Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ

7. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИЗИК

Рішення щодо інвестування приймають, орієнтуючись на прогноз майбутніх результатів. Інвестора цікавить рівень дохідності, але та-кож мае значения гарантованість запланованої дохідності, впевне-ність у тому, що в ході реалізації проекту не виникнуть невраховані, “позапланові” негативні щодо капіталу події. Цей бік інвестування відбиває поняття ризику.

Ризик існує тільки щодо подій, які прогнозуються, очікуються в майбутньому. Якщо подія відбулася, то про ризик уже не йдеться. Ризик як критерій прийняття рішення інвестором мае місце, коли ін-вестування ще тільки планується, існує як майбутній проект.

Інвестиційний проект базується на прогнозних передбаченнях того, якими будуть умови для інвестування, ситуація на ринках і якими будуть дії інвестора. Навіть за умови високої точності прогнозів у ре-альній економіці обов’язково виникатимуть несподівані події, обста-вини, умови, які зумовлюватимуть відхилення від прогнозного сце-нарія інвестування.

Таку невизначеність розумітимемо як неоднозначність, варіант-ність, мінливість майбутніх подій і результатів інвестування.

Інвестиційний ризик визначимо як потенційну можливість недо-сягнення запланованих цілей інвестування (у вигляді прибутку або соціального ефекту) і в результаті непередбачених втрат коштів і от-римання грошових збитків або прибутку, але менших, ніж планува-лося, розмірів.

Ризик важко нейтралізувати повністю, але ним можна керувати. Його треба заздалегідь оцінювати, розраховувати, описувати, пла-нувати заходи, що мають знизити вірогідність небажаних подій при реалізації інвестиційного проекту. Такий комплекс заходів становить зміст управління ризиком (рис. 7.1). Він дає змогу підготуватися до небажаних подій і зменшити втрати від них. Повністю захиститися від ризику неможливо.

Майбутня невизначеність інвестиційних процесів залежить від ба-гатьох факторів, які можуть бути розглянуті в кількох трупах.

1. Фактори, що залежать від випадковостей у перебігу економіч-них процесів (мінливість споживчих настроїв населения, зміни в поведінці партнерів, коливання світових цін, зміна політич-них умов у країні й світі тощо).

94

2.

3.

Фактори, пов’язані із змінами природных умов (кліматичні умо-ви, стихійні лиха).

Фактори, пов’язані з неповнотою доступної інформації або з недо-сконалістю методів обробки інформації щодо майбутніх подій. Проект інвестування є лише прогнозом того, що може бути в разі інвестування обраним способом.

Аналіз зовнішніх умов для інвестування

Аналіз інвестиційного проекту

Виявлення потенційних загроз

Визначення факторів ризику та оцінка можливих збитків

_I

Аналіз ризику:

- моделювання ризику

- сценарії інвестування

- чутливість проекту

	1
	Страхування ризику
			1	■
		Створення резервів і запасів
1'

Внесения необхідних змін до проекту інвестування Рис. 7.1. Управління інвестуванням

95

4. Фактори, пов’язані з недостовірністю зібраної інформації для планування наслідків інвестування (фіктивні, недостовірні да-ні).

5. Фактори, пов’язані з людським чинником, з психологією, мін-ливістю поведінки людей, які працюють безпосередньо на проект або формують його зовнішнє середовище.

6. Помилки або не кращі рішення менеджерів проекту.

7. Вихід з ладу обладнання, що використовується в проекті інвес-тування.

Серед факторів, які найчастіше становлять небезпеку в реалізації інвестиційних проектів (кризового рівня), слід назвати: технічні аварії, вибухи, пожежі, витік конфіденційної інформації, рекламації на якість продукції, збої в комп’ютерній мережі (інформаційній системі) уп-равління підприємством, кримінальні події, стихійні лиха, різке за-гострення конкуренції на ринку, ворожість влади, смерть ключово-го фахівця проекту.

До цих об’єктивних факторів слід додати кілька характерних для України потенційних причин ризику, серед яких можуть бути: різко-ва зміна законодавства, необов’язковість і безвідповідальність парт-нерів, нечесна конкуренція, зв’язки менеджерів з криміналітетом.

Невизначеність характеризує неоднозначність умов, які враховані в розрахунках очікуваної дохідності інвестування. Невизначеність проявляється багатоваріантністю результатів інвестування.

Ризик можуть спричинювати несприятливі умови, загальні для всіх сфер економіки, у цьому разі він називається систематичним (за-гальноекономічним). Якщо ризик пов’язаний з умовами саме цього проекту, то це індивідуальний ризик (несистематичний).

