Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Література постмодернізму: По той бік різних боків (2004)
21. Перелік можна продовжити.
Як справедливо зауважив видатний російський філолог Ю.Лотман, “вже перші сцени, де відбувається знайомство з Вільгельмом Баскервільським, здаються пародійними цитатами з епосу про Шерлока Холмса: монах безпомилково описує коня, який утік і якого він жодного разу не бачив, і так само точно “прораховує”, де його шукати, а по тому відтворює картину вбивства - першого з тих, що відбулися в стінах фатального монастиря, де розгортається сюжет роману, - хоча також не був його свідком” [Лотман,651].
У описі зовнішності й звичок Баскервільського не лише не приховані, а й спеціально підкреслені паралелі з образом Холмса. Порівняймо майже текстуальні збіги в постмодерністському романі сучасного італійського семіолога і детективних оповіданнях англійського письменника, написаних на межі ХІХ-ХХ ст. (компарабельні фрагменти виділені):
|
Конан Дойл А. Рассказы (пер. с анг.). - М.: Художественная литература, 1982. |
Эко У. “Имя розы” |
|
“Я увидел высокую, худую фигуру Холмса” [с.43]. ”Его (Холмса. - Ю.К.), бывало, с места не сдвинешь, кроме тех случаев, когда дело касалось его профессии. Вот тогда он бывал совершенно неутомим и неотступен… Он всегда соблюдал крайнюю умеренность в еде и в своих привычках был до строгости прост. Он не был привержен ни к каким порокам, а если изредка и прибегал к кокаину…” [с.3]. “…Приливы кипучей энергии, которые помогали Холмсу в его расследованиях, прославивших его имя, сменялись у него периодами безразличия, полного упадка сил. И тогда он по целым дням лежал на диване со своими любимыми книгами, лишь изредка поднимаясь, чтобы поиграть на скрипке” [с.19]. |
“Брат Вильгельм… ростом выше обыкновенного, казался еще выше из-за худобы. …Он прожил весен пятьдесят…, однако телом не знал устали, двигаясь с проворством, недоступным и мне. В периоды оживления его бодрость поражала. Но временами в нем будто что-то ломалось, и вялый, в полной прострации, он лежнем лежал в келье, ничего не отвечая или отвечая односложно, не двигая не единою мышцею лица. Взгляд делался бессмысленным, пустым, и можно было заподозрить, что он во власти дурманящего зелья, - когда бы сугубая воздержанность всей его жизни не ограждала от подобных подозрений. Все же не скрою, что в пути он искал на кромках лугов, на окраинах рощ какую-то траву (по-моему, всегда одну и ту же), рвал и сосредоточенно жевал. Брал и с собою, чтоб жевать в минуты высшего напряжения сил (немало их ждало нас в монастыре!). Я спросил его, что за трава, он засмеялся и ответил, что добрый христианин, бывает, учится и у неверных. Я хотел попробовать, но он не дал со словами…: что здорово старому францисканцу, негоже юному бенедиктцу” [с.19]. |
Гіперрецептивність постмодерністської літератури поширюється не лише на власне літературні факти, а й на реальний “життєвий матеріал”, тобто може реалізуватися як шляхом “інтертекстуального цитування”, так і іншими шляхами.
Так, головного опонента Баскервільського звати Хорхе із Бургоса (майже - “із Борхеса”), це охоронець монастирської бібліотеки, родом з Іспанії (відтак - іспаномовний), що осліп “років у сорок”. Цей образ прямо пов’язаний як із особою, так і з творами видатного аргентинського (іспаномовного ж) письменника Хорхе Луїса Борхеса (1899-1986), котрий, осліпнувши в другій половині життя, працював директором Аргентинської Національної бібліотеки, і чия творчість відчутно вплинула на італійця, який зізнався: “Усі в мене питають, чому мій Хорхе і зовнішністю, й ім’ям викапаний Борхес, і чому Борхес у мене такий поганий. А я сам не знаю. Мені потрібен був сліпий для охорони бібліотеки. Я вважав це виграшною романною ситуацією. Але бібліотека плюс сліпий як не крути дорівнює Борхес. Зокрема тому, що борги треба повертати” [Н,613].
Що мав на увазі Еко, говорячи про свої “борги” Борхесові? Те, що скористався ім’ям (ім’я Борхеса в “Імені троянди”?) та іміджем реального письменника? Можливо. Але вплив Борхеса на Еко цим не обмежується: творчість аргентинця визначила конкретні риси й навіть ключові фрагменти архітектоніки творів італійця (іноді романи другого називають розгорнутими новелами першого).
Зокрема, в Борхеса є знаковий для постмодернізму образ-модель лабіринту, який став компонентом цікавого символічного трикутника (“Лабіринт” ↔ “Всесвіт” ↔ “Бібліотека”), що його згодом використав Еко. Так, мінотавр Астеріон, головний герой новели Борхеса “Дім Астеріона” (а “дім Астеріона” = “Лабіринт”), заявляє: “Мій дім - як Усесвіт, власне, Всесвітом він і є”22. Схожу метафору знаходимо у “Вавілонській бібліотеці”: “Вселенная - некоторые называют ее Библиотекой - состоит из огромного, возможно, бесконечного числа шестигранных галерей, с широкими вентиляционными колодцами, огражденными невысокими перилами”
Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Література постмодернізму: По той бік різних боків (2004)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
