Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ГомерІліадаПереказ для дітей Катерини Головацької
НІЧ ПЕРЕД БОЄМ
Міцно спали ахеї, заспокоєні благодійним сном. А цар Агамемнон не міг склепити очей. Тяжко зітхаючи, поглядав він на табір троянців, де палали незліченні яскраві вогнища, і дивувався, чуючи звідти веселі голоси та звуки сопілок. Потім він обертався назад, до темного ахейського табору, і в розпачі рвав собі волосся на голові - так горде серце в ньому стогнало.
Нарешті надумав Атрід розшукати старого Нестора і спитати в нього мудрої ради, як одвернути від ахейського війська неминучу загибель. Швидко схопився він із ложа, підв'язав до міцних ніг сандалії, поверх хітона накинув на плечі вогнисту шкуру величезного лева та приперезав збоку меча.
Брат його рідний Менелай теж не спав у своєму наметі. Краялося болем у героя серце на думку, що через нього загинуть під Іліоном ахеї. Не зміг він довго зоставатися в наметі, напнув на плечі пістряву барсову шкуру, на голову надяг мідний шолом і подався надвір. Гадав він піти на пораду до Агамемнона, та незабаром зустрів його самого, уже вбраного і при зброї. [75]
- Любий брате! - озвався Агамемнон.- Мабуть, всемогутній Зевс одвернувся від нас, а ласку свою віддав блискучому Ректорові. Я ще ніколи не бачив і навіть не чув, щоб протягом дня смертний завдав стільки лиха своїм ворогам, як шоломосяйний Пріамід завдав оце нашому війську. Як нам змагатися з ним, як рятувати військо ахейське? Хочу я скликати наймудріших мужів для останньої ради. Тож біжи до кораблів і поклич Еанта з Ідоменеєм. А я подамся до старого Нестора і разом із ним обійду нічну варту. Зустрінемося ми всі біля брами. Та пам'ятай, брате: хоч кого б ти дорогою стрів - до кожного звертайся чемно, назви ім'я його батька та якого він роду. Навіть подумки ні перед ким не пишайся, треба смиренно нести той тягар, що Зевс поклав на нас, як ми народились.
І брати розійшлися в різні боки.
Агамемнон швидко добувся до пілоського володаря, що спав поблизу свого корабля на м'якій постелі.
Поруч лежала кута зброя та багато оздоблений черес, що ним підперезувався Нестор, ідучи у кривавий бій - ніяк не хотів він коритися сумній старості.
Зачувши крізь сон чиюсь ходу, він підвів голову, та не міг роздивитися потемки.
- Хто це йде? - спитав Нестор.- Хто блукає табором, коли всі навкруги спочивають? Чого тобі треба? Озвися!
І цар Агамемнон озвався:
- Несторе, сину Нелея, великая славо ахеїв!
Ти Агамемнона бачиш Атріда, якого обтяжив
Зевс над усім тягарем турбот безнастанних, допоки
Вистачить в грудях дихання й носитимуть любі коліна.
Так я блукаю, бо сон нездоланний мені на повіки
Ще не лягав,- війною журюся й нещастям ахеїв.
Страшно боюся за долю данаїв, мій дух непохитний
Твердість утратив, я повен тривоги, і серце готове
Вискочить геть із грудей, і тремтять мої пружні суглоби.
Як і тебе щось турбує, бо сон і до тебе не сходить,
То обійдімо сторожу і разом побачим на місці.
Чи не знесилила воїв утома тяжка і дрімота,
Чи не поснули вони, забувши обов'язки варти.
А вороги ж недалеко, і зовсім того ми не певні,
Чи не намислять вони серед ночі на стан наш напасти.
[76]
- О славний Атріде! - вигукнув пілоський володар.- Я радий піти з тобою, а дорогою збудимо інших.
І Нестор почав хутко вбиратися.
Спершу подалися вони до Одіссеєвого намету. Гучно крикнув старий Нестор, і велемудрий володар ітакійський одразу вийшов надвір. Побачивши, хто завітав до нього, він стурбовано спитав:
- Чого ви блукаєте самі темним табором? Чи щось сталося? А чи є якесь діло нагальне?
- О світлий розумом Одіссею! - відказав Нестор.- Не гнівайся, що урвали тобі сон серед глупої ночі. Ходімо з нами та збудимо тих, хто може порадити на раді останній - тікати нам звідси чи битися далі до скону.
І пішли далі втрьох. Невдовзі опинилися вони серед Діомедових воїнів, що спали просто неба, підклавши під голови бойові щити, а поруч виблискували міддю, наче Зевсові блискавки, довгі списи, встромлені гостряками у землю. Тут же на грубій воловій шкурі спав Діомед.
Штовхнувши його, Нестор голосно мовив:
- Підведися, могутній Тідеїв сину! Невже ти безтурботно спатимеш усю ніч, хоча поряд чатують троянці?