Залежно від факторів ризик поділяється на кілька типів (рис. 7.2). Фактично будь-яка подія або дія інвестора щодо інвестування може мати ризик, призвести до зриву проекту, а отже, зумовити назву пев-ному виду ризика. Наприклад, ризик низької якості будівельних робіт, ризик впливу на проект значної девальвації гривні, ризик виходу з ла-ду технічного обладнання, ризик втрати кваліфікованого персоналу, ризик припинення договору оренди приміщень, що потрібні проекту, тощо. Потенційно можлива ситуація в ході реалізації проекту дає од-нойменний ризик. Виокремлюються також агреговані типи ризиків.

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики можна за-рахувати до зовнішніх умов інвестування (зовнішні ризики).

96

Політичний ризик

Загальноеконо-мічний ризик

Правовий ризик

Систематичний ризик

Інвестиційний ризик

Несистематичний (індивідуальний) ризик інвестиційного проекту

Технічний ризик

Фінансовий ризик

Екологічний ризик

Ризик учасників проекту

Маркетинговий ризик

Рис. 7.2. Форми інвестиційного ризику

Під зовнішніми факторами слід розуміти умови, які інвестор і його менеджеры, як правило, не в змозі змінити, але повинні їх прогно-зувати та враховувати, бо вони істотно впливають на стан проекту. До зовнішніх факторів належать: загальний стан економіки країни, ситуація на фінансовому ринку, поведінка партнерів проекту, передуем підприємств-постачальників і споживачів, ситуація та фінансо-вому ринку, взаємодія з органами влади, місцевим населениям.

Внутрішні ризики пов’язані передусім з можливими помилками в плануванні та організації проекту: у виборі стратегії розвитку проекту, в організації управління проектом, у використанні ресурсів, у якос-ті продукту проекту. Потенційними джерелами внутрішнього ризику можна вважати такі фактори:

- недостатній досвід менеджерів;

- фахова необізнаність персоналу;

- недоброчесність менеджерів;

- низький рівень маркетингу;

- недостатня гнучкість проекту;

- відтік комерційно важливої інформації;

97

- технологічна недисциплінованість;

- невмотивованість персоналу;

- недоліки фінансового планування;

- поганий догляд за обладнанням.

Технічний ризик об'єднує недоліки та помилки багатьох аспектів інвестування: якість проектування, технічна база, обрана технологія, ор-ганізація управління проектом, перевищення кошторису тощо.

Фінансовий ризик пов’язаний з тим, що не буде досягнуто очіку-ваних результатів у фінансовій частині проекту: кредитний ризик, валютний ризик, помилки при виборі джерел та обсягів фінансуван-ня проекту, помилки в прогнозах прибутку, у його використанні, незадовільний фінансовий стан партнерів, затримка з надходжен-ням коштів від реалізації, неплатоспроможність покупців продукції та власні завищені витрати за проектом тощо.

Інноваційний ризик можливий в разі інвестування в наукові дос-лідження, у виробництво нових товарів, використання нових технологи, що призводить до підвищених витрат і ускладнює пошук спо-живача.

Комерційний ризик пов’язаний із проблемами з реалізацією про-дукції, ії транспортуванням, погіршенням якості, зниженням плато-спроможності споживача продукції проекту, підвищенням витрат, різними штрафними санкціями.

Маркетинговий ризик виникає внаслідок прорахунків при оціню-ванні ринкових умов дії проекту: ринок збуту й постачання сирови-ни та матеріалів, організація реклами та збутової мережі, обсяг ринку, час виходу на ринок, цінова політика, низька якість продукції.

Екологічний ризик пов’язаний з опрацюванням питань впливу на навколишнє середовище, з можливою аварійністю, з налагодженням стосунків з місцевою владою та населениям.

Ризик учасників проекту пов’язаний з усіма неочікуваними подія-ми в управлінні та фінансовому стані підприємств-партнерів.

Ризики взаємопов’язані. Зміни одних спричинюють подальші змі-ни в усій системі інвестиційного проекту. Ризики варто досліджувати і аналізувати на якісному та кількісному рівнях, застосовуючи метод моделювання ризику. Інструментальні засоби кількісного аналізу да-ють змогу диференціювати ризики, моделювати їх дію, ідентифікува-ти тип ризику, оцінювати можливі наслідки (втрати), формувати заходи протидії.

