коли почалась епідемія, всі діти, яких він поцілував, померли від чуми
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
