Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської

Яким є зв'язок між Ісусовою молитвою та ісихією? Як призивання Імені допомагає встановити свого роду внутрішнє мовчання, про яке ми щойно говорили?

Як зазначалось, молитва — це "відкладення помислів", повернення від множинності до єдності. Тепер, коли ми вперше серйозно намагаємося молитися всередині, стоячи перед Богом із увагою в серці, одразу усвідомлюємо свою внутрішню участь — свою неспроможність зосередитися в цю мить, kairos. У нашій голові постійно рухаються думки, як гудіння мух (свт. Феофан) або як вередливі стрибки мавп з гілки на гілку (Рамакрішна)⁴⁸. Цей брак зосередження, ця нездатність бути тут і тепер усім нашим єством є одними з найтрагічніших наслідків гріхопадіння.

Що ж робити? Аскетична традиція православ'я розрізняє два основних методи боротьби з "помислами". Перший — прямий: "суперечити" нашим logismoi (помислам), зустрічатися з ними один на один, намагаючись вигнати їх зусиллям волі. Але такий метод може призвести до зворотних результатів. Коли ми безжально придушуємо наші фантазії, вони намагаються повернутися з більшою силою. Якщо ми не впевнені у собі, краще використовувати другий метод, непрямий. Замість того, щоб відкрито боротися з нашими помислами та намагатися вигнати їх зусиллям волі, можна спробувати відвернути від них свою увагу і подивитися довкола. У такий спосіб наша духовна стратегія стає позитивною замість негативної; наша безпосередня мета — не очистити свій розум від злого, а наповнити його благим. У цьому полягає другий метод, запропонований прп. Варсануфієм та Йоаном Газьким. "Не суперечте помислам, навіюваним вашими ворогами, — радять вони, — бо це саме те, чого вони прагнуть, і помисли ці не припиняться. Але зверніться до Господа по допомогу, відкривши Йому вашу безпорадність, бо Він може вигнати і знищити їх"⁴⁹. Тепер Ісусова молитва є саме шляхом — верховним шляхом — яким ми "звертаємося до Господа по допомогу". Вона перемагає наші спокуси саме тим, що допомагає нам подивитись довкола.

Звичайно, кожен з нас розуміє, що не можна зупинити внутрішній потік наших образів і помислів грубим застосуванням сили волі. Безглуздо наказувати собі: "Не думай", з таким самим успіхом можна говорити: "Не дихай". "Розумна істота не може не мислити", — стверджує св. Марко Подвижник⁵⁰. Яким чином тоді досягти духовної убогості й внутрішнього мовчання? Хоча ми й не спроможні стримати невтомний розум від його невгамовності, але можемо спростити й об'єднати його діяльність, постійно повторюючи коротку молитву. Потік образів і помислів залишиться, але ми зможемо поступово відокремитися від них. Постійне призивання допоможе нам "відпустити" помисли, породжені свідомістю й підсвідомістю. Це "відпускання" схоже на те, що мав на увазі Євагрій, коли говорив про молитву як про "відкладення" або "викидання" помислів — не дикий конфлікт, не безжальна й агресивна дія, а м'який, але наполегливий процес відокремлення.

Отже, у зверненні до Ісусової молитви передбачається аскетичний підхід. Він допомагає нам використовувати другий, або непрямий, метод боротьби з помислами: замість намагання знищити нашу спотворену або обмежену уяву прямим протистоянням, ми повертаємося й дивимося на Господа Ісуса; не покладаючись на власні сили, рятуємося силою і милістю, що діють через Ім'я Господнє. Постійне призивання допомагає нам відокремитися від безнастанного гомону наших logismoi.

Водночас Ісусова молитва дедалі більше відокремлює нас від безлічі безладних або суперечливих помислів, зосереджуючи їх на одному. "Згадуючи Ісуса Христа, — пише святий Філофей Синайський, — збирайте свій розкиданий розум"⁵¹. Ми концентруємо та об'єднуємо наш невтомний розум, наснажуючи його єдиною думкою, тримаючи його на духовній дієті, яка й живильна, й водночас дуже проста. "Щоб зупинити постійну штовханину ваших помислів, — говорить свт. Феофан Затворник, — ви повинні зв'язати мозок однією думкою, або думкою тільки про Одного"⁵² — думкою про Господа Ісуса. За словами св. Діадоха Фотікійського: "Коли ми перекриємо всі виходи розуму згадуванням Бога, тоді він вимагатиме від нас завдання; яке задовольнить його потребу в дії. Для повного виконання його призначення, ми нічого не повинні давати, крім молитви "Господи Ісусе..."⁵³.

Це коротко про створення ісихії у серці за допомогою Ісусової молитви. І з цього випливають два важливі наслідки. По-перше, для того, щоб молитва досягла своєї мети, вона має бути ритмічною і регулярною, а у досвідченого ісихаста — не новачка, який має бути дуже обережним і, якщо можливо, молитись під наглядом духовного отця — вона має бути безперервною і тривати протягом довгих проміжків часу. Допоміжні засоби, приміром, такі як чотки (komvoschoinion, tchotki) та контроль за диханням, сприяють встановленню регулярного ритму.

По-друге, повторюючи Ісусову молитву, розум мусить бути якомога вільнішим від сторонніх образів. Для цього краще молитися там, де мало або взагалі немає зовнішніх звуків; краще молитися у темноті або із заплющеними очима, ніж дивитися на ікону, освітлену свічками або лампадкою. Старець Силуан Афонський, коли молився, ховав свій годинник у шафу, щоб не чути його тікання, а потім натягав на очі й вуха свого грубого шерстяного чернечого капелюха

Додати в закладки

  
Переклад Translate