Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
15. Коли хто-небудь приходить до старця, він вже точно знає, що хоче почути ця людина. Сьогодні у зв'язку з використанням комп'ютерів і копіювачів ми переповнені словами, як ніколи до цього в історії людства; але, на жаль, здебільшого це зовсім не ті слова, що мають владу. Старець може сказати мало слів, а інколи зовсім нічого не говорити, але цими кількома словами або мовчанням він часто може цілковито змінити хід життя іншої людини. У Віфанії Христос говорить тільки три слова: "Лазарю, вийди сюди!" (Йн 11,43), але цих трьох слів, сказаних із владністю, було досить, щоб воскресити померлого. В епоху, коли мову безсоромно знецінили, важливо знову відкрити силу слова; а отже, знову відкрити сутність мовчання, не просто як паузу в розмові, а як одну з головних реалій буття. Переважна більшість навчителів і проповідників, як правило, говорять забагато; істинний старець вирізняється суворою ощадливістю слів16.
Але щоб слово мало силу, потрібен не лише той, хто говорить з висоти особистого досвіду, а й той, хто дослухається до цього слова. Якщо хтось запитає старця просто заради цікавості, то, напевно, отримає з цього мало користі; але якщо прийти до нього з палкою вірою і глибокою потребою, почуте від нього слово може змінити усю сутність людини. Слова старця здебільшого прості, позбавлені літературної штучності; для тих, хто слухав їх зневажливо, вони здаватимуться наївними й банальними.
Дар прозорливості проявляється у старця при "розкритті помислів" (logismoi). У ранньому східному чернецтві послушник щодня приходив до свого духовного отця і розкривав перед ним усі помисли, які були у нього протягом дня. Це розкриття помислів означає набагато більше, ніж сповідування гріхів, тому що новачок часто говорить про ідеї та поривання, які можуть видатися йому невинними, але в яких духовний отець може побачити таємну небезпеку або важливі ознаки. Сповідування, навпаки, стосується гріхів, які вже сталися; розкриття помислів, з іншого боку, до певної міри є профілактичним заходом, тому що воно виявляє наші logismoi (помисли) до того, як вони призведуть до гріха, а отже, знешкоджує їх. Розкриття помислів не має юридичної мети (покарати винних); його мета — це самопізнання: воно дає можливість побачити, якими ми є насправді.
Принцип, що підкреслює важливість розкриття помислів, викладено у Сказаннях отців пустелі: "Якщо тебе непокоять нечисті помисли — не приховуй їх, а відразу розкажи своєму духовному отцю й засуди їх. Що більше ми приховуємо наші помисли, то численнішими й вагомішими вони стають.. .[Але] тільки-но злий помисел розкривається, він у ту ж мить зникає... Кожен, хто відкриває свої помисли, швидко зцілюється"17.
Якщо ми не зможемо розкрити або не розкриємо наші logismoi, таємничу мрію, страх чи спокусу, вони оволодіють нами. Але якщо з Божої милості і за допомогою нашого духовного наставника, ми винесемо цей помисел з темноти на світло, їхній вплив зів'яне. Відкриваючи наші logismoi, ми набираємо сили для боротьби з ними, а з цього може розпочатися процес зцілення. Метод, запропонований ранніми ченцями, має багато спільного з технікою сучасного психоаналізу та психотерапії, але ранні ченці винайшли його задовго до Фрейда і Юнга! Звичайно ж, існує суттєва відмінність: ранні ченці не послуговувались поняттям несвідомого у такому значенні, як у сучасній психології, навіть якщо вони виявили, що свідомість охоплює лише невелику частину особистості.
Наділений даром прозорливості, духовний отець не просто чекає, щоб людина йому відкрилася, а ініціює відкриття помислів, про які людина може й не знати. Коли люди приходили до св. Серафима Саровського, він пояснював, у чому полягають їхні труднощі ще до того, як вони встигали розповісти йому про свої турботи. У багатьох випадках ця відповідь спочатку видавалася досить недоречною, абсурдною і невідповідною; св. Серафим відповідав не на те запитання, над яким відвідувач постійно міркував, а на те, яке відвідувач мав поставити. В усьому цьому св. Серафим покладався на внутрішнє світло Святого Духа. Він вважав, що це важливо, тому відповідав, не обдумуючи те, що збирався сказати; адже інакше слова просто передаватимуть його власні людські думки, які можуть бути помилковими, а не настанови Бога18.
Для св. Серафима зв'язок між старцем і духовною дитиною сильніший навіть за смерть, і тому він закликав своїх духовних дітей розкривати йому свої помисли навіть після його переходу до іншого життя. Ось слова з епітафії, написаної на його могилі: "Коли мене не буде, приходьте до моєї могили, що частіше, то краще. Що б не було у вас на душі, що б із вами не трапилося, з будь-якою бідою, приходьте до мене як до живого і, ставши на коліна, складіть свої скорботи на мою могилу. Повідайте мені все, і я вас вислухаю, і весь смуток залишить вас. Як ви розмовляли зі мною живим, так робіть і зараз. Бо для вас я живий, і пребуду таким навіки"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|
|
