Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО АВГУСТА
Юпітер - вірим, чуючи грім його,-
На небі править. Тут - буде Август наш
За бога сущого, як тільки
Персів жорстоких здолає й бритів.
Чи воїн Красса й справді, на сором нам,
Чужинку взявши, вже й сивини дожив -
Сенате! Звичаї ганебні! -
З ворогом-тестем в одному війську?
Під перським берлом - марс і апул живуть,
Щити забувши, тогу, й ім'я своє,
Й вогонь у храмі Вести вічний,
Хоч і стоїть Капітолій в Римі.
Регул, усе це передбачаючи,
На мир безславний згоди не дав колись,
"Бо,- думав консул,- скільки шкоди
Може цей приклад завдати Риму,
Якщо не згинуть ті, що в полон пішли,
Жалю не гідні! В храмі пунійському
Знамена римських військ я бачив,
Бачив, як меч віддає без бою
Наш воїн; бачив: римлянин наш іде,
Мов раб, у путах, руки за спиною,
А брами - навстіж. Орють знову
Поле, що ним крокував наш воїн.
Кому ми волю вернемо золотом,
Чи й звагу вернем? - Збитком помножите
Ганьбу їх. Вовні побруднілій,
Як не біли,- не повернеш блиску.
Не хоче й мужність, раз хоч утрачена,
До тих вернутись, хто не цінив її.
Чи сарна, вирвавшись із сітей,
Стане на бій? Чи хоробрим буде,
Хто здавсь на ласку пуна зрадливого?
Чи той в повторній битві поб'є його,
Хто чув, як пута рук торкнулись,
Чув - і піддавсь, аби лиш не вмерти?
Хто має намір так ото вижити -
З війною спокій змішує. Сором нам!
А ти, великий Карфагене,
Став іще вищим з упадком Риму!"
Дружині й дітям навіть обнять себе
Не дав він, кажуть: мов полоненик той,
Що прав позбавлений, незрушно
Погляд суворий у землю втупив.
Коли ж цю раду, досі ньчувану,
Не без вагання врешті прийняв сенат -
Мерщій сумних лишає друзів
Кроком твердим той вигнанець славний.
Хоч знав він добре, чим його варварський
Мучитель стріне, все ж відсторонює
Близьких і рідних з-перед себе -
Всіх, що спиняють його як можуть.
Мов суперечку поміж клієнтами
Владнавши врешті й суд покидаючи,
Спішить він на поля Венафра,
Щоб одпочить, чи в Тарент спартанський
ДО РИМЛЯНБезвинно будеш, Риме, покутувать
Батьків провину, поки святинь своїх
Не відбудуєш, поки пилу
Й диму а обличчя богів не зчистиш.
Ти доти владар - поки богів слуга;
У тім - початку, в тім і кінця шукай:
Боги зневажені злощасний
Край гесперійський не раз карали.
В лиху годину проти парф'ян ми йшли:
Пакор з Монезом двічі побили нас,
І на скупе намисто, горді,
Римську ясну насиляли здобич.
В часи усобиць мало Не впав наш Рим:
Ішли вже даки, вже єгиптянин плив -
Рядами суден цей грозив нам,
Ті - вже виймали стрілу летючу.
Гріхом багатий, вік наш насамперед
Сплямив подружжя, сім'ї, домів уклад;
І вже рікою пролилися
Біди на край та на весь народ наш.
Ледь-ледь дозрівши - в танці вабливому
Дівча вже вправне, вже воно знається
На різних тонкощах кохання,
Змалку-бо марить гріхом солодким.
Заміжня - тут же, в колі бенкетному,
Гульвіс шукає - й першому-ліпшому,
Ліхтар одсунувши проворно,
Вже подає ту соромну втіху.
Ото з-за столу, з мужем умовившись,
Встає швиденько - хай лиш гендляр кивне
Або ж іспанський мореплавець,
Ласий купець на такі-от речі.
Невже в подібних сім'ях та юнь росла,
Що кров'ю пунів море забарвила,
Зламавши Пірра й Антіоха,
І Ганнібала, в бою страшного?
Були це діти воїнів-ратаїв,
Що твердь сабельську в поті чола свого
Весь день лупали й на веління
Владної матері хмиз носили,
Коли подовжить тіні верхів гірських
Західне сонце, зніме ярмо з волів
І, Віз до заходу звернувши.
Ніч приведе, благодатну пору.
Чого не сточить згубного часу плин?
Батьки минулись, гірші, ніж предки їх,
На світ привівши нас, марніших,
Ми ж - іще гірше дамо поріддя.
ДО АСТЕРІЇНащо стільки тих сліз? -Хай-но Зефір війне,
Світлий вісник весни - й Гіг твій, Астеріє,
Вже з набутком віфінським,
Вірний, спраглий тебе, примчить.
Нот аж в Орік його, в гавань загнав, коли
Та шалена Коза бурю накликала.
Там у ночі холодні
Він частенько сльозу змахне.
Вже хазяйка ним снить, вже посланця вона
Шле до Гіга твого, щоб до гріха схиляв:
Мов, горить, закохавшись,
Бідна Хлоя. Нагадує,
Як-то Прета, було, жінка підмовила
Вкоротити життя Беллерофонтові,
Звівши наклеп на нього,
Надто вже доброчесного.
Мав у Тартар ось-ось,- каже,- й Пелей зійти,
Гіпполіти любов, чесний, відкинувши...
Крутить, як тільки вміє,-
Щоб свого домогтись-таки.
Марно: краще б до скель хитрий намовник той
Палко так промовляв. Ти вже сама гляди,
Щоб не надто вподобавсь
Еніпей, твій сусід, тобі,
Хоч, крім нього, ніхто Марсовим полем так
Не промчить на коні; не пропливе, як він,
З-поміж хлопців так швидко
Через Туську ріку ніхто,-
Дім під ніч зачини, й хоч десь на вулиці
Зойкне флейта не раз - не зазирай туди.
Хоч не раз тобі кине:
"О жорстока!" - несхитна будь.
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