Діомед миттю прокинувся і, підвівшись, здивовано скрикнув:
- Який-бо ти невтомний, старче! Хіба серед ахеїв немає когось молодшого за тебе ходити табором і будити вождів?
- Так, є безліч молодших за мене воїнів, та не можу я спати - надто важкий час настав для ахеїв. А якщо ти жалієш мене, Діомеде, то піди мерщій збуди Еанта і приведи на раду до брами, де ми всі зберемося.
От позбирались вони й опинилися біля сторожі,
Та не поснулих начальників тої сторожі застали -
В повнім озброєнні всі на місцях недріманно сиділи.
Ахейські вожді перейшли рів і посідали в чистому полі - на тому самому місці, куди дійшов із своїм військом стрімкий Гектор та мусив вернути назад, коли нічна темрява вже оповила бойовище. Тепер тут радилися наймудріші ахейські герої.
- Друзі! - перший почав старий Нестор.- Чи є серед вас відважний воїн, що насмілився б нишком пробратися до троянського табору? Він зміг би почути про наміри ворога, зміг би схопити якогось [77] троянця та притягти живцем сюди. Великої слави зажив би той сміливець і дістав би коштовний дарунок.
Запала по тих словах мертва тиша. Нарешті озвався могутній Діомед:
- Несторе, відважний дух спонукає мене іти потай до ворожого табору. Та якби хтось іще був зі мною, більше було б надії на успіх, а в мене бадьорості більше.
Піти разом із Діомедом до ворожого стану зголосилося багато героїв - обидва Еанти, Несторів син Фрасімед, Менелай та Одіссей. Тоді цар Агамемнон звелів Діомедові самому вибрати собі хороброго і спритного супутця, не зважаючи на те, чи він знатного роду і чи має владу в руках.
- Як мені дозволено самому обрати супутця,- сказав на те Діомед,- то хай піде зі мною велемудрий Одіссей, улюбленець грізної Афіни Паллади. З ним удвох ми вирвемося навіть з вогню.
- Не вихваляй мене, Діомеде, не гай часу. Тут мене усі добре знають. Краще поспішаймо, адже ніч майже збігла і невдовзі світатиме. Глянь-бо - зірки вже схилилися до обрію.
Швидко одягли обидва герої міцні обладунки, а на голови - шкіряні шоломи без довгих грив і прикрас. Та й рушили в темряву, залишивши на місці всіх інших вождів. Незабаром почули вони праворуч зойк польової чаплі і щиро зраділи: певне, то Афіна Паллада подавала їм добрий знак.
І стали герої молитися грізній богині:
- Непереможна дочко громовладного Зевса! Почуй наші молитви і вчини так, щоб ми повернулися живими до своїх кораблів, трудне діло здійснивши на радість і славу ахеям. А ми щедро вшануємо тебе - заріжемо гарну теличку, позолотивши їй роги.
Так вони благали яснозору богиню, і вона їх ласкаво почула. Пішли герої далі, схожі на двох дужих левів, пішли крізь нічний морок полем смерті - по трупах, по кинутій зброї та по кривавих калюжах.
А в троянському таборі теж не спали герої. Войовничий Гектор звелів скликати всіх троянських вождів та радників мудрих і, ставши перед ними, гучно сказав:
- Хто з-поміж вас хоче дістати від мене велику винагороду за сміливий і славний вчинок? Дам я багату колісницю та двох найкращих ахейських коней тому сміливцеві, хто наважиться пробратися в нічній темряві до ворожих кораблів та розвідати, чи бойовий ще дух у міднозбройних ахеїв, а чи вони, приборкані троянською [78] зброєю, вже ладнаються тікати й навіть сторожі на ніч не поставили.
Запала довга тиша. Нараз виступив уперед троянець Долон, чоловік непоказний, але вельми спритний на ноги.
- Великий Гекторе! - мовив Долон.- Я згодний пробратися у ворожий табір, аж до корабля владущого Агамемнона, де, певне, ахейські вожді зібралися тепер на раду. Я все почую, все розвідаю, тільки пообіцяй мені віддати мідну колісницю та божественних коней славетного Ахілла, як здобудемо їх у бою.
Пообіцяв Гектор, що нікого з троянців не мчатимуть Ахіллові божественні коні, тільки Долон буде ними пишатися. Втішений цією обіцянкою - ой леле, чи була ж вона чогось варта! - Долон напнув на плечі сіру вовчу шкуру, на голову насунув шкіряний шолом, узяв свою зброю і подався до ворожого стану.
Та повернутися назад Долонові не судилось. Навіть у темряві ночі завважив його хитромудрий володар Ітаки.
- Глянь, Діомеде,- сказав Одіссей,- сюди простує якийсь троянець. Може, то воїн, що хоче добути собі гарний обладунок з убитого, а може, то підглядач таємний, що пробирається до нашого стану? Хай він мине нас, а ми подамося слідом назирці та вдвох його легко спіймаємо або принаймні поженемо до наших кораблів.