Управління ризиками є комплексом методів і прийомів щодо ана-лізу, оцінки та зниження або нейтралізації негативних наслідків ри-

98

зикових подій. У ході управління ризиком залежно від типу ризику його можна або повністю уникнути, або зменшити потенційно мож-ливі наслідки. Якщо внутрішні ризики за рахунок якісного менеджменту можна зменшити та нейтралізувати, то стосовно зовнішніх ри-зиків можна говорити тільки про мінімізацію можливих наслідків. У загальному випадку послідовність аналізу ризику така:

- виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів ризику;

- аналіз їх потенційної загрози інвестуванню;

- оцінка можливих фінансових втрат;

- визначення стійкості проекту до виявлених ризиків;

- встановлення критерію припустимого рівня ризику;

- розробка антиризикової технології управління інвестуванням;

- планування заходів щодо зниження ризику;

- моніторинг поведінки факторів ризику в ході інвестування;

- прийняття рішень щодо нейтралізації факторів ризику за наяв-ності реальної загрози інвестуванню;

- зміни в інвестиційних планах для зменшення або нейтралізації загрози проекту;

- планування ефективного (з мінімальними втратами) вимуше-ного виходу з проекту;

- зупинка інвестиційного процесу за даним проектом і продаж активів або прав.

Комплексними діями інвестор може зменшити ризик, але повніс-тю його усунути важко. У загальному випадку вибір інвестиційного проекту є компромісом між намаганням отримати прибуток і здоро-вим глуздом інвестора (рівнем ризику та його оцінкою).

Серед засобів нейтралізації або зниження ризику слід виокремити ряд загальноприйнятих прийомів та рекомендацій:

- страхування проекту як единого комплексу або, якщо це не вдаеться (через значний ризик українські страхові фірми мо-жуть уникати цієї форми діяльності), — страхування окремих активів проекту;

- забезпечення високої ліквідності інвестицій. Бажано, щоб ак-тиви проекту мали ринковий попит не тільки з боку проекту. Це гарантуватиме можливість їх продажу в разі припинення проекту і зменшить збитки від болісного рішення щодо “виходу з проекту". Про ліквідність активів проекту слід подумати заздалегідь, до прийняття рішення щодо його реалізації;

- диверсифікація — розподіл капіталу за кількома об'єктами (проектами) з метою зниження впливу однієї негативно! події на ефек-

99

тивність всієї програми інвестицій. Диверсифікація може здійсню-

ватися також у межах одного проекту: орієнтація на кількох спо-

живачів продукції проекту, організація збуту в різних місцях або

регіонах, використання обладнання різних типів тощо.

Диверсифікація є основним заходом зниження несистематичного

ризику у фінансовому інвестуванні. У портфелі мае бути кілька де-

сятків інструментів з різним кореляційним зв’язком між собою (щодо

дохідності в минулому) та з дохідністю ринку в цілому.

- Розподіл проекту на кілька частин і побудова об’єкта інвесту-вання як об’єднаного комплексу таких етапів. Кожна з частин комплексу матиме змогу вступати в експлуатацію автономно, приносити прибуток і окупати витрати. Крім фінансової еко-номії коштів завдяки більш ранньому введению проекту, по-етапність забезпечує перевірку комерційної реальності проекту й ранню діагностику доцільності проекту не на всьому інвесто-ваному капіталі, а тільки на його частині (“обережна" тактика).

- Хеджирування — використання механізмів закріплення дого-вірних умов у стосунках партнерів на прогнозний період з метою підстраховки обох сторін, що домовляються, від негатив-них змін у кон'юнктурі ринку в майбутньому.

У фінансовому інвестуванні під хеджируванням розуміють прид-бання прав на майбутні операції з цінними паперами.

- Своєчасне планування та створення необхідних резервів і за-пасів матеріальних, фінансових і часових ресурсів. Ці методи особливо важливі в умовах дефіциту фінансових ресурсів, що спостерігається в Україні. Мають формуватися обсяги та структура матеріальних резервів і запасів на непередбачувані витрати, резервуватися кошти на покриття випадкових витрат, пов’я-заних з експлуатацією обладнання, змінами природних умов, поведінкою персоналу.

- Кваліфіковане відпрацювання договорів і контрактів між партнерами по інвестиційному проекту, своєчасне відпрацювання в них прав та обов’язків сторін в умовах можливих негативних подій і конфліктних ситуацій.

- 3 метою зменшення фінансових ризиків можуть застосовувати-ся спеціальні організаційні заходи зменшення потенційно можливих втрат від ризикованих інноваційних проектів через створення спеціальної фірми, що бере на себе потенційний ризик. Бона може виконувати функцію проектного менеджменту і візьме

100

на себе можливі ризики для зменшення в разі потреби прямих втрат головного підприємства інвестора.

