Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ
2. Класифікація інвестицій
Інвестування залежно від обставин, організаційних умов, джерел коштів, форми інвестицій, характеру задіяних активів, учасників про-цесу мае особливості, які є основою різних типів класифікації інвес-тиційного процесу.
Передусім слід виокремити інвестування реальне й фінансове. Це дві досить різні сфери інвестиційного процесу, які мають не лише різні об’єкти інвестування (саме за цією ознакою й визначається ре-альне або фінансове інвестування), а й суттєві відмінності в самій тех-нологи процесу інвестування.
1. Реальні інвестиції охоплюють діяльність, пов’язану зі створен-ням нових матеріальних об’єктів, що матимуть прибуток за ра-хунок виробництва й продажу товарів і послуг. Різновидами реального інвестування є “капітальні вкладення”, “виробничі інвестиції”.
2. Фінансові інвестиції є вкладанням коштів у фінансові операції та цінні папери. Наприклад, валютні операції (отримання при-бутку за рахунок різниці курсів валют), операції з векселями, купівля та продаж акцій, облігацій, сертифікатів, доходи від володіння пакетами цінних паперів тощо.
Реальне і фінансове інвестування, не зважаючи на різні інструменти та форми активів, взаємопов’язані, обслуговують однакові фінансові потоки в економіці країни. Наприклад, інвестор реалізує проект ство-рення виробничого підприємства. Це процес реального інвестування, в результаті якого капітал інвестора буде трансформовано в матеріальні активи: будови, обладнання, матеріальні запаси тощо. Якщо організа-ційною формою підприємства обрано акціонерне товариство, буде про-ведено емісію акцій і відбувається їх продаж на фондовому ринку. По-купці акцій здійснять фінансові інвестиції в цінні папери. Акціонування буде одним із способів фінансування виробничого (реального) проекту. Звичайно, з метою швидкої консолідації капіталу для реалізації проекту буде задіяно інфраструктуру фондового ринку, в тому числі фінансових посередників. В результаті створення виробничого підприємства (реаль-не інвестування) відбудеться за рахунок форм фінансового інвестування.
Отже, різновиди інвестування тісно пов’язані між собою, мають крім відмінностей багато спільного, створюють розмаїття форм інвес-тування і водночас є різними проявами інвестиційного процесу вико-ристання капіталу з метою його нарощування.
13
Інвестиції, спрямовані на відтворення основных фондів і на при-ріст матеріально-технічних запасів з метою організації виробництва й продажу товарів і послуг, є капітальними вкладеннями. Це складо-ва реального інвестування.
3 урахуванням інших ознак інвестування можна виокремити ін-вестиції:
а) залежно від строку життя проекту:
- короткострокові (до одного року);
- середньострокові (2-3 роки);
- довгострокові (понад 3 років);
б) залежно від форми власності на інвестиційні ресурси:
- державні;
- приватні;
- іноземні;
- змішані;
в) інвестиції можуть бути прямыми, тобто спрямованими на об’єкт
інвестування (інвестор безпосередньо здійснює управління своїм ка-
пралом і проектом інвестування, укладає договори щодо викорис-
тання свого капіталу від свого імені), а можуть здійснюватися через
посередників, які в той чи інший спосіб діють від імені інвестора з ме
тою реалізації його інвестиційних намірів: накопичують фінансові
ресурси для вкладання, оперативно керують проектом, ведуть фінан-
совий портфель за дорученням інвестора, за договірними, довірчими
відносинами з ним. Так відбувається спільне інвестування взаємних
інвестиційних фондів від імені дрібних інвесторів;
г) інвестиції поділяються за місцем реалізації на внутрішні (реалі-
зуються на території країни) чи зовнішні (реалізуються за її межами).
