Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
Розділ XXXII СВІТЛО И ТІНЬ
Йому не довелося довго чатувати під тополею. Тієї ж таки хвилі, як він ступив у човен, одне з вікон гасієнди, що виходило в сад, тихенько відхилилось і деякий час лишалося прочинене, так ніби хтось, наміряючись вийти з дому, вагався й хотів допевнитись, що ніяких перешкод немає.
Тендітна біла рука, що притримувала вікно, безперечно, належала жінці, і, судячи з коштовних перснів, що яскріли в місячному сяйві, жінці знатного роду; і, коли незабаром її струнка постать з'явилася на сходах, що вели до саду, вже неважко було впізнати в ній Луїзу Пойндекстер.
То справді була вона.
Кілька секунд дівчина стояла наслухаючи. Ось до неї долинув тихий сплеск води під веслом. Чи то їй тільки причулося? Вона могла й помилитись, бо довкола розлягався безугавний хор цикад. А втім, байдуже. Час побачення настав, і Луїза не хотіла лічити хвилини, а надто після двох годин стомливого чекання у своїй кімнаті.
Легкою ходою спустившись до саду, вона прослизнула повз статуї та кущі й нарешті поринула в тінь великої тополі, де її палко обняли простягнені назустріч руки мустангера.
Якими словами змалювати ті солодкі обійми, ще солодші через те, що вони таємні? Як передати ті високі [185] почуття, що рвуться з грудей закоханих у такі хвилини? їх просто неможливо описати пером на папері.
І тільки згодом, коли минуло довге щемливе забуття й закохані, повернувшись з небес на землю, заговорили про звичайні житейські справи, їхня розмова стала такою, що її вже цілком можна переповісти.
Розпочала ту розмову дівчина.
- Завтра ти знов прийдеш, любий? Завтра опівночі, гаразд?
- І завтра, і позавтра, й без кінця - якби тільки мені вільно було це сказати!
- А чому ні? Чому тобі не вільно?
- Завтра на світанку я їду на Аламо.
- Он як? Це дуже потрібно?
У голосі молодої креолки прозвучали нотки невдоволення. Щоразу на згадку про відлюдну хатину на березі Аламо в ній прокидалося якесь прикре почуття.
Але чому? її ж там так гостинно прийняли. Здавалося б, спомин про ті відвідини мав стати одним з найприємніших у житті Луїзи Пойндекстер. А проте не став.
- Є на те поважні причини.
- Поважні причини? Тебе там хтось чекатиме?
- Тільки Фелім і ніхто більше. Сподіваюся, він там живий і здоровий. Я відіслав його десять днів тому, коли ще ніхто не знав про заворушення серед індіанців.
- Тільки Фелім? Це правда, Морісе? Любий, скажи мені правду! Тільки він?
- Чому ти про це питаєш, Луїзо?
- Я не можу сказати чому. Якби я розповіла тобі, про що часом думаю, то вмерла б із сорому.
- Не бійся, скажи. От я не міг би приховати від тебе нічого, просто не міг би. То скажи мені, що тебе тривожить, люба.
- Ти справді хочеш цього, Морісе?
- Ну звісно, хочу. І певен: хоч би які були твої тривоги, я зможу їх розвіяти. Я розумію, що наші стосунки негожі, принаймні їх визнали б такими, якби дізналися про них. Оце ж тому я й маю поїхати на Аламо.
- Надовго?
- Усього на день, щонайбільше на два. Тільки забрати деякі дорогі мені речі й попрощатися зі своїм життям у прерії.
- Он як? [186]
- Ти начебто здивована?
- Ні, тільки заінтригована. Я не розумію тебе. А може, й ніколи не зрозумію.
- Це Дуже проста річ, Луїзо,- те, що я вирішив. Я знаю, ти пробачиш мені, коли я все тобі розкажу.
- Пробачити, Морісе? За що ти просиш пробачення?
- За те, що не відкрив тобі своєї таємниці. Адже я... я не той, за кого мене вважають.