- В окремих випадках “передача” ризику організовується ство-ренням фонду реалізації ризикованого інвестування. Він бере на себе керування піонерними проектами розвитку інших під-приємств, на які не можна безпосередньо покласти ризик реалі-зації проекту, але вони розуміють доцільність проекту і можуть його фінансувати через такий фонд.

- Повноцінне інформаційне забезпечення інвестиційних планів, постійний інформаційний моніторинг ситуації на ринку, у парт-нере, споживачів, в економіці країни загалом.

- Орієнтація на сфери діяльності з підвищеним рівнем монополі-зму (регіонального, місцевого) на ринку.

- Організація інвестування в “інтегрований” (взаємопов’язаний) бізнес, що охоплює основний проект і сферу постачання това-рів і послуг для нього, а також сферу збуту продукції основного проекту. Це суттєво знижує ризик неадекватно! поведінки партнерів проекту.

- Використання сучасних систем і засобів безпосередньої охоро-ни майна проекту.

Ризик може вимірюватися кількісно як в абсолютному, так і у відносному вираженні. У доповнення до методів вимірювання ризику за рівнем відхилень можливих результатів діяльності від середньо-очікуваних ризиків може визначатися величиною можливих збитків. Наприклад:

- ризик втрати прибутку за проектом (ціна реалізації продукції за проектом лише перекриває витрати на виробництво);

- ризик втрати доходів за проектом (не вдається взагалі реалізу-вати продукцію);

- ризик втрати активів проекту (збитки дорівнюватимуть вкла-деному капіталу) внаслідок природних подій, пожеж, грубих помилок в експлуатації обладнання, кримінальних подій тощо.

Залежно від рівня можливих збитків може формуватися диферен-ційоване ставлення інвестора до проекту інвестування. 3 цієї точки зо-ру наведемо кілька інтервалів ризику та їх сприйняття інвестором. 1. Безризикове інвестування, коли інвесторові не загрожує зменшення прибутку нижче якоїсь величини, або прибуток точно гарантований на заданому рівні.

101

2. Допустимий ризик інвестування полягає в тому, що умови проекту гарантують максимальне зменшення прибутку лише до рів-ня, при якому зберігається доцільність проекту для інвестора. Наприклад, коли максимальні збитки не перевищать очікува-ний прибуток за проектом.

3. Критичний ризик пов’язаний з такими можливими втратами інвестора, які роблять проект несприйнятним для нього. Наприклад, інвестор ризикує тим, що продукція не матиме по-питу, не продаватиметься, і інвестор може втратити не тільки прибуток від інвестування, а й частину своїх активів проекту (інвестованого капіталу).

4. Ризик катастрофічного рівня можливий у випадках, коли існує ймовірність втрати всього інвестованого капіталу. Це може бути банкрутство проінвестованого підприємства (компанії, фір-ми), його ліквідація, розпродаж майна проекту або втрата ак-тивів унаслідок аварій, пожеж, вибухів.

У відносному вимірі ризик може бути визначений як величина збитків, віднесена до якоїсь бази (це можуть бути витрати на вироб-ництво, вартість основних ресурсів тощо). Наприклад, ризик того, що витрати на виробництво одиниці продукції перевищать ціну реа-лізації, що за місяць збитки перевищать 10 % інвестованого капіталу, що витрати на відновлення обладнання перевищать 20 % його вар-тості і т. ін.

Загальноприйнятим є методичний прийом кількісного оцінюван-ня рівня ризику через розрахунок рівня невизначеності можливих змін показників ефективності проекту в майбутньому в умовах тих чи інших несприятливих для проекту подій. Проводяться варіантні роз-рахунки окремого показника ефективності проекту (іноді за допомо-гою ПЕОМ отримуються десятки тисяч прогнозних варіантів реалі-зації проекту) і на основі коливань відхилень варіантів від їх серед-ньої величини визначають рівень невизначеності проекту.

Таким показником може бути рівень середньоквадратичного від-хилення (о) або коефіцієнт варіації (я)).

Для розрахунку рівня ризику проводиться серія розрахунків.

1. Крім базового очікуваного прибутку за проектом (наприклад, NPV), визначаються варіантні значения обраного показника результа-тивності інвестування при різних можливих ситуаціях у майбутньому. Кількість таких розрахунків позначимо и, а прогнозний показник

102

NPVдля кожного розрахунку NPV_t, де i = 1, 2, ..., и. Кількість варі-антів може бути необмежено великою. Комп'ютерна техніка дає змогу здійснювати розрахунки з бажаною кількістю та точністю.