Реальне інвестування, що здійснюється в матеріальні активи, мо-же поділятися залежно від ознак і форми активів як об’єкта інвесту-вання. Відповідно до форми діючих основних фондів виокремлюється інвестування в нове будівництво, розширення виробництва, модерні-зацію основних фондів, технічне переоснащення, у повну реконструк-цію. Розподіл капітальних вкладень за наведеними напрямами визна-чає відтворювальну структуру основних фондів:
- нове будівництво — це процес інвестування в організацію нового виробництва (введения основних фондів). Воно створю-ється на новому місці і не мае зв’язку з діючими підприємствами;
- розширення виробництва — інвестування з метою розширення виробничого апарату, введения в дію нових основних фондів, подібних до тих, що вже діють на підприємстві. Таким інвес-
14
туванням реалізується екстенсивний розвиток, повторюється технічний рівень виробництва без заміни діючого обладнання;
- реконструкція — комплексна заміна виробничого апарату більш продуктивным та економічним, із заміною діючого обладнання. Масштаб заміни потребує розробки нового технічного проекту для проведения реконструкції;
- технічне переоснащення, модернізація — удосконалення окре-мих елементів технологічного та технічного обладнання замі-ною більш сучасним продуктивным або вдосконалення вже ді-ючого обладнання заміною окремих його вузлів.
Інвестування з боку виробничого підприємства може розрізняти-ся за ознакою кінцевої мети:
- інвестиції в удосконалення продукції з метою збереження по-зицій на ринку;
- інвестиції в оновлення основних фондів з метою вдосконалення технологи;
- інвестиції в удосконалення технологи з метою зменшення вит-рат на виробництво;
- вимушені інвестиції, які не підвищують конкурентоспромож-ності підприємства (для зменшення впливу на навколишне середовище, для вимушеного перенесения виробництва в інше місце, для підвищення безпеки праці);
- ризиковані інвестиції в організацію нового виробництва із ви-ходом на нові ринки.
Щодо підприємства як організаційно-юридичної форми реалізації інвестування, проект може реалізовуватися на базі вже діючого під-приємства (чи виробництва) і може бути підприємствоформуючий (впроваджується на “рівному місці”, тобто передбачає створення відповідного підприємства).
За масштабністю інвестування проект може мати ознаки стратегіч-них або тактичних інвестицій. Стратегічне (що до інвестора) інвесту-вання пов’язане із великими (що до загального обсягу активів інвесто-ра) обсягами інвестованого капіталу, із значною зміною форми акти-вів інвестора чи сфери діяльності, форми його власності.
За формою тих реальних активів, у які вкладаються кошти інвес-тора, інвестування може здійснюватися в основні чи в оборотні фон-ди, у нематеріальні активи.
Технологічна структура інвестиційного процесу базується на роз-поділі інвестиційних витрат: проектні роботи; навчання персоналу;
15
будівельні роботи; ремонтно-будівельні роботи; вартість машин та обладнання; монтажні роботи.
Обґрунтування та планування інвестиційного процесу здійснюєть-ся за допомогою інвестиційного проекту. Цей термін також вживаєть-ся для позначення практичних дій інвестора щодо нарощування капі-талу.
Слід виокремити кілька ознак інвестування залежно від його змістовної характеристики. Належна опрацьованість проекту знач-ною мірою впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. На-ведемо кілька аспектів інвестування, які можна вважати важливими при визначенні доцільності його реалізації. Водночас ці аспекта можна вважати також змістовними ознаками інвестування, що відобра-жують окремі якості цього процесу:
- узгодженість інвестування із зовнішніми умовами (стан еконо-міки країни, окремих регіонів і фінансового ринку, альтерна-тивні проекта, галузеві особливості проекту, сумісність про-дукції проекту зі станом ринку, місцеві умови і співробітниц-тво з органами влади, наявність потрібних місцевих ресурсів і т. ін.). Відповідно, за цією ознакою проекта можуть відріз-нятися рівнем узгодженості із зовнішніми умовами для інвес-тування: добре узгоджене, умовно узгоджене, недостатньо уз-годжене, ризиковане інвестування через зовнішні несприятливі умови;
- внутрішня збалансованість процесу інвестування за комплексом взаємопов’язаних аспектів (маркетингові, організаційні, фінансові, виробничі, соціальні, часові параметри інвестицій-ного процесу). Інвестування за цією ознакою може бути сис-темнозбалансованим (повністю) планом інвестування, умов-нозбалансованим (середній рівень), недостатньозбалансованим (відносно ризикованим за внутрішніми чинниками);
