Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ
8. ОЦІНКА ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ ТА ОБ’ЄКТА ІНВЕСТУВАННЯ
Типовыми передінвестиційними процедурами є аналітичні розра-хунки та оцінки, пов’язані з доцільністю використання обсягів інвес-тованого капіталу, яких вартий об’єкт інвестування. Важливими стають два питания, на які інвестор мае дати собі обґрунтовані від-повіді, розпочинаючи проект:
- чи дійсно коштують придбані активи стільки, скільки запросив продавець?
- чи є інші більш доцільні можливості використання капіталу (аль-тернативи)?
Активи підприємства — і матеріальні, і фінансові — можуть мати кілька видів оцінок. Номінальна ціна передбачає таку вартість, яка раніше була встановлена для об’єкта під час купівлі, для обліку, при початковій емісії. Наприклад, номінальна ціна акції визначається як результат ділення статутного фонду акціонерного товариства на кількість акцій. Номінальна ціна матеріальних ресурсів може дорів-нювати ціні, за якою колись вони були придбані й узяті на облік.
Балансова оцінка є ціною, за якою активи враховуються на баланс! підприємства. Бона може бути номінальною або номінальною проіндексованою відповідно до доведених (податковими органами, міністерствами, Фондом державного майна тощо) методиками об-ліку основних та оборотних фондів.
Ринкова (ліквідна) вартість є ціною, за якою активи можуть бути продані відповідно до попиту на ринку подібних товарів і послуг. Це ціна, коли є реальний покупець і може бути здійснено продаж і отри-мано гроші.
Заставна вартість є ціною, за якою позикодавець погоджуеться взяти активи підприємства в заставу, щоб гарантувати повернення виданої підприємству позики. Зазвичай це найнижча оцінка вартості активів. Позикодавець ставить ціну, що нижча за ринкову, аби гарантувати отримання неповернутих підприємством коштів від швид-кого продажу заставленого майна.
Інвестиційна вартість об’єкта інвестування є верхньою межею ці-ни, яку варто заплатите інвестору за придбання намічених об’єктів, щоб мати змогу заробити на цьому, тобто забезпечити зростання ви-трачених коштів.
113
Рекомендуется три методи попередньої оцінки інвестиційної вар-тості об’єкта інвестування:
- витратний метод оцінки — на основі визначення вартості вит-рат на створення подібного об’єкта в сучасних умовах. Якщо не купувати об’ект, то його можна створити. Вартість створен-ня і дає орієнтир для визначення ціни під час переговорів з про-давцем;
- метод аналогій — на основі інформації щодо ціни купівлі по-дібних об’єктів за операціями, що реально відбулися на ринку останнім часом;
- метод оцінки “за бізнесом”, тобто з урахуванням того прибут-ку, який прогнозується отримати від володіння запланованим до придбання об’ектом.
Метод оцінки “за витратами” передбачае розробку кошторису ви-трат: вартість будівельних, ремонтно-будівельних робіт, вартість ма-теріалів, вартість такого самого обладнання, його монтажу. Загаль-ну суму за кошторисом слід зменшити на величину фактичної зноше-ності активів, що купуються.
Метод “аналогій” важко застосовувати до унікальних об’єктів, бо інформація щодо купівлі-продажу подібних об’єктів буде відсутня. Практично кожне підприємство можна вважати унікальним об’ек-том. Водночас у сфері житлової нерухомості цей метод є головним. Заздалегідь відомо, в якому районі міста, яке житло скільки коштує і які корективи можуть бути внесені залежно від певних умов (тип проекту, поверх, стан ремонту, паркет, телефон тощо).
Метод “оцінки за бізнесом” передбачае значну аналітичну роботу, пов’язану з опрацюванням кількох варіантів використання об’ек-та оцінки і з розробкою відповідних бізнес-планів їх інвестиційного використання. У результаті інвестор для оцінки вартості об’єкта мо-же використовувати прогноз прибутку згідно з бізнес-планом.