2. Визначається середнє значения обраного показника результа-тивності інвестування з усіх проведених варіантних розрахунків NPV:,

п

Y,NPV_t

NPV =

п або

--------- п

NPV = XNPV_j ■ P_t,

де Р. — імовірність майбутніх умов, що відображені і-м варіантом розрахунку;

и — кількість розрахованих варіантів показника ефективності проекту.

Середньоквадратичне відхилення варіантних показників від їх се-реднього значения

^(NPV.-NPV)² і=1

о =

4. Розраховується коефіцієнт варіації (я)), який визначає ступінь відхилень варіантів від середнього значения показника:

\)= 100%.

NPV

Можна вважати, що прийнятним буде таке інвестування, при яко-му коефіцієнт варіації становитиме менше 10 %. Іншими словами, за даним проектом можливі відхилення від запланованої дохідності на 10 % (і в більший, і в менший бік).

За коефіцієнтом варіації можна порівнювати проекта й обирати менш невизначені, тобто менш ризиковані, з більшою надійністю прогноив за проектом. Меншому коефіцієнту варіації відповідає проект з меншим ризиком.

Використання наведених формул для розрахунку рівня ризику за проектом проілюструємо на такому прикладі.

За трирічним інвестиційним проектом прогнозується загальний приведений прибуток у розмірі 400 тис. грн (песимістичний прогноз),

103

450 тис. грн (найвірогідніший прогноз) і 540 тис. грн (оптимістичний прогноз). Треба визначити рівень ризику (тобто невизначеності) при прогнозуванні прибутку за даним проектом.

Визначимо рівень ризику за проектом через оцінку невизначенос-ті прогнозних варіантів прибутку. Розрахуемо середньоквадратичне відхилення прогнозів від середнього розміру прибутку і коефіцієнт його варіації.

Середня величина очікуваного прибутку від проекту за трьома ва-ріантами

400 + 450 + 540

П =---------------------- = 463 тис. грн

Середньоквадратичне відхилення

S

(400 - 463)² + (450 - 463)² + (540 - 463)²

----------------------------------------------------- — 58 тис. грн

Коефіцієнт варіації

58

Х> = =12,5%.

463

Отже, рівень ризику в даному разі може бути представлений як значения коефіцієнта варіації 12,5 %. Прийнятним рівнем ризику вва-жається коефіцієнт варіації до 10 %. Однак це відносний орієнтир, і в кожного інвестора мае бути своя верхня межа у вигляді коефіцієнта варіації— очікуваної невизначеності при інвестуванні.

Якщо в інвестора є також інший проект з такими самими показ-никами дохідності, але з коефіцієнтом варіації 7 %, то перший проект може бути відхилений як більш ризикований.

Рівень ризику в інвестуванні може досліджуватися різними методами.

1. Аналіз чутливості результату інвестування на зміну тих показ-ників, які формують кінцевий результат проекту.

2. Розробка різних сценаріїв ходу реалізації проекту й розраху-нок відповідних показників ефективності інвестування.

3. Проведения багатьох розрахунків результативності інвестуван-ня на основі математичної моделі проекту.

Чутливість проекту до різних факторів, що впливають на дохід-ність проекту, визначається так:

- розраховується базовий варіант проекту щодо показників дох-ідності, або прибутку, або терміну окупності, або іншого по-казника результативності проекту;

104

- вносяться зміни у величину якогось показника, що визначає рі-вень доходів за проектом. Це можуть бути, наприклад, ціна реалі-зації продукції, прогноз кількості продукції для продажу, вартість одиниці сировини, ставка орендної плати, вартість обладнання, витрати на оплату праці, вартість оборотних коштів тощо;

- знову розраховується показник результативності проекту;

- визначається еластичність показника результативності проекту щодо дослідженого фактора;

- фактори ризику ранжуються за значениям коефіцієнта еластич-ності впливу цього фактора;

- показникам, які найбільшою мірою впливають на результат проекту, приділяється особлива увага при розробці бізнес-пла-ну інвестування.

За цим методом оцінюється важливість впливу окремих факторів (ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо) на загальну прибутковість проекту і відповідно до результата вживаються заходи щодо більш ґрунтовного опрацювання інвес-тиційних планів, що сприятиме зниженню ризикованості, пов’язаної з виявленими факторами.

Аналіз прогнозних сценаріїв розвитку інвестування за проектом передбачає розробку кількох варіантів ходу реалізації проекту залеж-но від зовнішніх умов, організації проектного менеджменту, наявних коштів у інвестора тощо. Сценарій — це узагальнений у вигляді ос-новних тез, етапів, подій опис якогось процесу, у даному разі — проекту інвестування. Основна увага у сценарії приділяється логіці розвитку подій та основної лінії, без проробки деталей.

