Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Послання Переклад Андрія Содомори
4. ДО АЛЬБІЯ ТІБУЛЛА
Альбію, друже, моєї сатири цінителю щирий!
Що ж ти там-думка майне-поробляєш в околиці Педа?
Може, щось пишеш майстерніше й тонше, ніж Кассій із Парми.
Може, блукаючи в лісі цілющім, снуєш собі думку,
Чим керуватись розумному й чесному, як йому жити?
Тілом без духу не був ти ніколи: боги тобі щедро
Вроду й багатство дали і напутили, як ним втішатись.
Ну, то чого ж вихованцеві милому ще б побажала
Нянька, якщо він і мислить, і вміє словами віддати
Думку й чуття, якщо славою він і здоров'ям багатий,
Скромний до того ж, хоча й гаманець дозволяє на розкіш?
Серед надій і турбот, серед гніву й тривог ненастанних,
День привітавши, скажи: "Він заблис мені, може, й востаннє".
Так і всміхнеться тобі крадькома легкоплинна година.
Хочеш сміятись-відвідай мене: з череди Епікура
Я - поросятко гладке, що тонку свою шкіру плекає.
5. ДО МАНЛІЯ ТОРКВАТАМилий Торквате, якщо тільки зволиш на скромному ложі
Гостем моїм прилягти й споживати з селянської миски
Зелень всіляку,-я жду тебе нині при заході сонця.
Маю вино, що розлите за другого консульства Тавра
Між болотами Мінтурнськими та Сінуезьким Петріном.
Є в тебе краще - принось, а ні - вдовольняйся, чим маю.
Вогнище вже палахтить, вже он келихи ждуть тебе чисті.
Кинь ті надії пусті, про багатство забудь, не турбуйся
Справою Мосха: завтра-бо-день, коли Цезар родився.
Довше й поспати не гріх, а сьогодні й до півночі можна
Милу розмову снувать під зірками липневої ночі.
Що мені долі дари, якщо з них я не матиму втіхи?
Хто запопадливо гроші гребе для свого спадкоємця,
Той божевільному брат. Ну, а я, розсипаючи квіти,
Питиму! Хай собі кажуть, що я легковажний, хай кажуть!
Що не під силу сп'янінню? Воно таємницю розкриє,
Мріям наснаги додасть, піджене боязкого до бою,
Зніме тягар із душі, роздмухає хист до мистецтва.
Хто красномовним не став, піднімаючи спінений келих?
Хто, хоч і в путах суворої вбогості, пліч не розправив?
Я вже й охоче, і вміло подбаю про те, щоб на килим,
Трохи брудний, чи на сплямлену хусточку ти мимоволі
Носа не морщив, щоб ти, наче в дзеркалі, в кухлі, тарілці
Бачив себе; щоб не втерся між нас, у тісне наше коло,
Гість, що виносить слова за поріг; постараюсь, щоб рівний
З рівним сидів. Запрошу для тебе Септіція, Бутру,
Звісно, й Сабіна (хіба вже запрошений кимсь або має
Милу якусь і йому не до нас). Супровідникам вашим
Теж будем раді. А втім, що густіша юрба, то частіше
Пахне козлом. Напиши, кого ще сповістити, й, відклавши
Справи щоденні, дверми потайними втечи від клієнта.
ДО НУМІЦІЯЩоб не лишень осягти, а й утримати щастя - є спосіб,
Мабуть, єдиний, Нуміцію: не дивуватись нічому.
Є ж бо такі, що на сонце й зірки, й на те, як у році
Пору несхибно зміняє пора, споглядають спокійно.
Ну, а, скажім, на багатства земні, на скарби, що далеке
Море арабам дарує й індійцям., на ті галасливі
Грища, на ласку юрби та на оплески римського люду-
Як нам дивитись? Які почуття виявляти при тому?
Той усе прагне майна, цей - тремтить над майном, та обоє
Страх відчувають однаковий: їх невідоме лякає,
Бо ж на дорозі обом може стати сліпа випадковість.