Загальна схема оцінки “за бізнесом” передбачае виконання таких кроків:
1) розробка сценаріїв використання об’єкта, що оцінюється (кіль-ка варіантів), і визначення кількості років володіння об’єктом;
2) розробка під кожен сценарій відповідного бізнес-плану з роз-рахунками потрібних інвестиційних витрат і очікуваними об-сягами прибутку за кожен рік володіння об’ектом;
3) визначення ставки дисконтування, що відповідає уявленню ін-вестора щодо зміни вартості грошей у часі на період володіння об’ектом інвестування;
114
4) визначення очікуваного загального по всіх роках володіння об’єктом чистого приведеного прибутку від володіння;
5) визначення верхньої межі ціни об’єкта на рівні результату п. 4;
6) встановлення очікуваної інвестором дохідності від інвестуван-ня в придбання об’єкта і розрахунок ціни (нижче верхньої ме-жі), що відповідає цій дохідності;
7) проведения переговорів з продавцем об'єкта і встановлення фак-
тичної договірної ціни купівлі об’єкта. Метод визначення поточної ціни через загальний очікуваний при-буток є достатньо універсальним в інвестиційній практиці. Він, на-приклад, застосовується для визначення поточної ціни фінансових інструментів (акцій, облігацій, векселів). Для цього інвестор виконує такі розрахунки:
- розписує за термінами отримання всі доходи, що можуть бути одержані від фінансового інструмента (дивіденди, відсотки, ку-понні платежі, суми повного погашения цінного папера тощо);
- визначає ставку дисконтування на рівні середньоринкової до-хідності інвестування;
- розраховує для кожного надходження майбутнього прибутку (визначеного в п. 1) його поточний (приведений до сучасних умов) еквівалент;
- визначає загальну суму поточних еквівалентів очікуваного прибутку. Ця величина буде верхнім орієнтиром інвестору для визначення поточної вартості фінансового інструмента.
Розглянемо приклад. Інвестор планує придбати облігацію номіна-лом 1000 грн із погашениям через три роки і щорічними виплатами на рівні 5 %. Отже, доходи від володіння облігацією для інвестора можуть номінально становити:
1-й рік — 50 грн;
П-й рік — 50 грн;
Ш-йрік— 50 + 1000 грн. При ставці дисконтування на рівні 25 % приведена вартість очіку-ваних прибутків дорівнюватиме:
І-йрік — 50 / 1,25 = 40 грн;
П-й рік — 50 / 1,25-1,25 = 32 грн;
Ш-й рік — 1050 / 1,25-1,25-1,25 = 538 грн. У сумі це становитиме 610 грн сучасного еквівалента майбутнього прибутку і може вважатися верхнею межею можливої ціни придбання такої облігації.
115
Зауважимо, що кількісна оцінка інвестором альтернативных мож-ливостей використання капіталу та рівня ризику (від економічної си-туації взагалі й поведінки емітента облігації) була сконцентрована у виборі величины ставки дисконтування, яка використовувалася в роз-рахунках (25 %). Отже, отримана оцінка вартості облігації на рівні 610 грн ураховує інші альтернативи інвестора, що можливі на ринку, і його ризик (премію за ризик).
У будь-якому разі слід розуміти головне: інвестиційна оцінка мае ґрунтуватися на ринковій ліквідній ціні тих об’єктів, що їх інве-стор мае намір придбати. Відхилення від цього принципу можуть бути в тому разі, якщо інвестор бачить додатковий (поки що прихо-ваний від інших учасників ринку) прибуток від об’єкта інвестуван-ня. Однак вища ціна, яку інвестор готовий заплатити за об’єкт, мае відповідати очікуваному прибутку і не може його перевищувати. Інакше об’єкт принесе інвестору (покупцю) збитки (тобто менші доходи, ніж витрачені кошти), що несумісно із завданням “інвесту-вання”.
Вартість капіталу визначає дохід, який міг би отримати власник капіталу при використанні його в найкращий в поточних умовах спо-сіб. Вартість капіталу — це співвідношення такого щорічного доходу і всього капіталу (у відсотках) як відповідна відсоткова ставка.
Наприклад, очікуваний власником капіталу в 500 тис. грн річний дохід (приріст цього капіталу) може становити (у розумінні власника капіталу) 50 тис. грн Тоді вартість капіталу дорівнюватиме 50/500 = =10 %. При такій оцінці свого капіталу власник може передати ко-мусь свій капітал тільки за умови отримання плати за його використання, що перевищуватиме щорічні 10 % обсягу капіталу. Інше було б дивним, бо власник і сам знае, як отримати десятивідсотковий при-ріст капіталу, і надасть його комусь в тимчасове користування тільки за більшу ціну. У цьому й полягає фінансово-інвестиційна логіка.
Вартість капіталу — це такий річний темп приросту капіталу, який передбачає отримати власник капіталу, інвестуючи його. Цей показ-ник у відсотковому вимірі використовується як ставка дисконтування в розрахунках приведено! вартості грошових потоків при аналізі інвестиційних проектів. Ставка дисконтування як і вартість капіталу характеризує мінімально можливу дохідність альтернативного використання капіталу з урахуванням ризику.
