При визначенні предмета науки логіки у логіко-філософській літературі беруть до уваги три аспекти: онтологічний (філософське вчення про буття), гносеологічний (пізнавальний) та формально-логічний. В онтологічному аспекті визначається об'єктивна основа науки логіки — об'єктивне існування предметів, явищ, процесів (емпіричних об'єктів), між якими існують різноманітні взаємозв'язки (причинно-наслідкові, просторові, часові, генетичні та ін.), тобто те, що називають "логікою речей". У гносеологічному (пізнавальному) аспекті визначаються процес відображення "логіки речей", "логіки подій" у "логіці понять" і становлення системи понять (категорій), які охоплюють сутність об'єктивно існуючих речей, явищ і процесів. У формально-логічному аспекті визначаються необхідні взаємозв'язки між логічними формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами), які зумовлені не змістом мислення, а лише його структурою. Усі ці аспекти постають в єдності. Враховуючи цю єдність, можна дати таке визначення предмета науки логіки:
Логіка — це наука, яка вивчає закони і форми розумової діяльності людей, принципи і засоби побудови правильних суджень і міркувань про предмети і явища об'єктивного світу, методи формалізації знання як результату пізнавального процесу.
Особливості логіки як науки:
- вивчає закони і форми розумової діяльності людей на підставі аналізу їх мовних висловлювань, тобто через реалізацію (матеріалізацію) результатів розумової діяльності у мові; створює свою специфічну мову (логічну мову) для аналізу структури мислення і формалізації знання.
- вивчення логіки потребує зосередження і систематичного підходу. Усі розділи підручника взаємопов'язані, не можна зрозуміти наступну тему, не засвоївши попередню. Вивчення логіки потребує багато часу і певних зусиль. Як сказав один мудрець: "У водах логіки не слід плисти з піднятими вітрилами".
- засвоєння теоретичного матеріалу з логіки ще не означає, що людина зможе застосовувати його на практиці. Знайти вихід з цієї ситуації можливо поєднавши теорію з вирішенням практичних завдань. У зв'язку з цим після вивчення тієї чи іншої теми рекомендується виконати відповідні практичні завдання, а також якомога частіше свідомо застосовувати набуті логічні навички у повсякденному житті, при написанні контрольних та курсових робіт, засвоєнні матеріалу юридичних дисциплін, у дискусіях, суперечках тощо. Лише за цих умов людина зможе навчитися логічно правильно мислити, не припускаючи елементарних логічних помилок в своїх міркуваннях і розпізнаючи їх у міркуваннях інших людей.
У результаті успішного засвоєння теоретичного матеріалу і відпрацювання його на практиці студент зможе:
♦ виявляти основні поняття в тексті, з'ясовувати їх структуру, встановлювати відношення між ними;
♦ логічно правильно поділяти, класифікувати, визначати поняття;
♦ знаходити помилки у поділах, класифікаціях, визначеннях, критикувати їх і не допускати в своїх міркуваннях;
♦ виявляти логічну структуру висловлювань і на підставі цього витлумачувати їх;
♦ міркувати відповідно до законів логіки; знаходити помилкив текстах і міркуваннях інших людей, пов'язані з їх порушенням;
♦ аналізувати запитально-відповідні ситуації, логічно коректно задавати запитання і давати відповіді на них;
♦ виявляти міркування, вихідні положення і наслідки, що містяться в тексті;
♦ виводити раціональні висновки а наявної інформації відповідно до правил і законів логіки;
♦ логічно грамотно будувати свої міркування і знаходити помилки в міркуваннях опонентів;
♦ конструювати коректну аргументацію;
♦ переконливо критикувати аргументацію опонента;
♦ уникати типових помилок в аргументацій та критиці;
♦ розпізнавати прийоми маніпулювання співрозмовником і протистояти ним.
Оволодіння навичками логічного мислення має особливе значення для юристів, специфіка роботи яких полягає у постійному застосуванні логічних прийомів і методів: визначень, класифікацій, поділів, аргументацій, спростувань тощо.
Знання логіки значно допомагає юристові:
♦ аналізувати юридичну термінологію в кодексах та інших нормативних актах; з’ясовувати, чи випливає певна норма з інших норм, чи включення її до правового документа не буде зайвим, чи є новий нормативний акт доповненням або запереченням старого тощо;
♦ застосовувати логічні методи у процесі кримінально-правової кваліфікації злочину;
♦ будувати судово-слідчі версії з використанням методів логіки;
♦ складати чіткі плани розслідування злочинів;
♦ застосовувати логічні методи в процесі прогнозування злочинності і оцінки діяльності правоохоронних органів;
♦ не допускати логічних помилок при складанні офіційних документів: протоколів допиту і огляду місця події, рішень і постанов, рапортів, договорів тощо;
♦ на високому рівні проводити суперечки в суді: обстоювати
власну думку і критикувати думку супротивника; швидко знаходити логічні помилки у ході судового засідання;
♦ застосовувати методи логіки для дослідження наукових проблем у правознавстві.