Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської

Таке розуміння, точніше нерозуміння, постійної молитви швидко та рішуче було засуджене Церквою з цілком зрозумілих причин. Відповідь месаліанців (або те, що інші вважали їхньою відповіддю) викликає заперечення і з соціального, і з духовного погляду. З соціального погляду чернече життя, згідно з нею, є цілком паразитичним, залежним від милості інших. На противагу цьому, поширена чернеча традиція завжди наголошувала, що чернець, незалежно від того, чи він самітник, чи живе у громаді, зазвичай повинен сам себе утримувати. І не лише себе, а й допомагати іншим. Загальновідомо, що чернеча традиція на християнському Сході загалом не надавала такого великого значення, як на Заході, організованій "активній" роботі — утриманню шкіл, лікарень, сирітських будинків⁵. Але не стільки на організаційному, скільки на особистісному рівні східні ченці гостро відчували відповідальність за "ближнього" у світі, відповідальність не лише в духовному, а й у матеріальному сенсі. У ранніх текстах отців пустелі, як і в пізніших працях, знову й знову наголошувалося, що чернець повинен працювати руками, щоб забезпечити не лише себе, а й тих, хто потребує допомоги: бідних та хворих, вдів та сиріт. "Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя" (Мт 5,7). Ці слова звернені до всіх християн.

Месаліанський підхід викликає заперечення не лише із соціального боку, а й з точки зору особистого духовного життя, ченця. Мало хто спроможний (якщо взагалі хтось може) тільки молитися, без жодної зовнішньої діяльності. Перша оповідь у Сказаннях отців пустелі недвозначно наголошує на цій потребі збалансованості та різноманітності у розпорядку дня ченця,; послідовної зміни різних занять:

"Св. авва Антоній, перебуваючи у пустелі, відчув глибоку розпуку (acedia) та затьмарення думок і сказав до Бога: "Господи, я хочу спастися, але мої помисли не дозволяють мені. Що робити мені у моєму нещасті? Як мені спастись?" Вставши і вийшовши з келії, Антоній побачив чоловіка, який мав точнісінько такий вигляд, як і він, той сидів і працював, потім встав від роботи і помолився, тоді сів далі плести мотузку, потім знову встав для молитви. Це був ангел Господній, посланий вказати Антонію правильний шлях до спасіння. Він почув слова ангела: "Роби так, і ти будеш спасенний". Почувши це, він сповнився великої радості та віри. І робив він, як сказав йому ангел, і був спасенний"⁶.

Інша оповідь про Антонія продовжує цю ж думку. Ніхто не може постійно перебувати на вершині духовного досвіду. Час від часу тиск потрібно послаблювати:

"Мисливець, блукаючи по пустелі, зустрів авву Антонія, коли той жартував з браттями, і був вражений. Бажаючи навчити мисливця, що інколи браттям потрібно відпочивати, старець сказав йому: "Заправ стрілу в лук і натягни її". Мисливець зробив так. "Натягни її сильніше", — сказав Антоній. Мисливець виконав це. "Ще сильніше", — сказав йому Антоній. "Але якщо я натягну тетиву занадто сильно, — відповів мисливець, — лук зламається". А старець сказав йому: "Так само й у служінні Богу. Якщо ми з браттями натягнемо тетиву занадто сильно, воля зламається під тиском сили. Тому інколи нам необхідно відпочивати". Почувши це, мисливець розкаявся, і винісши велику користь зі слів старця, пішов своєю дорогою. А браття, дуже підбадьорені, розійшлися по своїх місцях"⁷.

Месаліанці, яким бракувало розсудливості св. Антонія, натягнули тетиву занадто сильно. Їхній ідеал молитви, яка виключає все інше, міг, скоріше, спричинити божевілля, ніж привести до святості.

Третє заперечення месаліанського трактування 1 Сол 5,17 відображає неможливість виконання настанови ап. Павла. Якщо припустити, що "молитися" означає "промовляти молитви", то навіть коли людина промовляє молитви кожної миті, коли вона не спить, настає час, коли вона мусить хоча б трохи поспати. На що тоді перетворюється спроба "молитися без перерви"? Саме таки заперечення висловлює месаліанцям авва Лукіан, водночас висуваючи інший, набагато обнадійливіший підхід до питання про безперервну молитву. Зверніть увагу, як Лукіан, подібно до багатьох отців пустелі, турбується про бідних:

"Прийшли до авви Лукіана в Енат ченці-євхіти. Старець запитав їх: "Що ви робите руками?" Вони відповіли: "Ми не робимо жодної роботи, а, як заповідав апостол, молимось без перерви". Старець сказав їм: "То ви не їсте?" Вони відповіли: "Ні, ми їмо". Старець промовив: "Коли ж ви їсте, хто молиться за вас? Потім він знову запитав: "То ви не спите?" Вони відповіли: "Ні, ми спимо". Старець сказав: "Коли ж ви спите, хто молиться за вас?" Вони не могли відповісти на це запитання. І він сказав: "Даруйте мені, але ви бачите, що ви не можете виконати те, що кажете. Я покажу вам, як я працюю руками і водночас молюся без перерви. Бо, з Божою поміччю, я вимочую пальмові листки, з них я плету мотузку. І увесь цей час я промовляю: "Помилуй м'я, Боже, з милости твоєї; з великого милосердя твого зітри мої провини" (Пс 51 (50), 1). І він сказав їм: "Хіба це не молитва?" І вони відповіли: "Так, це молитва". І він сказав: "Так я працюю і молюся протягом цілого дня, і так я заробляю близько шістнадцяти монет. З них дві я лишаю біля дверей, а решту витрачаю на їжу. Кожен, хто знаходить дві монети, молиться за мене, поки я їм або сплю. І так, милістю Божою, я виконую настанову "моліться без перерви"

Додати в закладки

  
Переклад Translate