116
На кількісну оцінку вартості капіталу впливають безліч чинників, які можна об’єднати в три групи:
- рівень дохідності за варіантами використання капіталу, які є достатньо досяжними для власника капіталу, тобто він може легко використати капітал з якоюсь середньою дохідністю. Це буде альтернативна дохідність капіталу. Наприклад, дохідність за банківськими депозитними сертифікатами;
- рівень ризику. Він складається із загальноекономічного системного ризику, що характеризує загальний стан економіки країни та вірогідність кризових подій в економіці, та із ризику інвестування конкретного проекту (вірогідність значних помилок менеджерів при реалізації проекту);
- рівень інфляції на період, що прогнозується за проектом використання капіталу.
Структура інвестованого капіталу може складатися з трьох скла-дових:
- власний капітал (статутний фонд, накопичений прибуток);
- залучений капітал (як правило, акціонерний);
- позики (банківські кредита, емісія позикових цінних паперів: облігацій, векселів тощо).
Вартість капіталу (С) розраховується як величина очікуваного мож-ливого прибутку та одиницю капіталу. Для цього прогноз прибутку (П) ділиться на величину наявного капіталу (К):
К
На практиці для розрахунку вартості власного капіталу викорис-товується:
- співвідношення очікуваного на наступний рік прибутку і наявного на початок прогнозного року капіталу;
- співвідношення отриманого за звітний рік прибутку і наявних на його початок активів підприємства;
- середня за звітний період дохідність (прибуток, поділений на вартість активів на початок року) підприємства плюс премія (у відсотках) за ризик майбутнього періоду.
Вартість залученого в акціонерній формі капіталу визначається за співвідношенням очікуваних річних дивідендів на одну акцію та її поточної ринкової ціни.
117
Вартість позиченого капіталу у кредитній формі дорівнює відсот-ку, який банк зафіксував у кредитному договорі після відповідних пе-реговорів з одержувачем позики.
При використанні позиченого капіталу, що отримується через ем-ісію і продаж боргових цінних паперів, вартість (С) такого капіталу для інвестора дорівнюватиме:
- величині співвідношення щорічних відсотків (В), які емітент зо-бов’язався виплачувати власникові цінного папера, і поточної ціни (Ц) купівлі цінного папера:
Ц
- середньому за Т років темпу співвідношення номінальної вар-тості (Н) цінного папера і фактичної ціни (Ц) його придбання інвестором (різниця Н-Ц дає інвестору прибуток від володін-ня борговим цінним папером):
С = ІЩ,
де Т — кількість років до погашения боргового зобов’язання у виг-ляд! цінного папера (виплати емітентом коштів у сумі номіналу зобов’язання).
Використання позиченого капіталу досить поширений спосіб збільшення коштів інвестора. Але є межа безпеки при користуванні позиками, а саме 50 %, тобто відносно безпечною можна вважати стра-тегію інвестора, коли не менше половини інвестованого капіталу ста-новлять власні активи інвестора. В інших випадках таке інвестуван-ня небезпечне для інвестора і підозріле для його партнерів.
Використання позик також дає змогу збільшити дохідність влас-ного капіталу. Для ілюстрації кількісних пропорцій цього процесу розглянемо приклад.
Інвестор мае 300 тис. грн власного капіталу і проект інвестування із загальною річною дохідністю 20 %:
1. Якщо інвестуються тільки власні кошти, тобто 300 тис. грн, то
наприкінці року інвестор матиме такий капітал
300-1,2 = 360 тис.грн
2. Якщо інвестор використає додатково позичений капітал
200 тис. грн, узятий під 15 % річних, то наприкінці року він матиме
загальний капітал
118
500-1,2= 600 тис. грн, а власний капітал після повернен-ня позиченого капіталу з відсотками ( 200-1,15=230) становитиме
600 - 230 = 370 тис. грн.
Це на 10 тис. грн більше, ніж при використанні тільки власного капіталу.
У другому випадку дохідність використання власного капіталу становила не 20 %, як у першому, а (370/300 - 1)-100 % = 23 %.
Отже, використанням позики інвесторові вдалося збільшити до-хідність інвестування. Але все це мае сенс за умови, що ціна використання позики (тобто відсотки за використання) менша за очікувану дохідність за планом інвестора.
Якщо інвестор використовує капітал із різних складових за джере-лами отримання або за напрямами використання, загальна вартість використання може бути розрахована як середньозважена величина. Вартість кожної частини капіталу зважується за часткою цієї части-ни в усьому капіталі.