- Боронь Боже, щоб ти не був тим, за кого вважаю тебе я,- благородною, мужньою, гарною, рідкісною людиною! О Морісе, ти навіть не знаєш, як я шаную, як кохаю тебе!
- Люба моя, і я так само шаную тебе і кохаю. І саме через те зважуюсь на розлуку.
- Розлуку?
- Атож, кохана, але вона триватиме недовго.
- Як недовго?
- Поки пароплав перетне Атлантичний океан і повернеться назад.
- Це ж ціла вічність! Але чому?
- Мені треба поїхати на батьківщину, в мою рідну Ірландію, що її, як ти знаєш, усі тут зневажають. Сьогодні вранці я отримав листа, яким мене викликають туди. ї я охоче їду, бо, судячи з цього листа, скоро зможу повернутись і довести твоєму гордому батькові, що бідний ловець коней, який полонив серце його дочки... Я полонив його, Луїзо?
- Ти ще питаєш! Мало сказати полонив! Ти ж знаєш, що скорив його, і воно ніколи не вирветься з цього полону. Не смійся, Морісе, ні з мене, ні з мого бідного серця - воно тепер довіку твоє!
Після цих палких слів, якими горда красуня цілком віддалася під владу чоловіка, що завоював її душу й серце, закохані знов кинулись в обійми одне одному й, забувши про все на світі, не чули навіть, як навколо запала глибока тиша.
Замовкли коники в зеленій траві, і цикади серед листя дерев, і пересмішник на вершечку великої тополі, і дрімлюга в посрібленому місяцем небі,- так наче все живе, скоряючись велінню самої природи, нараз при-' нишкло, щоб не заважати священному таїнству кохання.
Але насправді раптова тиша мала іншу причину. Звуки кроків на посипаній рінню доріжці саду, кроків [187] обережних, чутних тільки гострому вуху,- ось що змусило вмовкнути всі нічні голоси.
Нічого того закохані не чули. Не бачили вони й темної тіні - чи людини, чи, може, самого диявола,- що нечутно ковзала серед квітів, то завмираючи біля статуї, то ховаючись у затінку кущів, аж поки прикипіла до стовбура дерева кроків за десять від того місця, де вони цілувались.
Вони й гадки не мали, що в цю хвилину неземного щастя, коли все навколо них завмерло, та тиша виказує їхню палку мову, а зрадливий місяць освітлює кожний поривчастий рух.
Нічний свідок, що темною тінню ховався за деревом, усе чув і все бачив. Стоячи так близько, він підслухав кожне їхнє слово, навіть млосні зітхання й шепіт, а в сріблястому світлі місяця виразно побачив найменші жести.
Навряд чи треба називати того ницого підглядача. Ім'я Кассія Колхауна саме навертається на думку.
То був справді він.
Книга: Майн Рід Вершник без голови (Дивовижна техаська історія) Переклад Володимира Митрофанова
ЗМІСТ
| 1. | Майн Рід Вершник без голови (Дивовижна техаська історія) Переклад Володимира Митрофанова
|
|
| 2. | Розділ ХС. Раптова перерва в суді Розділ ХСІ....
|
|
| 3. | Розділ І ВИГОРІЛА ПРЕРІЯ Проміння полудневого сонця лине з...
|
|
| 4. | Розділ II СЛІД ВІД ЛАСО Сумніву не було: фургони Вудлі...
|
|
| 5. | Розділ III ДОРОГОВКАЗ СЕРЕД ПУСТКИ Тепер подорожні могли...
|
|
| 6. | Розділ IV ЧОРНИЙ НОРД Поринувши в свої думи, дівчина якусь...
|
|
| 7. | Розділ V ОСЕЛЯ ЛОВЦЯ ДИКИХ КОНЕЙ Там, де Ріо-де-Нуесес,...
|
|
| 8. | Розділ VI ПЛЯМИСТИЙ МУСТАНГ Фелім не помилився: то був...
|
|
| 9. | Розділ VII НІЧНІ ПРИКРОЩІ Несподівано дізнавшись про те,...