Розрахунки проводяться, наприклад, за трьома сценаріями: базо-вий розрахунок при середніх найвірогідніших умовах, оптимістич-ний варіант (при найкращому перебігу подій за всіма факторами, які впливають на дохідність проекту), песимістичний варіант, в який зак-ладаються найгірші можливі ситуації в країні й на конкретному ринку.

Далі порівнюються показники результативності інвестування за різ-ними сценаріями, виявляються найбільш негативні результата і, відпо-відно, небажані сценарії інвестування. Потім визначаються події та умови, які призводять до таких небажаних сценаріїв, виявляються фактори ризику, готуються плани з нейтралізації факторів ризику з метою виключення небажаних сценаріїв розвитку процесу інвестування.

Метод дослідження ризику на основі статистичних випробовувань полягає в тому, що за допомогою обчислювальної техніки прорахо-

105

вується безліч варіантів дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах їх зміни. У результаті отримуємо в автоматичному режимі середні показники і статистичні характеристики їх варіації та розподілу для подалыиого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників і рівень ризикованості проекту за різними напрямами.

Цей метод реалізується за допомогою спеціальних комп'ютерних програм дослідження проектів на рівень ризику.

Приклад розрахунків для аналізу чутливості проекту до окремих факторів наведено нижче. Базовий варіант розрахунку чистої приведено! вартості проекту — у табл. 7. 1, поваріантні розрахунки NPV при зміні окремих факторів на показник ЖРКпроекту — у табл. 7. 2. Рейтинг впливу окремих факторів (практично це оцінка еластичності зміни показника ефективності проекту на зміну фактора ризику) — у табл. 7. 3. 3 неї випливає, що найбільші зміни NPVпри зміні фактора на 1 % відбуваються в разі зміни ціни реалізації продукції. Цей фактор мае найбільше значения при оцінюванні майбутньої дохідності проекту. Обґрунтуванню прогнозу цього фактора слід приділити найбільше уваги, тому що помилки в прогнозі матимуть відповідно до проведе-ного розрахунку максимальний вплив на дохідність проекту.

Далі йдуть за своїм значениям фактори собівартості одиниці про-дукції, обсягів реалізації та інвестицій, ставки дисконтування. Наведений приклад умовний, але висновки з нього мають практичний зміст: найважливішими факторами, від яких суттєво залежить прибутко-

Табліщя 7.1

Базовий варіант розрахунку приведено!" вартості проекту

Рік	Інвес-тиції, ТИС; грн	Обсяг реаліза- Ції, одиниць продукціі	Ціна одиниці продукцїї, тис. грн.	Собівар- тість одиниці продукції, тис. грн	Ставка дисконтування г, %	Коефі-цієнт приведения 1	[(гр. 4 -гр. 5) гр. 3-гр. 2] гр. 7 тис. грн.
						(1 + г)
1	2	3	4	5	6	7	8
1	80	200	0,5	0,4	10	0,909	-54
2		250	0,5	0,3	10	0,826	41
3		250	0,5	0,3	10	0,751	38
Разом							NPV= 25

106

Таблиця 7.2 Розрахунок варіантних значень ЛУК при зміні факторів

Рік	Інвес-тиції, тис. грн.	Обсяг реаліза- Ції, одиниць продук- ції	Ціна одиниці продукції, тис грн.	Собівар- тість одиниці продукції, тис. грн.	Ставка дисконтування г, %	Коефіці- єнт приведения 1	[(rp. 4-rp.) rp. 3-rp. 2] rp. 7 тис. грн.
						(1 + г)
1	2	3	4	5	6	7	8
Вплив зміни обсягу реалізації
1	80	220	0,5	0,4	10	0,909	-53
2		275	0,5	0,3	10	0,826	45
3		275	0,5	0,3	10	0,751	41
						M>F=33	NPV = 33
Вплив зміни ціни
1	80	200	0,55	0,4	10	0,909	-45
2		250	0,55	0,3	10	0,826	52
3		250	0,55	0,3	10	0,751	47
						NPV=54	NPV= 54
Вплив зміни собівартості одиниці
1	80	200	0,5	0,44	10	0,909	-62
2		250	0,5	0,33	10	0,826	52
3		250	0,5	0,33	10	0,751	32
						NPV=5	NPV=5
Вплив зміни обсягу інвестицій
1	88	200	0,5	0,4	10	0,909	-62
2		250	0,5	0,3	10	0,826	41
3		250	0,5	0,3	10	0,751	38
						NPV=17	NPV=17
Вплив зміни ставки дисконтування
1	80	200	0,5	0,4	20	0,833	-50
2		250	0,5	0,3	20	0,694	35
3		250	0,5	0,3	20	0,578	29
						NPV=14	NPV =14

