Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
19.
Другий дар духовного отця або матері — здатність любити інших і перейматися їхніми стражданнями. Про одного старця у Сказаннях отців пустелі написано коротко й просто: "Він мав любов, і багато приходило до нього"20. Він мав любов — це незамінне в духовному наставництві. Здатність бачити секрети людських сердець, позбавлена співчуття любові, була б не творчою, а руйнівною; якщо ми не можемо любити інших, у нас буде замало сили, щоб зцілити їх.
Любити інших — означає страждати з ними і за них, таким є буквальне значення слова "співчуття". "Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа" (Гл 6,2): духовний отець або мати — це той, хто par excellence несе тягар інших. "Старець, — пише Достоєвський у "Братах Карамазових", — це той, хто бере вашу душу, вашу волю у свою душу й у свою волю"21. Для нього не достатньо просто дати пораду. Йому також потрібно брати душу своїх духовних дітей у свою власну душу, їх життя — у своє життя. Його обов'язок — молитися за них, а його постійне заступництво є для них набагато важливішим, ніж будь-які слова або поради22. Так само він має приймати їхні скорботи й гріхи, приймати на себе їхні провини й відповідати за них на Страшному суді. Св. Варсануфій наполегливо говорить своїм духовним дітям: "Як Самому Богові відомо, немає ані секунди, ані години, коли б я не думав і не молився за вас... Я беру на себе вирок вашого засудження, і з милості Христа я вас не залишу, ні в цьому віці, ні в прийдешньому"23. Як говорить старець Зосима у Достоєвського: "Є лише один шлях до спасіння — брати на себе відповідальність за гріхи всіх... щиро брати на себе відповідальність за все і за всіх"24. Здатність старця підтримувати й зміцнювати духом інших вимірюється саме його бажанням прийняти цей шлях до спасіння.
Але зв'язок між духовним отцем і його дітьми не однобічний. Хоча він бере на себе тягар їхніх провин та відповідає за них перед Богом, він не може це робити ефективно, якщо вони самі щиросердо не прагнуть цього. Одного разу до св. Антонія Єгипетського прийшов брат і попросив: "Помолися за мене". Але той відповів: "Ні я, ні Бог не матимемо жалю до тебе, доки ти сам не докладатимеш зусиль"25.
Говорячи про любов духовного отця до учнів, треба зважати на значення слова "отець" або "мати" у назві "духовний отець" або "духовна мати". Як батько і мати у звичайній родині з'єднані зі своєю дитиною взаємною любов'ю, так само має бути у "харизматичній" родині старця. Але оскільки зв'язок між старцем та учнями — це зв'язок не за плоттю, а за Духом Святим, то джерело людських почуттів, не придушуючи його безжально, потрібно трансформувати; і ця трансформація може іноді набути таких форм, що для стороннього спостерігача вона видаватиметься негуманною. Відомо, наприклад, як молодий чернець доглядав за своїм старцем, який тяжко хворів дванадцять років поспіль. Жодного разу старець йому не подякував і не сказав доброго слова. Тільки помираючи, він сказав братам, що зібралися: "Він ангел, а не людина"26. Такі історії є цінними, бо вказують на потребу духовної безсторонності, але вони зовсім не типові. Безжальне придушення усіх зовнішніх ознак прихильності не характерне для Сказань отців пустелі, і насамперед для Варсануфія та Йоана.
Третім даром духовного отця або матері є сила перетворювати людські умови, як матеріальні, так і нематеріальні. Дар зцілення, яким володіють так багато старців, — це один аспект цієї сили. Загалом, старець допомагає своїм учням сприймати світ таким, яким його створив Бог і яким Бог хоче знову його бачити. Істинний старець — це той, хто бачить присутність Творця в усьому творінні й допомагає іншим побачити це. Він виконує в собі та в інших перетворення, про яке Вільям Блейк говорить: "Якби двері сприйняття очистилися, кожна річ постала б перед людиною такою, якою вона є — безмежною"27. Для того, хто живе у Богові, немає нічого дрібного і незначного: він або вона бачить усе у світлі гори Тавор. Враження від того, що це значить, подано у розповіді Миколи Мотовилова про його розмову зі св. Серафимом Саровським, коли Микола побачив обличчя старця, що сяяло як полуденне сонце, а випромінюване його тілом світло засліплювало й освітлювало вкриті снігом вершини дерев лісової галявини навколо них28.
Послух і воля
Такими, з Божої милості, є дари старців. А що ж стосовно духовної дитини? У чому ж полягає її внесок у взаємини між провідником та учнем?
Коротко кажучи, учень пропонує щирий і добровільний послух. Як класичний приклад наведемо історію зі Сказань отців пустелі про ченця, якому наказали посадити у пісок суху палицю і щодня поливати її. Джерело було так далеко від його келії, що він мусив щовечора йти по воду, а повертався він тільки зранку. Три роки він терпляче виконував наказ свого духовного отця. Нарешті палиця несподівано пустила листя і принесла плід. Отець узяв плід, приніс його до церкви і пригостив ченців, кажучи: "Візьміть і їжте плід слухняності"
Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської
ЗМІСТ
На попередню
|