Радісний він чи в журбі, сподіванням живе він чи страхом -
Наче й різниці нема, бо ж однаково весь ціпеніє:
З горя-коли не щастить; від утіхи-коли пощастило.
Чесного хай називають злочинцем, розумного-дурнем
Тільки за те, що в самій доброчесності міри не знає.
йди й подивляй тепер бронзу чи мармур митців стародавніх,
Блиск самоцвітів чи срібло, чи шат пурпурових сіяння,
Чи красномовством пишайсь перед натовпом тисячооким.
Ранком на Форум спіши, а додому під ніч повертайся,
Тільки б той вискочень Мут на приданім, дружининім полі
Більшого збору не мав, бо тоді вже б не він тобі заздрив,
А навпаки: ти-йому (чи ж не сором?), нижчому родом.
Що б у землі не таїлось, те вирине з часом до сонця;
Що б не блищало на ній - піде вглиб. І дарма тебе нині
Бачать Агріппові портики, Аппіїв шлях тебе знає,
Все ж доведеться піти, куди Нума й Анк подалися.
Гостру хворобу як тільки в нирках або в боці почуєш,-
Ліків шукай. Хочеш жити щасливо (а хто ж то не хоче?) -
Шлях тут один: доброчесність. Прямуй же до неї завзято,
Розкошам наперекір. Та коли доброчесність для тебе -
Слово пусте, а в священнім гаю ти помітив лиш дрова -
Гавані, значить, пильнуй, щоб азійський товар прибутковий
Іншим до рук не потрапив. Зіб'єш ото тисячу круглу,
Потім ще другу, ще й третю, четвертою-вивершиш купу.
Гроші всевладні й дружину дадуть (не без посагу, звісно),
Друзів, довір'я, красу й родовитість. Того, хто при грошах,
Навіть Венера вславляє й Пейто, красномовна богиня.
Має рабів каппадокський володар, та грошей-бракує.
Ти ж не наслідуй його! Попрохали якось у Лукулла
Сотню плащів для театру позичити. Той здивувався:
"Сотню? Навряд чи знайду. Та розглянусь і скільки вже буде,
Стільки й пришлю". Незабаром він пише: "П'ять тисяч знайшлося.
От і беріть свою сотню плащів, а то й всі повиносьте".
Що ж бо то, справді, за дім - без речей, про які забуває
Навіть господар, хіба що злодії про них пам'ятають?
Отже, якщо лиш майно тебе може зробити щасливим,-
Перший спіши до тих справ майнових, повертайся-останнім.
Ну, а якщо тут і почесті, й ласка юрби необхідні,-
Нині ж купімо раба, щоб ім'я нагадав час від часу,
Зліва штовхнувши під бік, щоб шепнув нам, кому з перехожих
Руку подати: "Той в трибі Ведійській, а цей-в Фабіанській
Має вагу: кому лікторів дасть, а кого, не злюбивши,
З білого крісла зіпхне". Того братом назви, того-батьком,
Мило всміхайсь; відповідно до віку споріднюйся з кожним.
Той лиш в обідах, скажімо, кохається,- значить, до світа
Гайда на рибу; м'ясця заманеться-майнемо на лови.
Так і Гаргілій було крізь залюднений Форум раненько
Слугам велів прориватися з сітьми та в'язками ратищ.
Тут же, у всіх на виду, кабана (та не з ловів, а з ринку)
Звільна один з його мулів тягнув. По обіді-на купіль.
От і забудем, що личить, що ні, до церітів подібні,
Люду без прав, до юрби веслярів непутящих Улісса,
Що позабули свій край, забороненій звабі піддавшись.
Отже, якщо без любові й утіх, як Мімнерм запевняє,
Жити не варто ні дня, то шукай собі втіх і любові.
Ну, на все добре. Бувай. Та коли на щось краще натрапиш -
Радо й мені сповісти. А тим часом-і цим вдовольняйся.
Книга: Квінт Горацій Флакк Послання Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