Наприклад, капітал складається з таких компонентів:
- накопиченого прибутку підприємства (500 тис. грн за серед-ньою дохідністю фінансового ринку 12 %);
- отриманої від банку позики у 200 тис. грн під 15 %;
- емітованих і проданих трирічних облігацій на суму 150 тис. грн під гарантування покупцям 10 % річних.
У цьому разі узагальнена середньозважена вартість капіталу під-приємства
С = (500 / 850)-2 + (200 / 850)-15 + (150 / 850)-10 = 12,3 %.
Вартість капіталу беруть за основу, визначаючи ставку дисконту-вання (приведения) грошових потоків при інвестуванні до поточного моменту. I навпаки, вартість капіталу порівнюється зі ставкою дис-контування. При цьому ставку дисконтування спрощеними методами беруть на рівні:
- середньої дохідності підприємства (як співвідношення остан-нього річного прибутку підприємства та його активів);
- середньої вартості банківських кредитів (за мінусом процент-них відсотків, що виражають інфляцію, витрати і прибуток банку);
- мінімальної дохідності існуючих альтернативних проектів використання капіталу (наприклад, депозитні рахунки в надій-них банках) тощо.
119
Ресурсами інвестиційного проекту є фінансові, матеріальні та не-матеріальні (інтелектуальні ресурси) активи, а також фахово підго-товлені для роботи за проектом люди (трудові ресурси), що за планом інвестора мають бути використані для досягнення цілей інвесту-вання.
Ресурси проекту є вторинною формою капіталу інвестора, що про-інвестований у проект. Вони є результатом трансформації первинно-го капіталу інвестора на етапі інвестування в обраний об’єкт, коли витрачаються кошти на будівництво, закупівлю приміщень і облад-нання, його монтаж, формування оборотних коштів, підготовку кад-рів для роботи в проекті, юридичне оформления прав власності на патента, торгові марки, технологи, документацію та інші об’єкти ін-телектуальної власності.
Комплексне уявлення про ресурси проекту (крім трудових) дає бухгалтерский баланс у формі активів і пасивів проекту. Активи пока-зують наявні на дату складання балансу ресурси проекту в різних формах. Пасиви проекту розкривають джерела коштів для ресурсів проекту. Основна балансова тотожність для оцінки поточного стану використання капіталу інвестора мае виконуватися в будь-який момент часу:
Активи = Капітал + Зобов’язання.
Деталізація статей прогнозних балансів інвестиційного проекту залежить від спроможності менеджерів проекту їх прогнозувати. Чим більшою буде деталізація, тим більше інформації матимуть менедже-ри для якісного управління інвестуванням і постійного моніторингу стану капіталу інвестора.
Для якісного управління проектом необхідно оцінити поточний стан активів і пасивів проекту та спрогнозувати їх обсяги на глибину реалізації проекту.
Якщо проект реалізується на базі спеціально створеної для нього юридичної особи (підприємства), то баланс проекту збігається з балансом підприємства. Щоквартально кожне підприємство представляв свою звітність, у тому числі бухгалтерский баланс. Тому за на-явності окремого підприємства для проекту облік активів і пасивів інвестора не потребує спеціальної аналітичної роботи менеджерів проекту.
Якщо інвестується діюче підприємство, необхідно організувати аналітичну роботу щодо окремого ведения бухгалтерского балансу
120
активів і пасивів самого проекту відокремлено від коштів підприєм-ства. Це стосується звітного стану інвестованого капіталу та прогнозу-вання його на перспективу до запланованої дати завершения проекту. Для прогнозування показників бухгалтерського балансу можуть використовуватися:
- методи прямих розрахунків показників відповідно до запла-нованих грошових потоків за проектом (планові витрати на придбання обладнання, витрати на розрахунки за отримані по-зики, витрати на щомісячну оплату праці, оплата поставок з інших підприємств сировини і матеріалів, витрати на рекламу, орендну плату, щомісячні доходи від продажу тощо);
- методи моделювання зміни окремих показників залежно від обра-них факторів впливу. Наприклад, прогнозування обсягів прода-жу залежно від стану макроекономіки (темп зростання ВВП, рівень інфляції, доходи населения, рівень зайнятості тощо);
- методи імітаційного моделювання зміни показників відповідно функціональних зв’язків між показниками.
Наприклад, середньорічна вартість основних фондів розрахову-ється як середньозважена по місяцях з урахуванням наявності фондів на початок періоду плюс введения основних фондів мінус вибуття фон-дів. Прибуток можна розрахувати через показники обсягів реалізова-ної продукції і витрат на одиницю реалізованої продукції і т. ін.
