Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Архіпелаг "Павич", острів "Дамаскин" (2003)
38. “У церковному житті столиці (Константинополя. – Ю.К.) наступило те протестантське запустіння, яке рано чи пізно повинне було витіснити все художнє життя Візантії. Маса освічених і багатих людей перебралися з родинами до Італії, безліч ченців заснувала на величезному просторі в Південній Італії, а також у Малій Азії й Каппадокії печерні обителі і скити, розписані грецькими майстрами іконопису. Таким чином, грецьке мистецтво й іконопис VIII-IX ст. доводиться шукати поза Візантією, або в Малій Азії, або ж у Південній і Середній Італії” (Кондаков Н.П. Иконография Богоматери. – Пг., 1915. – Т.II. – С.5). Одне з відлунь тих подій – практично повна відсутність у православ’ї скульптурних зображень святих (пор. із розмаїттям і пишнотою релігійної скульптури в католицькій Західній Європі). Адже, якщо у Візантії за поклоніння іконам можна було накласти головою як за ідолопоклонство, то про скульптуру і казати годі, адже вона була ще більш схожою на поганських ідолів (наприклад, на статуї еллінських богів).
39. Васильев А.А. “История Византийской империи”.
40. “Фéми – військово-адміністративні округи у Візантії (7-12 ст.), на чолі яких стояли стратиги. Мали судову, фіскальну, військову владу...” (БЭС, 1269).
41. Литаврин Г.Г. Византийская империя во второй половине VII-XII в. // Культура Византии. Вторая половина VII-XII вв. – М., 1989. – С.23.
42. Не беруся стверджувати категорично, що це відлуння античності, але в Елладі люди приносили в жертву богам муляжі своїх зцілених органів, виконаних із цінних матеріалів, в т.ч. зі срібла.
43. Суголосну думку нещодавно висловив Ігумен Варсонофій (РПЦ) у відкритому листі редакторові православної газети “Благовіст” (м.Самара), опублікованому в журналі “Сербський хрест”: “...Усі ці властиві католицьким традиціям іконопису кільця над головою замість німбів, де одурманююча реалістичність і анатомічна правильність фігур, ликів, рук і т.д. – словом, усі ці наукоподібні нашарування доби Просвітництва, Ренесансу й іншого неоязичництва, – узяти хоча б Леонардо да Вінчі, з його анатомуванням трупів, чи навіть славнозвісного Рафаеля з його “Сікстинською Мадонною”. Ось де зразки католицької особливості іконопису. Відтак, за ступенем “приземленості” того чи іншого образу можна судити про ступінь його “католичності” – чим “заземленіше”, тобто почуттєвіше, відчутніше, тим католичніше”.
44. “Фома Аквінський (1225 чи 1226-1274) – середньовічний католицький теолог, монах-домініканець..., 1323 був причислений до лику святих (названий Аквінатом за місцем народження в Аквіно біля Неаполя)... (теологічно проінтерпретував Аристотеля. – Ю.К.). У 1879 схоластична система Ф.А. офіційно оголошена “єдино істинною філософією католицизму”...” Головні праці Фоми Аквінського: “Сума проти поганинів” (1261-64); “Сума теології” (1265-73) (Философский словарь. – М.: Издательство политической литературы, 1987. – С.517). До речі, знаменита “Сума теології” Аквіната прямо завдячує своєю появою “Джерелові знання” Іоанна Дамаскина.
45. “Тропáр (пізньогр. Tropárion) – молитовні вірші й співи православної церкви на честь якого-небудь свята або святого” (БЭС, 1226).
46. “Ім'я Іоанна Дамаскина тісно пов'язане із романом "Варлаам і Іоасаф", що був надзвичайно популярним усіма мовами протягом Середніх віків. Без сумніву, основа історії походить із відомої легенди про Будду. Дуже ймовірно, що вона є просто версією життя Будди, запозиченої християнами Сходу для власного вжитку: автор сам говорить, що історія була принесена йому з Індії. Протягом Середніх віків, аж до останнього часу, роман практично одностайно приписувався Іоаннові Дамаскину, однак 1886 р. французький сходознавець X.Зотенберг висунув деякі докази того, що Іоанн не міг бути автором цього твору, і багато хто погодився з його висновками (K.Krumbacher. Geschichte der byzantinischen Litteratur, SS. 886-890). Але останнім часом дослідники цього сюжету більше схиляються до попередньої точки зору. Так, якщо автор статті про Іоанна Дамаскина, поміщеної в "Catholic Encyclopedia" 1910 р., говорить, що роман “Варлаам і Іоасаф” приписується йому помилково (J.B.O'Conner. John Damascene. – Catholic Encyclopedia, vol. VIII, 1910, pp. 459-461), то видавці й перекладачі останнім часом вважають, що ім’я св. Іоанна Дамаскина має право з’являтися на титульній сторінці їхніх видань (St. John Damascene. Barlaam and Joasaph. With an English translation C.R.Woodward and H.Mattingly. London, New-York, 1914, p.XII)” (А.Васильев).
