Умови функціонування підприємств та організацій нині різко змі-нюються на макро- та мікроекономічному рівні. Так, підприємства в умовах централізовано-планової економіки відрізнялися від анало-гічних орієнтованих на ринок підприємств як за окремими характе-ристиками, наприклад за розмірами (в СРСР переважали великі, іноді гігантські підприємства), так і за «поведінкою» в зовнішньому середовищі. Навіть в умовах перехідної економіки, не кажучи вже про ринкову, неприйнятними стають жорстке адміністрування, тра-диційно «соціалістичні» методи планування на перспективу на ос-нові досягнутого рівня та екстраполяційних моделей, орієнтація не на ринкові потреби, а лише на можливості виробництва тощо. Це означає, що кожному підприємству тепер потрібно самостійно розв’язувати проблеми, які раніше або не виникали, або розв’язувалися іншим способом на іншому рівні.
Нині існує кілька «концепцій підприємства»: ресурсна, інформа-ційна, поведінкова тощо. Усе більше прихильників здобуває концепція підприємства як «відкритої системи» (рис.1.1). У табл.1.1 наве-дено порівняльну характеристику «закритого» та «відкритого» підприємств, яка дає змогу визначити переваги останнього.
Діяльність будь-якого підприємства можна описати з точки зору моделі «вхід — вихід»: на вході підприємства є всі види матеріальних і нематеріальних ресурсів (сировина, техніка, персонал, фінанси, ін-формація тощо), а на «виході» — товари, послуги, висококваліфіко-ваний персонал та ін.
Діяльність підприємства — це погоджений у часі та просторі поток ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, грошей, трудо-вих ресурсів, інформації), а також їх запасів, які допомагають ба-лансувати та підтримувати ці потоки для отримання запланованих результатів діяльності.
Рис.1.1. Концепція підприємства як «відкритої системи»
Таблиця 1.1
| Параметри | «Закрите підприємство» (техніко-економічна система) | «Відкрите підприємство» (соціально-економічна система) |
| 1. Філософія | Управлінський раціоналізм | Системний, ситуаційний підходи |
| 2. Умови діяльності | Стабільні | Змінюються |
| 3. Успіх досягається завдяки | Раціональній організації виробництва, зниженню витрат за рахунок внутрішніх резервів, зростанню продуктивності праці, ефективному використанню ресурсів | Адаптації до зовнішніх факторів, пошуку та реалізації нових можливостей розвитку (за змістом і співдією); техніко-організаційним факторам, що залежать від змін у зовнішньому середовищі |
| 4. Цілі й задачі | Структуровані цілі досягнення певних параметрів; діють тривалий час; кооперація та концентрація | Різноманітність цілей; перевага цілей розвитку |
| 5. Стратегія | Зростання обсягів (масштабів) виробництва; поглиблення спеціалізації | Підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту; диверсифікація; інновації |
| 6. Організаційні структури управління | Основа побудови — функціональна ознака; чіткий розподіл праці, спеціалізація, концентрація; визначення обов’язків у стандартних документах | Основа — децентралізація різних типів; багатоваріантність форм; гнучкість, універсальність; частина ланок має тимчасовий характер; система автономних виробничо-управлінських підрозділів (наприклад, СГЦ) |
| 7. Механізм управління | Основа — довгострокове планування та ефективний контроль усіх видів | Основа — виявлення проблем і генерація нових рішень; стратегічне управління переважно за «слабкими сигналами» |
| 8. Вимоги до персоналу | Знання технічних компонентів виробничого процесу; знання економіки та організації діяльності свого підприємства; орієнтація діяльності: чітке та організоване виконання планів та інших рішень, які доводяться «згори»; чітке виконання встановлених норм і правил | Керівники-підприємці, сполучення спеціальних професійних знань з широким світоглядом; ініціатива на всіх рівнях управління, можливість прояву талантів; організаційна культура як основа поведінки |
Кожне підприємство «відповідає» за свою перспективу самостійно, а в ринковій економіці може бути перспективою як успіх, так і розорення.
Самостійне «відкрите» підприємство у перехідній та ринковій економіці постає перед розв’язанням таких завдань:
дослідження ринку та виявлення потреб споживачів для забезпе-чення існування підприємства в довгостроковій перспективі;
самостійне визначення цілей розвитку та підтримки власної жит-тєздатності;
визначення необхідних обсягів виробництва, структури поста-чання та постачальників;
налагодження ефективних зв’язків з партнерами та організація-ми-регуляторами; громадськістю для формування позитивного імі-джу — головного «капіталу» підприємства;
створення та постійне поповнення власних банків даних і знань, які б забезпечували обгрунтування рішень, що приймаються, та за-хист інформації (комерційної таємниці) від конкурентів;
забезпечення конкурентоспроможності підприємства завдяки ви-бору адекватних стратегій та нагромадження (підтримки) конкурентних переваг тощо.
інвестування (визначення джерел і напрямків використання інве-стицій) та управління фінансами підприємства з метою отримання високих економічних результатів діяльності (прибутковість);
визначення необхідного для існування та розвитку підприємства кадрового складу з конкретними кількісними (чисельність) та якіс-ними (кваліфікація) показниками;
використання досягнень науково-технічного прогресу завдяки налагодженню (або без нього) спеціальної інноваційної підсистеми управління.
Зазначені завдання не охоплюють усього переліку, з яким кожне підприємство нині стикається у своїй діяльності, однак основні пе-релічено. Головне тут — зміна концепції підприємства та управлін-ня ним: з «основної ланки соціалістичного виробництва», розміще-ної «внизу» ієрархії управління, підприємство поступово стає самостійним ключовим, центральним елементом економічної діяль-ності держави.