|
|
| 10. | Розділ VIII СЛІД ОТРУЙНОЇ СТОНОГИ Коли із змією було...
|
|
| 11. | Розділ IX ПРИКОРДОННИЙ ФОРТ Над фортом Індж на високій...
|
|
| 12. | Розділ X КАСА-ДЕЛЬ-КОРВО Маєток, або ж гасієнда,...
|
|
| 13. | Розділ XI НЕСПОДІВАНИЙ ГІСТЬ - Гей ти, нігере! Де твій...
|
|
| 14. | Розділ XII ПРИБОРКАННЯ ДИКОЇ ЛОШИЦІ Чи не найприємніша...
|
|
| 15. | Розділ XIII СНІДАНОК У ПРЕРІЇ Перші рожеві промені...
|
|
| 16. | Розділ XIV МАНАДА Навіть коли б Моріс Джеральд був...
|
|
| 17. | Розділ XV ВТІКАЧКУ ПЕРЕХОПЛЕНО Упродовж іще однієї милі...
|
|
| 18. | Розділ XVI ВТЕЧА ВІД ДИКИХ ЖЕРЕБЦІВ Обоє сиділи в сідлах,...
|
|
| 19. | Розділ XVII ПАСТКА НА МУСТАНГІВ Усі страхіття лишилися...
|
|
| 20. | Розділ XVIII РЕВНОЩІ ХОДЯТЬ НАЗИРЦІ Із більш як сорока...
|
|
| 21. | Розділ XIX ВІСКІ З ВОДОЮ У селищі, яке виникло під...
|
|
| 22. | Розділ XX НЕБЕЗПЕЧНА СИТУАЦІЯ Діставши той алкогольний...
|
|
| 23. | Розділ XXI ДУЕЛЬ МІЖ ЧОТИРЬОХ СТІН Залишивши бар, майор...
|
|
| 24. | Розділ XXII невідомий благодійник У Техасі дуель не...
|
|
| 25. | Розділ XXIII КЛЯТВА ПОМСТИ Нудячись у своїй кімнаті,...
|
|
| 26. | Розділ XXIV НА АСОТЕЇ На техаських плантаціях лежнів...
|
|
| 27. | Розділ XXV НЕВІДІСЛАНИИ ДАРУНОК Ще кілька хвилин після...
|
|
| 28. | Розділ XXVI ЗНОВУ НА АСОТЕЇ Забути людину, яку ти палко...
|
|
| 29. | Розділ XXVII «Я КОХАЮ ТЕБЕ!» Луїза Пойндекстер знову на...
|
|
| 30. | Розділ XXVIII ЗАБОРОНЕНА ВТІХА Відтоді як у Техасі...
|
|
| 31. | Розділ XXIX КОЙОТ УДОМА Колхаун устав з-за столу майже так...
|
|
| 32. | Розділ XXX ЛИСТУВАННЯ СТРІЛАМИ Луїза Пойндекстер дуже...
|
|
| 33. | Розділ XXXI ХИТРОМУДРА ПЕРЕПРАВА Те листування стрілами не...
|
|
| 34. | Розділ XXXII СВІТЛО И ТІНЬ Йому не довелося довго чатувати...
|
|
| 35. | Розділ XXXIII БОЛІСНЕ ВІДКРИТТЯ Як сталося, що двоюрідний...
|
|
| 36. | Розділ XXXIV ЛИЦАРСЬКІ НАСТАНОВИ Куди ж подався Кассій...
|
|
| 37. | Розділ XXXV НЕГОСТИННИЙ ГОСПОДАР «Шмаркатий боягуз!...
|
|
| 38. | Розділ XXXVI ТРОЄ НА ОДНІЙ ДОРОЗІ Навряд чи хто зміг би...
|
|
| 39. | Розділ XXXVII ПРОПАЖА Дзвін на подвір'ї Каса-дель-Корво...
|
|
| 40. | Розділ XXXVIII МЕСНИКИ Швидко, але, як видно, правильно...