107

Таблиця 7.3 Оцінка значения факторів для приведено! вартості проекту

№	Фактор, вплив якого на NPV ДОСЛІД- жувався	фагота, %	зна'ення NPV	зшчення NPV	Зміна гр.4, %	3MiHaNPV на 1 % зміни фактора, гр. 6/гр. 3, %	Рейтинг фактора
1	Обсяг реалізації	10	25	33	32	3,2	III
2	Ціна реалізації одиниці продукції	10	25	54	116	11,6	I
3	Собівартість виробницт-ва одиниці продукції	10	25	5	80	8	II
4	Обсяг інвестицій	10	25	17	32	3,2	III
5	Ставка дисконту- вання	200	25	14	44	0,2	IV

вість інвестиційного проекту, є очікувана ціна реалізації продукції та собівартість одиниці продукції. Помилки в їх прогнозах матимуть найбільші негативні наслідки для проекту.

Рейтинги можливих факторів ризику інвестування мають розра-ховуватися для кожного інвестиційного проекту.

У разі фінансових інвестицій у цінні папери рівень ризику визна-чається також за розглянутою вище методикою оцінки варіантності результату інвестування, але як варіанти дохідності беруться значения показників ефективності обраного інструмента в минулому за кілька звітних періодів.

Наприклад, треба визначити рівень ризику інвестування 100 тис. грн у прості акції виробничого підприємства в акціонерній формі. Інвес-

108

тор сподівається на регулярне отримання поточного доходу у вигляді дивідендів. За останні 5 років на кожну з цих акцій виплачувалися такі дивіденди: 5, 3, 4, 1, 2 грн.

Розрахунок виконаемо за викладеною вище методикою через ко-ефіцієнт варіації:

1. Середній рівень дивідендів за минулий період:

(5+3+4+1+2) / 5 = 3 грн на акцію.

2. Середньоквадратичне відхилення дивідендних виплат від серед-

ніх виплат за останні п'ять років

(5-3)²+(3-3)² + (3-4)² + (1-3)²+(2-3)²

3. Коефіцієнт варіації

14

v = , = 47%. 3,0

Отриманий коефіцієнт варіації 47 %, безумовно, надто великий, що свідчить про значну варіантність величини дивідендів у минуло-му й таку саму невизначеність отримання очікуваної поточної дохід-ності від цього фінансового інструмента в майбутньому.

У практиці фінансового інвестування при використанні методик моделі оцінювання фінансових активів (САРМ) несистематичний ри-зик інструмента інвестування визначається за допомогою так званого бета-коефіцієнта цінного папера.

Модель оцінювання фінансових активів становить ризик інвесту-вання в цінний папір у вигляді двох складових:

- систематичний ризик пов’язаний із факторами, що впливають

одночасно на весь ринок цінних паперів, і може визначатися че

рез мінливість середньої дохідності всього ринку (дохідності

портфеля, який складається з усіх цінних паперів, що є на рин-

ку);

- несистематичний ризик притаманний лише даному цінному

паперу і залежить від його особливостей. Цей ризик може бу

ти нейтралізовано включениям до інвестиційного портфеля

цінних паперів з різним рівнем різноспрямованого несистема

тичного ризику.

109

Систематичний ризик дохідності цінного папера за методикою моделі САРМ визначаеться через величину так званого бета-коефіці-єнта цінного папера, який показує залежність дохідності цінного папера від дохідності всього ринку (портфеля з усіх цінних паперів, що є на ринку). Розглянемо методику розрахунку бета-коефіцієнт цінно-го папера.

1. За фактичними даними кількох минулих звітних періодів визначаеться різниця між фактичного дохідністю ринку (R) як середньозва-женої величини дохідності за всіма інструментами ринку і безризико-вою дохідністю (процентного ставкою безризикових державних цінних паперів (L) за ті самі періоди. Ця величина (P_r = R- L) визначатиме рівень середньоринкової премії за ризик, тобто додаткової дохідності щодо безризикової дохідності.

2. Розраховуються такі самі премії за ризик (Р) за ті самі звітні пе-ріоди в минулому, але виходячи з фактичної дохідності (D) цінного папера, який досліджується. Це буде величина P_d = D-L.