Обидва герої сховалися за тілами убитих, а нерозважний Делон швидко їх проминув, не роздивляючись по боках. Тоді ахейські герої кинулися за ним.
...Він спинився був, тупіт почувши,
З думкою в серці, що друзі із Трої його здоганяють,
Щоб із наказом від Гектора в табір його завернути.
Вже як на списа кидок ті підбігли до нього чи й ближче,-
Раптом збагнув він, що то вороги, і кинувсь чимдужче
Геть утікати, вони ж іще швидше за ним подалися,
Наче два пси гострозубі, досвідчені в ловах мисливських,
Оленя гонять чи зайця, услід біжучи безустанно
По лісовій гущині, і з зойками ті утікають,-
Так син Тідеїв удвох з Одіссеєм городоборцем,
Відступ Долону відрізавши, гнали його безустанно.
Нарешті замахнувся своїм довгим списом Діомед і гукнув щосили: Стій, або я кину списа, і тоді ти не уникнеш смерті! [79]
Метнув Діомед свою смертельну зброю, та навмисне схибив, і спис пролетів над самим плечем сторопілого троянця. Вмить спинився Долон, настраханий так, що аж зуби йому цокотіли, а ноги трусились і підгиналися. Підбігли захекані Одіссей з Діомедом і міцно схопили його за руки.
- Не вбивайте мене, а візьміть у полон,- благав, плачучи, троянець,- то дістанете багате викупне. Вдома у нас чимало золота, міді й заліза. А мій батько, дізнавшись, що я у полоні, відразу пришле за мене щедрі дари.
- Не плач і не думай про смерть,- заспокоїв Делона велемудрий Одіссей,- а краще скажи, навіщо ти йшов до ахейського стану вночі, коли всі смертні сплять, потомлені боєм? Чи ти надумав познімати з мертвих зброю для себе? А чи блискучий Гектор послав тебе все роздивитися потай біля наших крутобоких кораблів?
Кваплячись, Долон відказав тремкими вустами:
- (Блискучий Гектор потьмарив мені світлий розум. Обіцяв віддати мені божественних коней Ахілла Пеліда та його колісницю з ясної міді, якщо я проберуся серед нічної темряви до вашого табору. Мав я розвідати, чи ваша сторожа, як і спершу, пильно вартує, чи, може, знесилена вкрай, повкладалася спати, а ваші вожді плекають ганебні думки про втечу.
Посміхнувся Одіссей і мовив:
- Справді, ти зажадав великої нагороди. Звичайним смертним важко впоратися з божественними кіньми Пеліда. Тільки він, син безсмертної богині, може їх приборкати та впрягти в колісницю. Але ти ось що мені розкажи: де зараз Гектор? Де його коні та зброя? Де саме вартує сторожа? І що наміряються чинити троянці?
- Усе я розповім, нічого не приховаю,- поспішно запевнив Долон.- Коли я йшов сюди, великий Гектор збирав старійшин на раду біля могили славетного їла. Ніякої варти нічної сьогодні немає, тільки там, де палають багаття, воїни не сплять і пильнують. Зате союзники наші сплять безтурботно, адже їхні домівки, дружини і діти звідси далеко. Коли хочете потай пробратися до троянського табору, то знайте: позаду, із самого краю, відпочивають фракійці зі своїм володарем Ресом, що славиться величезними кіньми. Вони біліші за сніг, що лежить на гірських верховинах, та стрімкіші за вітер. Золотом-сріблом оздоблено колісницю царя Реса, а золотий його обладунок, здається, зроблений не смертній людині, а вічному богові. [80]
...Невдовзі Одіссей з Діомедом були вже серед фракійців. Ті безтурботно спали, полягавши на землю. Спав серед них і цар Рес. Поблизу стояли коні, біліші за сніг, і тьмяно виблискувала золотом-сріблом царська колісниця.
Кинувся спритний Одіссей відв'язувати сніжно-білих коней, а Діомед... Наче той хижий лев, що потай підкрався до поснулого стада і раптом рве безборонних кіз і овечок,- так дужий Діомед, вихопивши меча, без жалю рубав на смерть фракійців. Дванадцятьом воїнам укоротив він життя, тринадцятим був цар Рес.
Побачивши, що Одіссей вже відігнав трохи коней, Діомед надумав був потягти колісницю за дишло, та нараз перед ним з'явилась Афіна Паллада.
- Пам'ятай про зворотну путь, Діомеде,- суворо звеліла вона.- Вертайся мерщій, поки хтось із безсмертних не збудив ще троянців.
Послухався Діомед яснозорої богині, і незабаром обидва герої вже мчали назад на сніжно-білих конях. Як переможців зустріли їх ахейські вожді, а старий Нестор урочисто промовив:
- Видно, люблять вас Зевс Громовержець і грізна Афіна Паллада!
Книга: ГомерІліадаПереказ для дітей Катерини Головацької
ЗМІСТ
На попередню
|
|