|
|
| 41. | Розділ XXXIX КАЛЮЖА КРОВІ Хоч загін був досить великий -...
|
|
| 42. | Розділ XL ПОЗНАЧЕНА КУЛЯ Перше ніж загін наздогнав...
|
|
| 43. | Розділ XLI ЧОТИРИ ВЕРШНИКИ Загін шукачів під командою...
|
|
| 44. | Розділ XLII ГРИФИ НАД ХАЩЕЮ Тим, хто подорожував...
|
|
| 45. | Розділ XLIII КЕЛИХ І БУТЕЛЬ Ми знов у хатині мустангера....
|
|
| 46. | Розділ XLIV ЧЕТВЕРО КОМАНЧІВ Ірландець тікав, не...
|
|
| 47. | Розділ XLV ЗАГУБЛЕНИЙ СЛІД А чи не була то примара? Хіба ж...
|
|
| 48. | Розділ XLVI ЗВІРЕНА ТАЄМНИЦЯ На світанку в гасіенді...
|
|
| 49. | Розділ XLVII ПЕРЕХОПЛЕНИЙ ЛИСТ Гнані нестямним страхом,...
|
|
| 50. | Розділ XLVIII ІСІДОРА Сонце щойно піднялось над обрієм, і...
|
|
| 51. | Розділ XLIX ЛАСО РОЗВ'ЯЗАНО Сполоханий орел з криком...
|
|
| 52. | Розділ L СУТИЧКА З КОЙОТАМИ Багряні тіні техаського...
|
|
| 53. | Розділ LI ДВІЧІ ОЧМАНІЛИЙ Тим часом повернімося знов до...
|
|
| 54. | Розділ LII ПРОБУДЖЕННЯ Другого разу Фелімові випало...
|
|
| 55. | Розділ LIII В ОСТАННЮ МИТЬ «Ще півгодини згаємо - і буде...
|
|
| 56. | Розділ LIV ПАЛАНКІН ПО ТЕХАСЬКИ Дружні руки, що підхопили...
|
|
| 57. | Розділ LV ДЕНЬ НОВИН Дон Сільвіо Мартінес був один з...
|
|
| 58. | Розділ LVI ПОСТРІЛ У ДИЯВОЛА Цілу ніч хворий не спав....
|
|
| 59. | Розділ LVII СИГНАЛ ТРИВОГИ Фелімове чатування тривало...
|
|
| 60. | Розділ LVIII ВІДСТРАШЛИВИИ ПОЦІЛУНОК Той дикий ґвалт...
|
|
| 61. | Розділ LIX ЩЕ ОДНА ГОСТЯ Той день, коли Луїза Пойндекстер...
|
|
| 62. | Розділ LX ЧАРІВНА ПРОВІДНИЦЯ Якби можна було порівняти те,...
|
|
| 63. | Розділ LXI ЗЕМНИЙ АНГЕЛ Кваплива й несподівана втеча...
|
|
| 64. | Розділ LXII ПЕРЕД ВИХОДОМ НА СЦЕНУ Ніколи ще біля хатини...
|
|
| 65. | Розділ LXIII СУД ЛІНЧА У лиховісному вигуку, що так...
|
|
| 66. | Розділ LXIV НЕПЕРЕДБАЧЕНІ АНТРАКТИ «Ще хвилина - і...
|
|
| 67. | Розділ LXV ЩЕ ОДИН АНТРАКТ Уже втретє сцена набуває того...
|
|
| 68. | Розділ LXVI ПЕРЕСЛІДУВАНА КОМАНЧАМИ Жінкою, що так...
|
|
| 69. | Розділ LXVII «LOS INDIOS!» (73) Вершниця, яку...
|
|
| 70. | Розділ LXVIII МАРНИЙ ПОХІД Похід проти команчів скінчився...
|
|
| 71. | Розділ LXIX ТАЄМНИЦЯ І СКОРБОТА Гасієнда Каса-дель-Корво...