- достатність рівня дохідності та прийнятність рівня ризикова-ності інвестування (високодохідні, середньодохідні, низько-дохідні, високоризиковані, середньоризиковані, низькоризи-ковані проекта);
- збалансованість і синхронізованість фінансових потоків за їх обсягами і часом. За цими параметрами інвестування може бути фінансово збалансоване, фінансово напружене, фінансово ризиковане (за збалансованістю щодо фінансових потоків), частково напруженим, безперервно напруженим, спланованим
16
із резервами часу (за рівнем передбачених резервів часу при ін-вестуванні); - наявні можливості для управління проектом, тобто спромож-ність інвестора і його менеджерів впливати на поточний стан проекту, вносити зміни в процес інвестування, поліпшувати ре-зультата використання кожного окремого ресурсу і кінцеві показники інвестування, можливості нейтралізації чинників ризику, зокрема можливість відносно беззбиткового виходу з проекту. За цими ознаками слід виокремити добре керовані проекта, умовно керовані проекти (із очікуваним недостатнім рівнем впливу менеджменту на потенційно можливі кризові поди у ході реалізації інвестування), повністю ліквідні проекти (із потенційною можливістю для інвестора припинити інвестуван-ня із повним поверненням вкладених у проект коштів). Визна-чення проекту інвестування за ознакою керованості слід вико-нувати також із урахуванням оцінки запланованої системи управління інвестуванням і ділових якостей менеджерів, які ма-ють реалізовувати проект. Для дослідження процесів фінансового інвестування важливо виз-начити термін “портфельне інвестування”. Під цим терміном розумі-тимемо вкладання коштів у комплекс цінних різного виду паперів з метою отримання поточного доходу від володіння ними (або пере-продажу), але без наміру управляти емітентами цих цінних паперів. Портфельний інвестор завжди мае набір (портфель) пакетів цінних паперів, обсяги яких, як правило, недостатні для того, щоб безпосе-редньо впливати на емітентів цінних паперів.
На відміну від портфельного пряме стратегічне фінансове інвесту-вання передбачає операції з цінними паперами з метою отримання можливості безпосередньо впливати на діяльність емітента придба-них цінних паперів, управляти ним.
Контрольні питания
1. Поясніть термін “реальне інвестування”.
2. Стратегічне інвестування і стратегічний інвестор.
3. Чи можна вважати підприємницьку діяльність інвестицій-ною?
4. Фінансове інвестування.
5. Види фінансового інвестування за відповідними інструментами.
6. Портфельне інвестування.
17
18
7. Інноваційне інвестування.
8. Взаємозв’язок реального і фінансового інвестування.
9. Дайте характеристику розподілу інвестування на довгостро-кове й короткострокове. Які стимули на це впливають?
10. Якими є завдання інвестора при здійсненні інвестування?
11. Внутрішні та зовнішні інвестиції.
12. Роль іноземних інвестицій щодо розвитку національної еко-номіки.
13. Технологічна структура інвестицій в основний капітал.
14. Відтворювальна структура інвестицій в основний капітал.
15. Фактори, які враховуються інвестором при виборі строку для інвестування.
16. Шляхи залучення іноземних інвестицій.
17. Чи потрібні іноземному інвестору податкові пільги?
18. Яку політику мае проводити держава для залучення інозем-них інвестицій у виробничу сферу національної економіки?
19. Чи справді інвестор віддає перевагу короткостроковим інвес-тиціям над довгостроковими? Чому?
20. У чому відмінність між прямим інвестуванням і через посеред-ників?
21. Роль інвестиційних посередників.
22. Як пов’язані інвестування і базове підприємство?
23. У чому полягає узгодженість інвестиційного проекту і зовніш-нього середовища?
24. Як розрізняються проекта інвестування за рівнем дохідності, ризику?
25. Чи розрізняються проекти інвестування за рівнем організації внутрішнього менеджменту?
26. У чому відмінність між державним і приватним інвестуван-ням?
27. Чи є державне інвестування ефективнішим за приватне? Чому?
28. Чи можна за типом або формою інвестування прогнозувати рівень його ефективності?
29. Чи є іноземні інвестиції ефективніші за внутрішні?
30. Стратегічний інвестор для підприємства. Хто це? У чому його позитивна роль в економіці?
Література [3, 4, 10, 12, 14].
Книга: Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ
ЗМІСТ
На попередню
|
|