Для системного обліку стану активів проекту можна вести спеці-альну аналітично-інформаційну форму обліку стану (структури) кат-талу інвестора на початок періоду і далі щомісячно або щоквартально.
1. На початок інвестування це джерела фінансування: власний ка-питал, залучений капітал, позики.
2. На проміжних етапах це структура активів: основні фонди, фі-нансові активи, нематеріальні активи, оборотні кошти, отри-маний прибуток, дебіторська заборгованість, погашена креди-торська заборгованість.
3. На завершальному етапі інвестування це кошти, отримані на заміну інвестованого капіталу: ліквідна залишкова вартість основних фондів, ліквідна вартість оборотних коштів, отрима-ний прибуток наростаючим підсумком, прибуток від реінвес-тування, ліквідна вартість нематеріальних активів, ліквідна вар-тість фінансових активів.
Така динаміка зміни форм і загального обсягу капіталу може бути корисною як у плановому порядку, так і для аналізу ходу інвестуван-ня за кожний звітний період.
121
Для цілей управління проектом щомісяця (або з іншою регулярні-стю) можуть розраховуватися показники ресурсомісткості проекту, що відбиватимуть рівень витрат ресурсів (фінансових, матеріальних, енергетичних, трудових) на одиницю отриманого прибутку або ха-рактеризуватимуть рівень отриманих результатів у вигляді прибутку на одиницю витрачених ресурсів кожного виду, витрачених коштів загалом чи первинного капіталу інвестора (витраченого на проект з його початку). Такі аналітичні показники поточної ефективності ін-вестування можуть розраховуватися за кожний поточний період інве-стування (тиждень, місяць, квартал) або за період від початку проек-ту (наростаючим підсумком).
Ці показники дають змогу оцінити зміну ефективності окремих витрат за проектом і прийняття рішень щодо економії, зростання при-бутковості проекту, підвищення очікуваної кінцевої дохідності вико-ристаного капіталу.
Контрольні питания
1. Поясніть економічну сутність поняття вартості капіталу інве-стора.
2. Поясніть термін “вартість власного капіталу”.
3. Як визначити ціну позичених коштів?
4. Як визначити ціну власного капіталу?
5. Як визначити ціну залученого капіталу?
6. Якими можуть бути оцінки активів проекту?
7. Як визначити інвестиційну вартість об’єкта інвестування?
8. Оцінка активів “за витратами”.
9. Оцінка активів “за бізнесом”.
10. Оцінка активів через дисконтований прибуток від володіння активами.
11. Як прогнозувати зміну активів і пасивів проекту?
12. Для чого потрібно прогнозувати активи та пасиви проекту?
13. Що можна вважати ресурсами проекту?
14. Як досліджується pyx капіталу інвестора?
15. Як за допомогою позичених коштів інвестор збільшує дохід-ність власного капіталу?
16. Як розраховується поточна ціна боргового зобов’язання?
17. Як визначається рівень ставки дисконтування?
18. У чому відмінність між інвестиційною і балансового оцінками активів?
122
19. Чи будуть однаковими ринкова ціна активів проекту та їх ін-вестиційна оцінка? Поясніть.
20. Як інвестиційна оцінка об’єкта інвестування впливає на рі-шення інвестора?
21. Коли інвестор оцінює капітал і ресурси проекту?
22. Яка інформація може вплинути на оцінку інвестором активів?
23. Для чого інвесторові потрібна інформація про стан фінансо-вого ринку?
24. Що є альтернативною ціною інвестиційного капіталу?
Література [8, 11, 13].
123
Книга: Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ
ЗМІСТ
| 1. | Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ |
| 2. | ВСТУП |
| 3. | 1. Методолопчні основи інвестування |
| 4. | 2. Класифікація інвестицій |
| 5. | 3. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ |
| 6. | 4. ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕПЯ |
| 7. | 5. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ |
| 8. | 6. РОЗРАХУНОК ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ |
| 9. | 7. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИЗИК |
| 10. | 8. ОЦІНКА ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ ТА ОБ’ЄКТА ІНВЕСТУВАННЯ |
| 11. | 9. ФіНАНСОВЕ ІНВЕСТУВАННЯ |
| 12. | 10. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТУВАННЯМ |
| 13. | ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНЫХ РОЗРАХУНКІВ |
| 14. | Тести для самоконтролю |
| 15. | СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ |
На попередню
|
|
