Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ДО НЕОБУЛИ
Ось він, безталанних жереб: ні в любовній грі забутись,
Ні в вині солодкім туги не втопить, а все тремтіти,
Що хльосне докором дядько.
Син крилатий Кітереї вовни кіш узяв від тебе,
З ним же й прядку, й хист Мінерви відбирає, Необуло,
В тебе красень - Гебр-ліпарець.
Тільки вгледиш, як у Тібрі із плечей змиває мазь він.
На коні й Беллерофонта обжене він; ще й у бігу
Та в бою кулачнім славний.
Вправно спис метнути вміє в стадо оленів, що в полі
Мчать лякливо, й вепра злого, що з кущів на нього кинувсь,
Умлівіч перехопити.
ДО ДЖЕРЕЛА БАНДУСІІО дзвінке джерело, славо Бандусії!
Склом ти сяєш пливким. Радо вином тебе
Втішу й квітом, а завтра -
Ще й козля в подарунок дам.
Вже до герців його, вже до любові звуть
Перші ріжки - дарма: він свою кров палку,
Син грайливого стада,
В струмінь пустить холодний твій.
Спеки люта пора, вогняний Сіріус
Хвиль твоїх не торкне; їх прохолоду п'ють
Кози й вівці захожі,
Віл, оранням натомлений.
Серед інших джерел першим тебе назвуть,
Хай-но вславлю я дуб, що над печерами
Висне, звідки збігають
Гомінкі твої струмені.
ДО РИМСЬКОГО НАРОДУЦезар, мов Геракл,- щойно чув ти, люде,-
Взявсь добути лавр, що платиться смертю,
Ось - між нами він, берегів іспанських
Славний звитяжець!
Мужу хай навстріч вибіга дружина,
Радо шле богам рятівним подяку;
І сестра вождя, й у святкових стьожках,
Як і годиться,-
Матері тих дів і того юнацтва,
Що вберіг він; ви ж, о полеглих діти
Та вдовиці їх,- не зроніть сьогодні
Слова сумного.
Хай цей світлий день, моє справжнє свято,
Думи геть жене - не боюсь убивці,
Не боюся чвар, поки світом править
Цезар великий.
Хлопче! Квітів нам, запашного нарду,
Вин, що знають час заворушень марсів!
Може, ще й Спартак по путі не вгледів
Дзбана якого.
Хай спішить - гукни - і Неера жвава,
Сплівши вмить вузлом свій чорнявий волос,
А якщо, бува, воротар упреться -
Не задирайся:
Сивизна війне - й остигає в серці
До сварок, до звад молодечий запал.
Як скипів би я, молодий ще, в пору
Консула Планка!
ДО ХЛОРІДИЖінко бідного І віка,
Годі вже, схаменись! Май хоч межу якусь
У неславі, в гульні своїй! -
Ти до смерті близька - доки ж гасатимеш
Так безпечно з дівчатами:
Де зірки мерехтять - хмарі не місце там.
Що так личить Фолої, те
Для Хлоріди - ганьба! Краще донька твоя
Юнаків здобуватиме,
Мов менада, якій шалу тимпан додав.
Нота люблячи, глянь,вона,
Мов та кізка, щодня скаче-вистрибує.
Ти ж - за вовну з Лукерії
Сядь, як личить старій: де вже до гри тобі!
Не для тебе троянди вже,
Не тобі вже до дна пити вино п'янке!
ДО МЕЦЕНАТАМідна вежа стрімка, кованих брам замки,
Зграя чуйних собак, пущених з прив'язі -
Для Данаї могли б захистом певним буть
Від нічних перелюбників.
Та над тим укриттям і над Акрісієм
Посміялись собі Зевс із Венерою:
Вільним стане-бо шлях - знали,- нехай лиш бог
Переміниться в золото.
Вільно золото йде крізь охоронців стрій,
Скелі рве залюбки з більшою силою,
Ніж удар громовий: так од захланності
Дім пророка аргоського
До руїни скотивсь. Силою золота
Брами міст розбивав муж-македонянин,
Нищив гордих царів; підкупу сіть не раз
Полонила й вождів морських.
Будуть гроші зростать - піде й журба нова,
До прибутків жага; тим-то й боюсь я так
Видне місце зайнять, о Меценате мій,
Світла гордосте вершників.
Як обмежиш себе - так і боги тобі
Замість того дадуть. Тож, майже голий, я
Перебіжчиком рвусь від багачів - до тих,
Що й малим задоволені.
Тут, у закуті цім, я - можновладнішии,
Ніж, коли б загорнув, що лише з поля взяв
Апулієць-рільник, щоб і життя прожить
Жебраком - серед розкоші.
Чистоводий струмок, гай в кілька югерів,
Завжди певний врожай з наділу скромного
Більшу втіху дадуть, ніж вона в того є,
Хто зжинає всю Африку.
Хоч не я беру мед бджіл із Калабрії,
Хоч у мене й вино - не з -Лестригонії,
Хоч вовнистих овець не для моїх потреб
Випасає галлійський луг -
Все ж не знаю біди. А коли й більшого
Я б собі забажав - то чи б відмовив ти?
Та, що маю свого, радше щадитиму,
Тих бажань уникаючи,
Ніж би мав долучать до Аліаттових
Ще й Мігдонські поля. Скільки бажань у нас
Стільки й зайвих потреб. Добре, кому подав
Скупо лиш необхідне бог.
Книга: Квінт Горацій Флакк Оди Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