|
|
| 72. | Розділ LXX «ЇДЬТЕ, ЗЕБЕ, І ПОМАГАЙ ВАМ БОЖЕ!» Старий...
|
|
| 73. | Розділ LXXI РУДИЙ КІНЬ Зворушений цими палкими словами,...
|
|
| 74. | Розділ LXXII ЗЕБ СТАМП НАТРАПЛЯЄ НА СЛІД Виїхавши за межі...
|
|
| 75. | Розділ LXXIII ОСТРІВ СЕРЕД ПРЕРІЇ Величезний табун коней,...
|
|
| 76. | Розділ LXXIV САМОТНІЙ ПЕРЕСЛІДУВАЧ Щойно змальоване...
|
|
| 77. | Розділ LXXV ПО СЛІДУ Зеб Стами не довго пробув на тому...
|
|
| 78. | Розділ LXXVI У КРЕЙДЯНІЙ ПРЕРІЇ Не спиняючись і не...
|
|
| 79. | Розділ LXXVII ЩЕ ОДНА ЛАНКА Коли Зеб Стамп прочитав те, що...
|
|
| 80. | Розділ LXXVIII ОБМІН КІНЬМИ Похмуро лаючись, розчарований...
|
|
| 81. | Розділ LXXIX НЕВТОМНИЙ СЛІДОПИТ Зеб невдовзі повернувся...
|
|
| 82. | Розділ LXXX НА ЧАТАХ ПРОТИ ВОРІТ Минув деякий час, перше...
|
|
| 83. | Розділ LXXXI ДОГОРИ НОГАМИ Вирушаючи в прерію, Квлхаун і...
|
|
| 84. | Розділ LXXXII МОТОРОШНИЙ КЛУНОК Виїхавши з чагарників, Зеб...
|
|
| 85. | Розділ LXXXIII ОХОРОНЦІ ЗАКОНУ Третього дня після того, як...
|
|
| 86. | Розділ LXXXIV ЛЮБЛЯЧИЙ НЕБІЖ - Завтра його судитимуть......
|
|
| 87. | Розділ LXXXV ДОБРИЙ КУЗЕН Луїза Пойндекстер не забарилася...
|
|
| 88. | Розділ LXXXVI ТЕХАСЬКИЙ СУД Настає ранок нового дня....
|
|
| 89. | Розділ LXXXVII НЕПРАВДИВИЙ СВІДОК Мало хто з людей, що...
|
|
| 90. | Розділ LXXXVIII СВІДОК З ПРИМУСУ Не встигає цей монотонний...
|
|
| 91. | Розділ LXXXIX ЗІЗНАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО Порадившись із...
|
|
| 92. | Розділ ХС РАПТОВА ПЕРЕРВА В СУДІ Хоч як тішить Луїзу...
|
|
| 93. | Розділ ХСІ ГОНИТВА КРІЗЬ ХАЩУ І переслідуваний, і...
|
|
| 94. | Розділ ХСІІ ВИМУШЕНЕ ПОВЕРНЕННЯ Колхаун хапає коня за...
|
|
| 95. | Розділ ХСIII ТІЛО З ВІДТЯТОЮ ГОЛОВОЮ Після того як дві...
|
|
| 96. | Розділ XCIV ТАЄМНИЦЮ РОЗКРИТО Підсудний змовкає. Ніхто не...
|
|
| 97. | Розділ XCV ОСТАННІЙ СВІДОК Це напружене чекання серед...
|
|
| 98. | Розділ XCVI УТІК! Ці слова вражають суд, мов удар грому. І...
|
|
| 99. | Розділ XCVII ГОНИТВА ЗА ВБИВЦЕЮ Невже кривавому злочинцеві...
|
|
| 100. | Розділ XCVIII ЩЕ ЖИВИЙ Убивця лежить крижем на землі. Руки...
|
|
| 101. | Розділ ХСІХ ЗАМАХ І САМОГУБСТВО Після другої вимушеної...
|
|
| 102. | Розділ С РАДІСТЬ Радість! Атож, радість запанувала...
|
|
На попередню
Translate