3. Визначаеться регресійний зв’язок між премією за ризик за обра-ним цінним папером (D) і середньоринковою премією за ризик (R). Рівняння регресійного зв'язку матиме такий вигляд:

(D-L) = b(R -L) + a

або

P_d = b-P_r + a,

де a — вільний член регресійного рівняння (його кількісний рівень не мае економічної інтерпретації);

Ь — бета-коефіцієнт розглянутого цінного папера, який кількісно визначає залежність між премією за ризик даного цінного папера і премією за ризик загалом на ринку цінних паперів. Бета-коефіцієнт може мати значения від 0 і більше.

Якщо ризик цінного папера буде нижче від середньоринкового, то бета-коефіцієнт буде менший одиниці.

Якщо ризик цінного папера перевищуватиме середньоринковий, то бета-коефіцієнт буде більший одиниці.

Якщо ризик цінного папера дорівнюватиме середньоринковому, то бета-коефіцієнт дорівнюватиме одиниці.

Бета-коефіцієнт є важливою характеристикою рівня ризику цінного папера. Розрахунки бета-коефіцієнтів на розвинених фондових ринках проводяться аналітиками систематично, і для кожного цінного папера є

110

статистичний ряд бета-коефіцієнта, який враховується при прогнозу-ванні дохідності того чи іншого цінного папера з урахуванням його ри-зикованості.

Контрольні питания

1. Поняття інвестиційного ризику.

2. Систематичный ризик.

3. Фінансовий ризик.

4. Управління ризиком.

5. Ризик учасників проекту.

6. Приклад маркетингового ризику.

7. Політичний ризик.

8. Проектний ризик.

9. Загальноекономічний ризик.

10. Несистематичний ризик.

11. Кількісне визначення ризику через невизначеність очікуваних результатів. Як це розуміти?

12. Чотири етапи кількісного розрахунку рівня ризику.

13. Чутливість проекту.

14. Фактори інвестиційного проекту, що визначають його резуль-тативність.

15. Три рівні ризику за величиною втрат.

16. Ліквідність проекту.

17. Юридичний ризик проекту.

18. Правила, що дають змогу зменшити ризик.

19. Диверсифікація при інвестуванні. ЇЇ мета.

20. Що означав ризик втрати доходу?

21. Найсуттєвіші фактори проекту. Як їх визначити?

22. Виробничий ризик проекту.

23. Еластичність прибутку за проектом від ціни реалізації про-дукції становить 0,4, а від обсягу інвестицій — 0,7. Що це означав? Який фактор важливіший для проекту?

24. Коефіцієнт варіації за проектом дорівнює 12 %. Це добре чи погано? Чому?

25. Планування ризику.

26. Моделювання ризику.

27. Як розуміти вираз “імовірність окупності проекту становить 70 %”?

111

28. Середньоквадратичне відхилення за 10 варіантами очікуваної прибутковості проекту становить 67 тис. грн. Це добре чи погано? Чому?

29. В одного проекту середньоквадратичне відхилення очікува-них варіантів NPV становить 100 тис. грн, в іншого проекту — 203 тис. грн. Який проект кращий? Чому?

30. В одного проекту коефіцієнт варіації прогнозів прибутку становить 14 %, в іншого —18 %. Який проект кращий? Чому?

31. Що дає поетапність реалізації інвестування? 3 якою метою це рекомендуемся інвестору?

32. Дослідження ризику.

33. Страхування як спосіб управління ризиком. Від чого страху-вати? Що буде страховою подією?

34. Монополізм інвестиційного проекту. Це погано чи добре?

35. Інформованість інвестора — це добре, бо знижуе ризик. Про що мае бути поінформований інвестор? Яка інформація по-трібна йому для зниження ризику?

36. Як можна втратити всі активи за проектом?

37. Про що йдеться у розділі інвестиційного бізнес-плану, при-свяченому ризику?

Література [4, 5, 13, 15].

112

Книга: Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ

ЗМІСТ

1.	Б. М. Щукін. ІНВЕСТУВАННЯ
2.	ВСТУП
3.	1. Методолопчні основи інвестування
4.	2. Класифікація інвестицій
5.	3. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
6.	4. ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕПЯ
7.	5. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ
8.	6. РОЗРАХУНОК ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ
9.	7. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИЗИК
10.	8. ОЦІНКА ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ ТА ОБ’ЄКТА ІНВЕСТУВАННЯ
11.	9. ФіНАНСОВЕ ІНВЕСТУВАННЯ
12.	10. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТУВАННЯМ
13.	ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНЫХ РОЗРАХУНКІВ
14.	Тести для самоконтролю
15.	СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate