Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Калліст (Уер), єпископ Діоклійський Внутрішнє Царство Переклад з англійської

Сумнівно, щоб такі твердження задовольнили сучасного читача. Невже покликання доброчесного життя "в миру" для одружених християн не є шляхом, що веде до життя вічного? Як пише св. Андрій Критський у Великому каноні:

Шлюб почесний, й шлюбне ліжко пречисте,

На них благословення Сина Божого,

Що в людській подобі гостював на весіллі в Кані¹⁴.

Можна, звичайно, знайти в Новому Заповіті й такі тексти, що їх Симеон та Йоан могли б зацитувати на свій захист. Христос велить нам "зненавидіти" батька й матір, дружину й дітей (Лк 14,26), і Його учні повинні були покинути сім'ю: така всепоглинна сила Божественного поклику. Сцена в долині Йордану виявляє рису Симеона, що характеризує усе його життя: бажання виконувати буквально "важкі настанови" Євангелія, його неприйняття будь-яких компромісів, його максималізм.

Полишивши батьків, Симеон та Йоан спустились до монастиря авви Герасима поблизу Йордану; і там того ж дня ігумен дозволив їм прийняти постриг. Через два дні вони покинули кіновію і вирушили до пустелі, щоб жити як boskoi (або "травоїдні" browsers). Показовим є те, що вони прийняли рішення і пішли до пустелі, не питаючи дозволу в ігумена — покірність будь-якій владі невластива юродивим у Христі. Черниця, яку описав Палладій, була смиренною, але чи була покірною? Вона ніколи не просила благословення в ігумені: ані перед вдаваним божевіллям, ані перед втечею з монастиря. У випадку ж Симеона та Йоана ігумен уві сні був попереджений про те, що вони підуть з монастиря у пустелю. Він перестрів їх біля воріт і благословив. Але вони покинули б монастир і без його благословення.

Оселились Симеон та Йоан на далекому березі Йордану, неподалік від Мертвого моря, де знайшли самітницьку келію. Автор житія називає їх boskos¹⁵, проте вони не були такими в строгому сенсі: на відміну від справжніх "травоїдних" (browser), у них було житло, хоча й примітивне. Вони швидко навчились безперервної молитви. За їхнім правилом, кожен молився окремо від іншого, на відстані кинутого каменю: "Але коли у когось з'являються гріховні помисли (logismoi) або зневірення (acedia), він підійде до іншого, і разом вони молитимуть Господа звільнити їх від спокуси"¹⁶. Взаємна приязнь і підтримка — тепло дружби, яке Симеон та Йоан відчули під час першої зустрічі у Святому місті — зігрівають сувору дику пустелю.

Так минув тридцять один рік. Симеону було вже десь за п'ятдесят. Одного дня він сказав Йоанові: "Що ми маємо, брате, з того, що проводимо свої дні в пустелі? Але, послухайся мене, ходімо, будемо допомагати іншим знайти шлях до спасіння"¹⁷. Стривожений такими словами, Йоан намагався відрадити Симеона, але той наполягав: "Повір мені, я тут більше не залишусь, а піду глумитися над світом"¹⁸. В іншій, вірменській, версії житія Симеона його слова звучать так: "Я піду, щоб принести мир на землю"¹⁹. Йоан відчував, що обраний Симеоном шлях — повернутися з пустелі до міста, щоб "поглумитися над світом", — для нього надто важкий:

"Благаю тебе іменем Господа, любий брате, не залишай мене в моїй злиденності. Бо я ще не досягнув такого високого рівня, як ти, щоб йти глумитися над світом. Але заради Христа, який поєднав нас, не полишай брата свого. Адже ти знаєш, що після Бога в мене нікого немає, окрім тебе, брате мій"²⁰.

Йоан також застерігав Симеона, що це може бути диявольська пастка. Та Симеон відповів, що він отримав послання від Бога: "Не бійся, брате Йоане; це не мій власний вибір, так звелів мені Господь"²¹. І вони розлучились з гіркими сльозами.

Відтак починається новий період Симеонового життя, про який нам відомо найбільше — юродство у Христі. Спочатку він вирушив у паломництво до Єрусалима і молився у Святих місцях, щоб "всі його діяння були невідомими аж до самої смерті, щоб уникнути людської слави, яка призводить до гордині та марнославства"²². Отже, вдавати божевілля його спонукало прагнення уникнути слави святої людини, щоб зберегти смирення. Але, як побачимо, у нього були й інші причини.

З Єрусалима він подався до Емеси (зараз місто Хомс у західній Сирії), де й почав юродствувати:

"Ось як він увійшов до міста. Знайшов мертвого собаку в купі гною за містом, прив'язав мотузку, якою був підперезаний, до собачої лапи і побіг, тягнучи труп пса за собою. У такому вигляді Симеон з'явився в міській брамі. Неподалік від брами була школа, діти побачили його і загукали: "Гей, божевільний монах!" Вони бігали довкола нього і били по щоках. Наступного дня, а це була неділя, Симеон, назбиравши горіхів, зайшов до церкви на початку літургії і почав шпурляти горіхами в світильники, гасячи їх. Його намагались схопити, але він спритно заліз на кафедру проповідника і звідти обстрілював горіхами жінок. Коли його заледве виштовхали з церкви, він перекинув ятки торговців солодощами, і вони так побили його, що він мало не вмер"

Додати в закладки

  
Переклад Translate