Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Артюр Рембо Вірші Переклад Всеволода Ткаченка та ін.
XII. ЗАЧАРОВАНІ
В імлі й хуртечі, почорнілі,
Під сяючим вікном присіли
П'ять душ осіб
Малих, побачивши,- о леле! -
Як руки пекаря дебелі
Вчиняють хліб.
Очей не зводять із правиці,
Котра садовить паляниці
В пічну діру.
Їм чути, як печеться тісто,
Як пекар пісню бадьористо
Затяг стару.
Червоним душником зігріті,
Немов грудьми, не зрушать діти
Ані на крок,
Коли для когось на святвечір
Багато навиймають з печі
Пухких пасок,
Коли з-під чорної бантини
Співають запашні скорини
Та цвіркуни.
Повіяло життям із поду.
Так не раділи в лахах зроду
Ніде вони.
Ісусам, памороззю вкритим,
Віднині гарно стало жити.
Вони гуртом,
До ґрат припавши писочками,
Глухими зовсім голосами
Гугнять псалом
І, нерозумні, б'ють поклони.
Їм, як на небі, із заслони
Вогні горять.
Так гнуться, аж тріщать штанини,
І на вітриську сорочини
Аж тріпотять.
XIII. РОМАН
І
Не до серйозності в сімнадцять років вам. .
Чудовий вечір. Геть і пиво, й лимонади,
І світлом сяюче кафе, де шум і гам.
Ви поспішаєте під липи еспланади.
А липи запашні червневої пори!
Від їхніх пахощів вам хочеться дрімати.
І з гулом передмість близьких несуть вітри
І запахи лози, і пива аромати.
II
Ви помічаєте в галуззі між гілляк
Шматинку темної мізерної блакиті,
Яку приколото зірницею сяк-так.
Вона і мерехтить, і розтає щомиті.
Сімнадцять років! Ніч! Дерев квітучих пах
П'янить вам голову, немов солодкий трунок.
Ви вештаєтесь скрізь, і раптом на вустах,
Неначе звіреня, здригнувся поцілунок.
ІІІ
Робінзонади вам, безумцю, не страшні,
Коли висвітлює ліхтарня бліднувата
Тендітну панночку в ошатному вбранні
Під тінню коміра напудженого тата.
Вона, вас визнавши наївним простаком,
Ще раз оглянеться з-за татової спини
І закаблуками пристукне заразом.
А на вустах у вас завмерли каватини.
IV
Ви закохалися й до серпня зайняті.
Вона ж над вашими сонетами регоче.
Всі друзі йдуть од вас, ви збилися з путі.
А потім і вона вам відписать захоче!..
Під вечір... ви йдете в кафе, де шум і гам.
І замовляєте пивця чи лимонаду.
Не до серйозності в сімнадцять років вам,
Як пахне липами, що вкрили еспланаду.
20 вересня 70
XIV
«...Французи сімдесятого року, бонапартисти, республіканці,
згадайте про ваших батьків у 92 році і т. д. ...»
Поль де Кассаньяк
(«Країна»)
Хто на війні поліг у дев'яності роки,
Хто під цілунками свободи дуже зблід,
В сабо йдучи, ярмо трощили ви жорстоке,
В яке запряжено людський увесь наш рід.
Кремезні та палкі мужчини серед шквалу,
У кого билися закохано серця.
О воїни, яких у полі на поталу
Повіддавала смерть, шляхетна краля ця.
Ви кров'ю власною брудну змивали велич
При здобутті Валмі та італійських селищ.
Мільйоне страдників, чий ніжний зір погас.
Під королівськими зігнувшись канчуками,
Ми ще й Республіці дамо заснути з вами.
А кассаньяки знов нагадують про вас.
Написано в Мазасі 3 вересня 1870
XV. ЗЛО
Тоді, як на небес блакитнім гобелені
Палають, наче кров, плювки шрапнель жахних.
Як у вогонь полки, червоні чи зелені,
Ідуть повз короля, який глузує з них,
Як звалює людей скажений шал на купи,
Мов перемелений, димуючий погній,-
В траві, у радості, нещасні влітку трупи,
Природо-матінко, це рід священний твій! -
Тоді сміється Бог із ладану, з узору
Церковних скатертин, із чаш, із вівтарів -
І засинає він під славоспіви хору,
І прокидається від схлипу матерів,
Що в чорних очіпках заходять до собору,
І в кожної мідяк - за сина, що згорів...
XVI. КЕСАРЕВІ ЛЮТОЩІ
Йде чоловік блідий проз травники квітучі
У чорнім сюртуці, з сигарою в зубах.
Він квіти Тюїльрі пригадує жагуче,
І вогники лихі поблискують в очах.
Бо оргії його наситили вдостачу
За двадцять літ, коли хвалився він: «Я вмить
Свободу погашу, немов свічу гарячу...»
Свобода знов живе! І це йому болить.
Що з імператором, чиє наймення в карах
Шепоче він, про що жалкує повсякчас,
Не знатиме ніхто. У нього зір погас.
А може, він згадав про кума в окулярах
І бачить, як пливе серпанком голубим,
Неначебто в Сен-Клу, з його сигари дим.
Книга: Артюр Рембо Вірші Переклад Всеволода Ткаченка та ін.
ЗМІСТ
На попередню
|
|
