Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Архіпелаг "Павич", острів "Дамаскин" (2003)
48, прислів'я і приказки фольклорного кшталту. Переклад “Лествиці” відомий на Русі з XI ст. і користувався величезною популярністю”49.
У передмові до його книги “Лествиця, що веде на небеса. Слово до пастиря” сказано, що Іоанн Лествичник рано (“Будучи 16 років тілесним віком, досконалістю ж розуму тисячолітнім”) став послушником, а через чотири роки постригся в монахи на Синаї, і, буцімто, тоді ж один із синайських монахів, авва Стратигій, провістив, що новопострижений “стане великим світильником Церкви Христової”. Після смерті свого наставника, авви Мартирія, Іоанн усамітнився в пустелі Фола, де провів 40 років, не проронивши за цей час жодного слова (у “Лествиці” 11-та сходинка названа - “Про мовчання”, а 27-ма - “Про безмовність”). У житії Лествичника сказано, що він вирішив мовчати ще одного разу , коли його заздрісники стали кпити з його гаданого багатослів’я, яке, мовляв, було обумовлене марнославством. Після цілого року мовчання Іоанна Лествичника вони самі засоромилися і попросили його не позбавляти їх великої радості й користі спілкування з ними.
Знаю, що інтерпретація літературного твору буває справою складною і небезпечною, але наважуся поставити питання: чи випадково герої оповідання Павича, Лествичник і Дамаскин, такі мовчуни: “Наступної середи Ягода привів обох Йованів на обід... За обідом домовилися, що через місяць вони покажуть панові Николичу малюнки: Йован-старший - храму, а Йован-молодший, званий Дамаскином, - палацу... Один з будівничих був старий, переляканий чоловічок, короткорукий і такий мовчун, що, коли його примушували заговорити, рот його ляскав, наче риб’ячий пухир. ...Другий, молодший, говорив ще менше...” До речі, “дрібничка”: Лествичник дійсно був на півтори сотні років “старшим” за Дамаскина.
Задум своєї знаменитої “Лествиці”, названою церквою “найкращою книгою для духовного вдосконалення”, і особливості його втілення преподобний Іоанн пояснив так: “Спорудив я лествицю сходження... від земного до святого... подібно до тридцяти років Господня повноліття, знаменно спорудив лествицю із 30 сходинок, по якій, досягши Господня віку50, виявимося праведними і безпечними від падіння". Сходинки “Лествиці” - це нелегкий шлях людини до досконалості, що може бути досягнута не зразу, а лише поступово, бо Царство небесне отримують лише ті, хто докладає до самовдосконалення величезних зусиль (Мф. 11, 12). Ось ці 30 сходинок до духовної досконалості людини, що їх виділив Лествичник51: “1) Об отречении от мира. 2) О беспристрастии. 3) Странничество. 4) Послушание. 5) Покаяние. 6) О памяти смерти. 7) О плаче. 8) О безгневии и кротости. 9) О памятозлобии. 10) О злословии и клевете. 11) О молчании. 12) О лжи. 13) Об унынии и лени. 14) О чревоугодии. 15) О целомудрии. 16) О сребролюбии. 17) О нестяжании. 18) О бесчувствии. 19) О сне, молитве и пении. 20) О бдении. 21) О боязливости. 22) О тщеславии. 23) О гордости. 24) О кротости. 25) О смирении. 26) О рассуждении. 27) О безмолвии. 28) О молитве. 29) О земном небе. 30) О вере, надежде и любви”.
Отже, як було зазначено, два Йовани були запрошені паном Николичем для будівництва (причому синхронного!) двох споруд: церкви і будинку для Атилії: “...- Все має бути готове одночасно, ...храм без палацу нічого не вартий, та й палац нічого не вартий без храму. Обидві споруди мусять бути завершені в строк. А строком є вінчання... Атилія вже має нареченого”. Справу залагоджено, майстри повинні показати замовникові креслення майбутніх споруд. І тут з’явилася інтрига.
Чомусь старший Йован приніс Николичу креслення не одного, а відразу аж трьох храмів: “Пан Николич... раптом мовив: - Та тут же, Йоване, намальовано три церкви, до того ж точнісінько однакові, а я замовляв лише одну! - Так, креслення для трьох церков, проте ви, пане Николич, платитимете тільки за одну. Оця перша церква, яку бачите намальованою зеленим кольором, буде у вашому саду перед вашими очима й не будуватиметься, а зростатиме сама по собі. - Та годі вже, Йоване, плести нісенітниці! Як це може церква рости сама по собі? - Може, і ви швидко самі побачите, що може, пане Николич... - Чудово й гарно. Та скажіть мені, Йоване, для чого оця третя церква, намальована бузковим чорнилом? - Еге, це таємниця, яка відкриється лише наприкінці. Бо немає вдалого будівництва без таємниць, ані справжнього храму без дива. Так почав Йован будувати над Тисою церкву Введення Богородиці, а пан Николич показав Атилії у вікно, як у їхньому саду зійшов самшит”.
Далі починається начебто суцільна містика: для чогось Лествичник планує зведення аж трьох церков, одну з яких будує, друга росте сама собою, а третьої взагалі ніде не видно; Дамаскин будує палац, але рівно настільки, наскільки просувається будівництво в старшого Йована тощо. Спробуймо підійти до цієї містики не як до нагромадження хай і красивих, але певною мірою нонсемантичних слів, речень та симулякрів, а як до художнього твору, який має концепцію.
Передовсім, дуже плідним і цікавим етапом аналізу будь-якого ХТ є розгляд його лейтмотиву, а тим більше -“перехрестя”
Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Архіпелаг "Павич", острів "Дамаскин" (2003)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
