Пісня про Роланда (із скороченнями)
Пісня про Роланда - одна з французьких середньовічних героїчних поем, які називались у Франції піснями про подвиги (Chansons de geste). В ній оповідається про події, що справді відбувалися в кінці VIII ст. (778 року), коли французький король, "римський імператор" Карл Великий повертався з Іспанії, з походу проти арабів (араби тоді володіли Іспанією) і коли ар'єргард його війська в Ронсевальському межигір'ї Піренеїв був знищений гірським племенем басків. Разом з багатьма іншими французами, передають літописи, загинув і граф Роланд (Хруодланд). Пісня про ці події склалася значно пізніше самих подій (найдавніший запис її належить до кінця XI ст.) і переказує їх зовсім вільно: в центрі оповідання стоїть Роланд, якого зроблено племінником Карла, ідеальним лицарем, втіленням васальної вірності сюзеренові - Карлу. Роландові протиставлено другого васала Карла - зрадника Ганелона; басків-християн замінено сарацинами (арабами), яких автор вважає язичниками, поклонниками неіснуючого бога Махмета (Магомета). В плані поеми досить ясно визначаються три частини: 1. Зрада Ганелона: а) нарада сарацинського короля Марсілія в Сарагосі; б) нарада Карла в Кордові; в) посольство Ганелона та його зрада; г) безвихідне становище ар'єргарда на чолі з Роландом. 2. Смерть Роланда. 3. Помста за Роланда. Спочатку поему було призначено для усного виконання: вона розповідалася, як російські би-ліни, під акомпанемент музичного інструменту. Повний текст поеми складається з 290 строф (або тирад), написаних десятискладовими рядками; закінчення рядків об'єднані співзвуччями останнього наголошеного голосного звука (асонансом,або неповною римою); в кожній строфі пересічно від 12 до 35 рядків.
Король наш Карл, великий імператор, [165]
Сім довгих літ в Іспанії провів.
Гористий край здобув він аж до моря,-
Нема вже замка, щоб йому не здався,
В руїнах всі міста і їхні мури,
Крім Сарагоси на верху гори.
Король Марсілій править там невірний,
Мухмеду служить, Аполліна молить,-
Та не минуть йому за те біди.
Король Марсілій був у Сарагосі.
Пішов він в сад, у тінь дерев плодових,
Приліг на біломармуровий камінь.
Круг нього більш як двадцять тисяч маврів.
Він мовив герцогам і графам так:
"Послухайте, панове, сталось лихо-
Карл, Франції прекрасної король,
Прийшов сюди, щоб всіх нас уярмить.
А тут ні військ, щоб мірятися з ним,
Ні сил таких, щоби його здолати.
Пораду дайте, наймудріші з маврів,
Як рятуватись від ганьби і смерті".
На це хоч би один промовив слово;
Озвавсь лиш Бланкандрін, барон Вальфонди.
III
Вважався Бланкандрін одним з мудріших,
Відважним був і рицарем чудовим,
Готовим королю допомогти.
Він так Марсілію сказав: "Не бійтесь,
Упевніть Карла, гордого чванька,
У вірній службі і приязні щирій:
Пошліть в дарунок львів, ведмедів, псів,
Сімсот верблюдів, соколів сот десять,
Чотири сотні мулів з сріблом-злотом,-
Всього добра на п'ятдесят возів,
Щоб воїнам він міг ним заплатити.
Вже годі в цій землі йому сидіти,
Нехай, скажіть, до Ахена верта,
А ви, мов, пройдете слідом за ним
Якраз в самий Михайлів день святий,
Щоби прийняти там закон Христа
І відтоді його васалом стати.
Щоб честю і майном йому служити.
Дамо йому й заручників, як схоче,
Десятків два, щоб певність мав у цім,
Дамо йому хоч би й своїх синів,-
На муки перший я б свого послав!
Вже ж краще їм голів своїх позбутись,
Ніж мали б ми маєтки й честь згубити
І жебраками стать у цій землі".
XII
В тіні ялини сів могучий Карл,
Своїх баронів кличе він на раду.
Прийшов Оджьєр, Турпін-архієпископ,
Старий Річарт, його небіж Анрі,
Хоробрий граф гасконський Ацелін,
Тедбальт із Реймса й брат його Мілон.
Крім цих прибув Джерін, був там Джер'єр,
Прийшов також на раду граф Роланд
І сміливий та славний Олів'єр.
Багато франків з франківської землі
На заклик Карла до його прийшло.
Також і Ганелон, що Карла зрадив,-
Так почалась та нещаслива рада.
XIII
"Мої барони, - мовив Імператор, -
Марсілій-цар прислав послів до мене.
Він обіця нам блага незліченні:
Ведмедів, львів, пов'язаних хортів,
Сімсот верблюдів, соколів сот десять,
З арабським злотом сот чотири мулів, -
Всього добра на п'ятдесят возів, -
І просить нас до Франції вертатись.
Він прийде сам в мою столицю Ахен
Прийнять закон спасенний, христіанський;
Хрестившись, - буде ленником моїм.
Так каже. В мене ж сумніви чималі".
На те барони: "Слід остерігатись". [166]