На підставі загальної характеристики мислення людини й вирізнення його типів (різновидів), можна визначити особливості мислення юриста. Основою виникнення і розвитку мислення юриста є його конкретна професійна діяльність, яка класифікується як правова діяльність. Правова діяльність як синтез практичної і теоретичної діяльності регламентується законом (нормами права). Різновидами правової діяльності є правотворчість, правозастосо-вування, правотлумачення і т.д., а залежно від спеціалізації — слідча, судова, експертна, консультативна і т.д.
У процесі правової діяльності юриста розвивається професійна інтуїція, професійне мислення як єдність практичного і теоретичного розуму, що дозволяє більш раціонально, системно й доцільно вирішувати задачі та проблеми, які стоять перед ним.
Професійне мислення юриста за змістом визначається правом, тому його ще називають правовим мисленням.
Правове мислення здійснюється на підставі державної мови, спеціальної юридичної термінології та правових понять.1
Реальне мислення людини, яка займається будь-якою діяльністю, це єдність психічного і логічного процесів, але, залежно від специфіки дослідження, логіка абстрагується від психологічних особливостей мислення.
Головні особливості правового мислення — системність, оперування правовими термінами, які мають специфічний юридичний смисл, підпорядкування принципам права, регламентованість вимогами закону, логічність, тобто, обгрунтованість законами логіки.
У процесі своєї професійної діяльності юрист може мислити раціонально і нераціонально, логічно і алогічно, творчо і нетворчо.
Проявами і, відповідно, результатом його творчого мислення можуть бути висунення нових ідей, версій, введення в юридичну науку (теорію) і практику нових понять, створення нових теорій права, нових нормативно-правових актів, необхідних для правового регулювання певних сфер суспільної діяльності людей. В наш час виникнення нових видів діяльності людей зумовлює необхідність їх правового регулювання і, відповідно, створення певних нормативно-правових актів. Наприклад, в результаті того, що все більше країн світу включається в процес дослідження космосу, виникло космічне право як сукупність міжнародноправових принципів і норм, яке встановлює правила, що їх мають дотримуватися держави у своїй діяльності в космосі. Негативний вплив людини на оточуючу природу (біосферу) "породило" екологічні проблеми, суспільне вирішення яких неможливо без особливих нормативно-правових актів (екологічне право).