47. Див.: ЛЕС, 60-61; [St. John Damascene]. Barlaam and loasaph. With an English Translation by G. R. Woodward and H. Mattingly. Introduction by D. М. Lang. Cambridge, Mass.; London, 1983, pp. XV-XXXII; Чичуров И.С. Литература VIII–Х вв. Культура Византии. Вторая половина VII–XII вв. – М., 1989. – С.130-131.
48. Пор. із сентенцією з “Дамаскина”: “Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не щади себе ані в чому” .
49. История всемирной литературы: В 9 т. – Т.2. – М.: Наука, 1984. – С.348.
50. Йдеться про вік Ісуса Христа не до розп’яття (33 роки), а до Його хрещення Іоанном Предтечею (30 років). І ще питання: чи випадково Атилія, розшифровуючи останнього “листа” Дамаскина, неодноразово крутить ключем саме по 30 разів?
51. Оскільки текст “Лествиці” канонізований, подаю його без перекладу.
52. Пор. “перехрестя” в “Дамаскині” та інших “комп’ютерних” оповіданнях.
53. Буквальний чи трансформований повтор тих самих фраз і конструкцій (а ця цитата майже дослівно повторює наведений вище монолог діда Чихорича) є атрибутом розглянутого вище орієнтального стилю “плетення словес”, який неначе заколисує читача, створює свій ритм, і від якого важко відірватися.
54. Символіка улюбленого християнством сакрального числа “три” (Бог любить трійцю) використовується Павичем на повну потужність: три храми в “Дамаскині”, три світи (християнський, мусульманський і юдейський) у “Хозарському словникові” і т.д.
55. Пор. цитати з “Дамаскина”: “Зодчий Йован, прозваний Лествичником, подав панові Николичу з Рудни креслення нового храму Введення, який мав постати в маєтку біля Тиси й носити ім’я панночки Атилії, власниці. Місце обрав сам майстер, бо тут, як пояснив він, дме лише один вітер”; “Зодчий Йован, прозваний Дамаскином, подав малюнки палацу, який він мав звести в маєтку біля Тиси, на відповідному місці, де вітер завжди дме в один бік”. Мабуть, не випадково письменник постійно повторює “метеорологічні” відомості.
56. История всемирной литературы: В 9 тт. – Т.2. – М.: Наука, 1984. – С.444.
57. Цікаве питання про взаємозв’язки “Лествиці” й жанру плачу в античній (від Феокрита) і слов’янських літературах з огляду на обмежений обсяг статті залишаю без розгляду.
58. Недаремно ж в народі чистоту порівнюють зі сльозою – “чистий, як сльоза”. Гадаю, вчитель також може нагадати учням такий фрагмент з відомої казки: “...– Каю! Мій любий Каю! Нарешті я тебе знайшла!.. Та Кай сидів тихий, непорушний і холодний. Тоді Герда заплакала, і її гарячі сльози впали йому на груди. Вони пронизали його до самого серця і розтопили крижану скалку чарівного дзеркала... Кай раптом заридав. Він ридав так довго й сильно, що скалка дзеркала витекла йому з ока разом зі сльозами. Тоді він упізнав Герду й радісно вигукнув: “– Гердо! Моя люба Гердо!.. Де ж ти так довго була? І де був я сам?..” (Андерсен Г.Х. Снігова королева. – К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2002. – С.27).
59. Аверинцев С.С. София-Логос: Словарь. – К.: Дух і літера, 2001. – С.116-117.
60. Згадаймо, що Христос спілкувався з митарями й блудницями. Невже Йому більше ні з ким було спілкуватися на цьому, хай і грішному, світі? Адже в усі часи “не стоїть Земля без праведників”. Ні, думка тут така: якщо навіть митарі й блудниці заслуговували на спілкування з Ним, то у інших є ще більше надій на прощення.
61. Шкловский В.Б. Сухоплавцы, или уравнение с одним неизвестным // Литературная газета, 31 марта 1930
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Архіпелаг "Павич", острів "Дамаскин" (2003)
ЗМІСТ
На попередню
|
|
