Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської

Єдність особливо увиразнена у молитві мученика про заступництво. "Отче, відпусти їм", — заступається Христос, коли Його розпинають (Лк 23, 34). Коли солдати приходять, щоб заарештувати св. Полікарпа, він молиться дві години без перерви, "згадуючи імена тих, кого він зустрічав, молодих і старих, знаних і незнаних, усю Вселенську Церкву світу"¹⁴. Новомученик Йоан Трапезундський Сочавський був страчений у 1650 році; коли його забирали на місце страти, "він по дорозі просив прощення в усіх, кого він зустрічав на шляху: молодих і старих"¹⁵; інший новомученик, Яків Артський, якого повішено в 1520 році, перед самою смертю пропонує своїм товаришам стати на коліна: "Помолімося Христові за цілий світ і за Церкву"¹⁶. Коли мученик помирає, це заступництво триває і набирає дедалі більшого розмаху й більшої сили у спільноті святих.

Іноді солідарність набирає форми реального заступництва, як це було з матір'ю Марією у Равенсбруці. Таке ж заступництво здійснює у III ст. мученик Никифор, історія якого справила особливе враження на матір Марію. Його багатолітня дружба з отцем Саприкієм була розірвана через дрібну сварку, і, незважаючи на всі зусилля Никифора, Саприкій відмовлявся помиритись. Коли настали часи гонінь, Саприкій відрікся християнства, а Никифор, його друг, якого він знехтував і принизив, прийняв мученицьку смерть замість нього і заради нього¹⁷. До іншого заступництва вдалася черниця Олена Мантурова. Вона за благословення св. Серафима Саровського померла замість її хворого брата Михаїла, який ще не завершив своїх справ на землі; Михаїл одужав, а Олена захворіла й померла¹⁸.

Солідарність, взаємне заступництво — головні риси добровільного мучеництва чернечого життя. Чернець, живучи у чернечій общині, не лише розділяє з іншими свою денну роботу, денну молитву і все, що йому належить, а й покликаний виявляти свою солідарність і на значно вищому рівні. Як нам розповідає св. Симеон Новий Богослов, він молився до Бога "всією душею, обливаючись гарячими слізьми", щоб його браття могли увійти в рай разом із ним, — або ж нехай йому буде присуджено пекло разом із ними, бо "пов'язаний з ними духовно святою любов'ю у Святому Дусі, він не хотів входити до Царства Небесного, якщо це означатиме, що його заберуть від них"¹⁹.

Пов'язаний у такий самий спосіб зі своїми братами чернець — як і Зуся — бере їхню вину на себе і кається разом з ними. У Сказаннях отців пустелі є багато таких історій, як-от:

"Два ченці їхали на базар продавати своє рукоділля. У місті вони пішли різними шляхами, і один з них учинив перелюб. Через деякий час другий чернець зустрів його і сказав: "Ходімо назад, до нашої келії, брате". Але перший відповів: "Я не піду". Другий чернець тоді запитав його: "Чому, брате мій?" А той відповів: "Коли ми розійшлися, я згрішив перелюбом". Тоді другий, щоб повернути його, сказав: "Коли я тебе залишив, те ж саме сталось і зі мною. Але ходімо, й будемо важко спокутувати наш гріх, і Бог пробачить нам". Тоді вони повернулися й розповіли старцю, що з ними трапилося; і старець призначив їм покуту. Отже, один покутував гріх від особи іншого, немовби він сам згрішив. Побачивши його покуту заради любові, Бог за кілька днів відкрив про це одному зі старців, і з великої любові до невинного брата Він пробачив другому, який згрішив. Саме це й означає віддати своє життя заради свого брата"²⁰.

Останнє речення має особливе значення, завершальне щодо мучеництва.

Пустинник IX ст. св. Іоанікій Великий заходить ще далі, приймаючи не лише спокуту, а й спокусу іншого. Зустрівши молоду черницю, занепокоєну "хтивістю", він покликав її до себе і наказав їй покласти руку йому на шию. Коли вона зробила як він наказав, він почав молитися, щоб вона звільнилася від зла, що її непокоїть, а кара ця щоб упала на нього. І вона звільнилася від плотської боротьби, що завдавала їй болю, та повернулася до свого чернечого життя; але страшні спокуси тепер почали наступати на святого. Ця історія також особливо сподобалася матері Марії²¹.

Ідея, що один християнин спроможний — у прямому й переносному значенні — нести тягар страху і спокуси іншого, є головною темою роману Чарльза Вільямса "Сходження у пекло". Поліна Анструзер стає вільною, коли дозволяє Пітерові Стенхоупу взяти на себе тягар її таємничого страху; Лоуренс Вентворт, навпаки, відмовляється від цього "способу заступництва" і спускається самотою все нижче і нижче у пекло.

Несіння тягаря — важливий аспект служіння духовного отця чи матері, як його розуміють у традиції православного чернецтва. Для прп. Йоана Лествичника або ж св. Симеона Нового Богослова, так само як і для російських старців XIX ст., духовний наставник — це не лише радник, який пропонує відокремлені на безпечну відстань поради або проголошує виправдання виключно з юридичної точки зору, а й — найголовніше — гарант або anadochos, який поручається за своїх дітей, беручи на себе тягар їхнього страху та вини, відповідаючи за них на Страшному суді, об'єднуючи себе та їх у любові

Додати в закладки

  
Переклад Translate