Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Послання Переклад Андрія Содомори
Квінт Горацій Флакк Послання Переклад Андрія Содомори
© Horatius
© А.Содомора (переклад, примітки), 1982
Джерело: Горацій. Твори. К.: Дніпро, 1982.
E-Text: Бібліотека "Nова Dоба";
ЗмістПослання 5. До Манлія Торквата
Послання 8. До Цельса Альбінована
КНИГА ПЕРША 1. ДО МЕЦЕНАТА
Ти, хто початком був пісні моїй, хто й вінцем її стане,
Радиш мені. Меценате, мені, хто, своє одспівавши,
Сходить з арени, вернутися знов-туди ж, на ті грища?
Віком і розумом я вже не той. Гладіатор Веяній,
Меч свій у храмі Геракла повісивши, став селянином,
Лиш би не здатись на милість юрби край дзвінкої арени.
Часто-я добре це чую-мені хтось нашіптує: "Годі!
Випряжи вчасно коня, що старіє, бо хай лиш спіткнеться -
Тут же його й засміють, коли важко ловитиме віддих".
Ось чому, вірші й веселощі всі занедбавши сьогодні,
В інше поринув я весь: краси дошукуюсь, правди,
Думку при думці складаю, щоб кожна була під рукою.
Певно, спитаєш, кого я наслідую, хто мій наставник?
Знай же: такого нема, не складав я присяги нікому.
Здавшись на волю вітрів, то туди, то сюди завітаю.
То я у вирі життя, громадянській чесноті слугую,
Вірний, суворий поборник її, то нараз, послизнувшись,
Знову скочусь до порад Арістіппових: так хочу жити,
Щоб підкорялися речі мені, а не я їм корився.
Довгою ніч видається для тих, кого зрадила мила.
Довгий для наймита день, неквапливістю рік дошкуляє
Дітям без батька під наглядом матері. Так і для мене
Мляво спливає безрадісний час, що відстрочує й досі
Мрію мою і мій задум узятись за те, що доконче
Знати повинен заможний і вбогий, за те, чого, певно,
Ні молодий, ні старий зацурати безкарно не зможе.
Я ж міркування свої на такій ось будую засаді:
Хай гострозорим таким, як Лінкей, ти ніколи не будеш,
Мазі, однак, не цурайсь і каправих очей не занедбуй.
Хай з непоборним Гліконом довіку тобі не зрівнятись,
Все ж не дозволь, щоб тебе покрутила вузлами хірагра.
Хоч до якоїсь мети дотягнись, коли далі не можеш.
Скупість, скажімо, й жадоба кипить у душі твоїй хворій -
Є на те рада: розумні слова й настанови, якими
Ти вгамував би свій біль, поступово долаючи хворість.
Пухнеш од прагнення слави - є книга, яку прочитавши
Тричі, але без передсуду, тут же полегкість одчуєш.
Заздрісний, млявий, пияк, забіяка, гультяй і гнівливий -
Жоден із них не здичавів аж так, що вже и не розм'якне,
Хай лиш освіті він вухо своє терпеливо наставить.
Хиб уникати-також є чеснотою; дурості збутись-
Перший до мудрості крок. А яких ти зусиль докладаєш,
Щоб не зазнати невдачі на виборах, щоб не збідніти!
Все це приймаєш за лихо страшне, найчорніше, тому-то
Ладен загнати себе, щоб лише не потрапити в нього:
Ген аж до Індії мчиш, заповзятий купець, через скелі,
Через моря, крізь вогонь; від убогості хоч на край світу
Рад би втекти, а коли б розумнішого раз хоч послухав -
Тут же забув би про все, чого прагнеш тепер нерозумно.
Хто з тих борців, що по селах змагаються, десь на розпутті,
Хто б гордував олімпійським вінком, коли б трапилась певна
Змога й надія без пороху взяти цей дар і без поту?
Золото краще, ніж срібло, від золота краща чеснота.
"Гроші-передусім! Домагайтеся ж їх, громадяни!
Потім шануйте чесноту!"-Від перших рядів до останніх
Ринок гуде; за старим і малий ці слова повторяє,
Лиш рахівницю свою через ліве плече перевісить.
Хай красномовний ти, чесний, розумний, але як не маєш
Рівно чотириста тисяч (шести чи семи ще бракує),-
Будеш плебеєм. А діти в забаві: "Якщо ти не схибиш,-
Будеш володарем!"-кажуть. Про це пам'ятай повсякчасно!
Чистою совість свою збережи, не схиляйсь до лихого.
Хто ж розумніший, чи Росцій в законі своєму, чи діти
В пісеньці тій, що володарем робить того, хто не хибить,
В пісні, яку ще Камілли співали і Курії мужні?
Хто ж тобі кращий порадник: чи той, хто одне лише править:
"Гроші стягай, якщо вдасться, то чесно, а ні -то як можеш!"
(Бач, на слізливого Пупія драми дивитись важливо
3 першого ряду!), чи той, хто повчає тебе, як чинити
Опір Фортуні самій, як у вічі їй, гордій, сміятись?
Хай би спитав мене римський народ, чому не тримаюсь
Звичних для римлян засад, не ходжу попід портики звичні,
Чом не спішу я до того, що всі, не того й уникаю,-
Я відповім, як-то хворому левові мовила в байці
Хитра лисиця: "Тому що сліди мене надто лякають:
Всі, бач, до тебе ведуть, а від тебе- ні одного сліду".
Як мені йти і за ким? Ти ж - мов звір той багатоголовий;
Ті збагатитися відкупом хочуть, а ті, накупивши
Яблук та пряників, ловлять вдовиць, що клюють на принаду,
Як і вдівців грошовитих, щоб мати запевнений спадок.
Інші з лихви непомітно жиріють. То хай уже дбає
Кожен із них про своє. А втім... хіба здатні ті люди
Хоч би годинку малу на сталість якусь спромогтися?
"Де ще є в світі миліша затока, ніж сонячні Байї," -
Скаже багач-і те озеро, й море вже чують квапливу
Пристрасть господаря, поки нова якась примха раптово
Не забреде йому в голову: "Завтра мерщій до Теану
З кайлами, каменярі!" Коли в домі є ложе подружнє,
Хвалить життя одиноке; коли ж одинцем на постелі-
Тут же готов присягти, що найкраще ведеться жонатим.
От і зв'яжи чимсь такого Протея з мінливим обличчям!
Ну а бідняк? Тут посмійсь: комірчини міняє та ліжка,
Лазні, цирульні; у найманім човні так само нудьгує,
Як і примхливий багач на своїй же просторій триремі.
Ось я, підстрижений криво, зустрівся тобі по дорозі -
Будеш сміятись; або з-під туніки вовняної в мене
Вигляне дрантя якесь, або тогу нерівно підв'яжу -
Теж засмієшся. А що, коли розладом розум страждає:
То відкидає жадане, то прагне того, що відкинув;
Так і вирує, незгідний в усьому з життєвим порядком.
Зводить, руйнує, спішить заокруглити чотирикутник?
Вже не смієшся: "Ну й що тут такого?" Мовляв, тут ні лікар,
Ні опікун не потрібен, якого для хворих, звичайно,
Претор у нас виділяє. А ти, хоч і дбаєш про мене,
Гнівом до друга пройнятись готов через те, що недбало
Ніготь обріже собі, хоч той друг і прихильний, і щирий.
Словом, хіба що Юпітеру-батьку мудрець уступає:
Вільний, багатий, красивий, шанований, перший володар,
Ну й переважно здоровий, якби ж то не нежить на нього.
Книга: Квінт Горацій Флакк Послання Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|